background

Дельфін // Професор Крейд. – 2014. – № 7-8. – С. 13-15.

Дельфіни, без сумніву, найцікавіші та найсимпатичніші тварини. Нам із дитинства знайома їх добра посмішка –всі бачили її на фотографіях, малюнкахі в мультиках. Укожного з нас склався свій образ, свій уявний «портрет» дельфіна. А що ми знаємо про справжніх дельфінів?

Науці відомо понад 50 їх видів. Найбільш розповсюджені з них – афаліна та білочка. Живуть дельфіни зграями і не лише у помірних та теплих водах океанів, морів, а навіть у річках та озерах.

Дельфіни не риби–це ссавці. Вони теплокровні, мають легені,дихають повітрям і вигодовують своїх дитинчат молоком.Дельфіни мають дивну фізіологічну схожість із людьми. У них таке ж чотирикамерне серце, дуже близький склад крові і температура тіла, розмір мозку дельфінів цілком можна порівняти з розміром мозку людини.

Спілкуються вони за допомогою ультразвуків, які людське вухо не вловлює. У кожної зграї дельфінів своя мова, хоча звуки й подібні: тріщання, цокання, щебетання, рипіння, нявчання.

Отже, читайте і дізнавайтеся, як вони спілкуються між собою, як товаришують, що вміють робити.

Медуза ціанея // Професор Крейд. – 2014. – № 7-8. – С. 20.

Медузи– одні з найдавніших та найбільших мешканців нашої планети. У 1865 роціна березі затоки Масачусетс (північно-атлантичне узбережжя США) знайшли величезну медузу ціанею, діаметр куполу якої становив понад 2 м, а довжина щупалець – 37 м. Тобто, якщо розтягнути її щупальця у різні боки, довжина такої медузи буде 75 м!

Вони мешкають ухолодних іпомірно-холодних водах. Зустрічаютьсябіля берегів Австралії, але найбільше розповсюдженіу північних морях Атлантики й Тихого океану, а також у відкритих водах Арктики. Саме у північних широтах ціанеїдосягаютьнебувалих розмірів. А ось теплá медуза не полюбляє. Якщо вона потрапляє у м'які кліматичні зони, то її розміри не сягають більше 50-150 см.

Ціанеї дуже рідко наближаються до берегів. У відкритому морі воничасто стаютьдомівкою для величезної кількості дрібних безхребетних рибок.

Прочитавши статтю, ви довідаєтесь, якого кольору бувають ці медузи, як полюють, чи шкідлива у них отрута.

Джура Н. И снова о транс-жирах / Н. И. Джура // Колосок. – 2014. – № 7. – С. 26-33.

Жири –це важливий і необхідний компонент раціону харчування людини, вони дуже поживні і корисні. Жири покращують смакові якості їжі, сприяють засвоєнню ряду продуктів харчування, є джерелом поліненасичених жирних кислот, фосфоліпідів, жиророзчинних вітамінів. Вони сприяють всмоктуванню і транспортуванню організмом вітамінів D, E і К.Звичайно, якщо споживати «правильні» жири у відповідній кількості. «Правильні» жири – це природні сполуки, що містяться у тканинах тварин і рослин, унасінні і плодах. У природі існує близько 1300 їх видів.

Щоб збільшити термін зберігання харчових продуктів і здешевити їх, в промисловості застосовують процес гідрогенізації –перетворення рідких рослинних олій у тверді жири, тобто транс-жири. Чому вони шкідливі, як їх уникнути та вивести із організму, ви довідаєтесь із статті.

Крыжановская Е. Фейхоа – дар феи / Е. Крыжановская // Колосок. – 2014. – № 6. – С. 26-29.

Набатьківщині фейхоа, в Південній Америці, їх називають «кечуа» і вважають прибульцями з неба, дарами зоряної богині Оріани. Індіанці здавна ласували «зоряними ягодами» і вважали, що саме вони додають людям сили, щоб будувати величні храми і перемагати ворогів.

Індіанціревно берегли таємницю «кечуа», тому світ познайомився із ними лише наприкінці ХІХ століття. Тоді ж фейхоа і назвали на честь першовідкривача Жоао да Сільва Фейжо, який знайшов раніше невідому рослину на півдні Бразилії.

В Європі її спочатку вирощували як декоративну, заради великих ароматних квітів –білих, із рожевою серцевиною. Але з часом зрозуміли, що головна цінність фейхоа – ягоди. Плоди їх кислі, але приємні на смак, із високим вмістом йоду та інших корисних мікроелементів івітамінів.

Прочитавши статтю, ви дізнаєтесь більше про цю дивовижну та корисну рослину, а також довідаєтесь, як можна її вирощувати в домашніх умовах.

Личное-приличное, или 10 правил этикета, подлежащих пересмотру // Маруся. – 2014. – № 7. – С. 42-44.

Етикет, тобто звід правил поведінки в суспільстві, існує дуже давно – з часів появи самого суспільства. Але все в житті змінюється, і правила хорошого тону теж. Із статті ви дізнаєтесь, що залишилося, як раніше, а що змінилося – і яких настанов нині дотримуватись не обов’язково.