Тарас Шевченко. Мені тринадцятий минало. Вибрані поезії (С.81)
Текст читає Ярослав Литвин – лауреат всеукраїнського конкурсу читців
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата.
А матері вечерять ждуть.
Сім'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Шевченко Т. Г. Мені тринадцятий минало : вибр. поезії / Т. Шевченко ; передм. О. Гончара ; упоряд. В. Й. Клічак ; худож. К. Штанко. – 2-ге вид. – К. : Веселка, 1994. – 160 с. : ілюстр.
«Садок вишневий коло хати» — це одна з найвідоміших поезій Тараса Шевченка, написана в 1847 році. Цей вірш належить до циклу «Кобзаря» та має глибоке емоційне значення, адже через нього Шевченко виражає любов до рідної землі, української природи та, зокрема, до рідного дому, вишневого садка, який є символом щастя й тепла.
Історія написання цієї поезії пов'язана з періодом, коли Шевченко перебував у засланні в Орську (1847—1857 роки). Після арешту та заслання, Шевченко сильно сумував за рідною Україною, і цей період у його творчості часто наповнений ностальгією та болем за втраченими благами рідної землі.
Вірш написано в жанрі ліричної поезії, з елементами народної пісні. Він передає образ дому, рідної природи та почуття суму, що стали важливою частиною творчої спадщини поета. Садок, про який йде мова, є метафорою тих простих і світлих миттєвостей, яких Шевченко був позбавлений через свої політичні переслідування. Він прагнув повернення до рідної землі, і ці почуття знайшли вираження в його творчості.
У вірші також проглядається глибока символіка: садок вишневий є символом благополуччя, гармонії з природою, а також зв'язку поколінь і традицій. Водночас, вірш не позбавлений суму і скорботи, оскільки поет був далеко від рідного дому, його мрії про повернення залишалися нездійсненими.