Симоненко В. А. Зажинок : поезія, проза, ст., виступи, щоденник, листи, спогади про Василя Симоненка, літературознав. студії / Василь Симоненко ; упоряд. П. Жук, Т. Калиновська, В. Пахаренко [та ін.] ; обкл. Л. Коломієць. – Черкаси : Брама-Україна, 2011. – 535 с.
(С. 61) Слухати
Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин
Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.
І хтось востаннє поцілує милу,
І хтось сльозу непрохану змахне,
А може, дехто втратить віру й силу,
Своє життя рятуючи одне…
Але не я… Я квиснути не стану,
Хоч як не буде боляче мені, –
За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні.
За тих дітей, що бігають до школи,
За матерів, змарнілих у труді,
За рідні наші верби довгополі,
За наші дні прекрасні й молоді.
І тут ні сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху і ниття –
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.
20.06.1955