За матеріалами книги Пола Коулмена «Как сказать ребенку о...»
Більшість з батьків хоче виховувати дітей правильно. Вони починають визнавати, що дитина має право бути такою, яка вона є, що її не треба підганяти під стандарти. Але як це зробити? Як не банально, в першу чергу необхідно зрозуміти дитину і вже тоді будувати відносини.
Пол Коулмен пропонує наступну систему взаємодії з дітьми: СИСТЕМА ТЕНДЕР (TENDER) – чуйність.
TENDER:
Т - Teacing - навчання;
Е - Empathizing - співпереживання;
N - Negotiating - переговори;
D - Do's & don'ts – що робити, що не робити;
Е - Encouraging - заохочення, підтримка;
R - Reporting - повідомлення.
1. Навчання
Найкраще вдаватися до повчань коли:
• батько та дитина нічим не роздратовані і у них хороший настрій;
• діти спокійно ставлять запитання;
• діти нічим іншим не зайняті;
• ви не схильні до критики.
Як потрібно говорити:
1. Дозволь мені пояснити.
2. Спочатку подивися, як роблю я, а потім спробуй сам.
3. Давай подивимося, чи зможемо ми розібратися в цьому разом.
4. Цікаве рішення. Чому ти вибрав саме цю відповідь?
5. Відповідь така...
6. Я точно не знаю, якою є відповідь. Давай подивимося...
7. Це потрібно робити так ...
8. Приємно було б тобі, якби з тобою хтось так само вчинив?
9. На помилках вчаться.
10. Я хочу, щоб ти зробив це, тому що...
11. Ти не можеш туди піти, тому що...
Як не потрібно говорити:
1. Не можу повірити, що ти це зробив!
2. Це безглуздо!
3. Нічого, я зроблю це сама.
4. Якщо ти збираєшся вчинити саме так, відповідай за все сам.
5. Ти неправильно відповів. Невже я не просила тебе підготуватися до контрольної роботи?
6. Ти ведеш себе, як маленький.
7. Чому ти не можеш бути таким же, як твоя сестра?
2. Співпереживання
Ви не висловлюєте співпереживання, якщо ви:
• поспішайте з відповідями і рішеннями;
• дискутуєте з дитиною з приводу того, який у неї має бути настрій;
• заспокоюєте дитину, самі не чітко висловивши розуміння її проблем;
• дуже гніваєтесь;
• хочете скоріше закінчити розмову.
Найкраще висловлювати співпереживання:
• коли ваша дитина нервує і не здатна думати над причиною того, що сталося;
• коли ви точно не знаєте, в чому проблема;
• якщо у вас чутлива дитина;
• якщо ви хочете, щоб дитина розібралася у своїх почуттях.
Як потрібно говорити:
1. Ти сумуєш або сердишся... через те, що...
2. Ти роздратований тим, що... поїхав туди-то ..., а ти ні...
3. Я знаю, що ти наляканий цим...
4. Ти хочеш, щоб дідусь був з тобою, чи не так?..
5. Ти пропустив м'яч у ворота і турбуєшся, що підвів команду. Я правий?
6. Я бачила, як ти кинула слухавку, і подумала, що ти чимось засмучена.
7. Звичайно, це прикро, коли весь тиждень чекаєш чогось, а потім раптом занедужаєш і залишаєшся вдома.
Як не потрібно говорити:
1. Знаю, як тобі...
2. Я розумію...
3. Я все одно люблю тебе.
4. Все буде добре... (заспокоювати - це не співпереживати).
5. Це не така вже проблема, як тобі здається.
6. Іноді таке буває в житті, головне - щоб ти думав про хороше.
3. Переговори
Кращий час для переговорів коли:
• ви спокійні;
• хочете, щоб дитина взяла на себе відповідальність;
• хочете навчити дитину мистецтву домовлятися і йти на компроміс;
• хочете роз'яснити їй, що буде, якщо вона стримає обіцянку або порушить її.
Як потрібно говорити:
1. Я знаю, ти багато попрацював, але нам потрібно зробити більше. Я дійсно ціную твої зусилля. Чим би ти хотів займатися потім?..
2. Я знаю, ти хочеш піти... Але я побоююся того, що... Які будуть пропозиції?
3. Перш ніж я врахую твої побажання, потрібно зробити наступне ...
4. Перш ніж ми вирушимо грати в м'яч, я хочу, щоб ти зробила вдома прибирання. З якої кімнати ти хочеш почати?
5. Я не можу погодитися з цим. Може, ти хочеш щось натомість?
Як не потрібно говорити:
1. Добре, ти можеш залишитися ночувати у подруги, але не забувай, що тобі потрібно писати контрольну... (добре, якщо ваша дитина відповідальна, але краще, якщо ви домовитеся про це заздалегідь).
2. Ти обіцяєш бути вдома вчасно, якщо я відпущу тебе до сусідів?
3. Добре-добре. Якщо ти посидиш спокійно ще півгодини, то ми підемо обідати в кафе.
4. Що робити, а чого не робити
Це найкраще говорити дитині, коли:
• ви вимагаєте від дитини повної уваги, ваша дитина може щось зіпсувати або постраждати;
• ваша дитина чітко знає, чого ви від нього хочете;
• ви здатні стежити за виконанням правил.
Як потрібно говорити:
1. Припиніть зараз же штовхати один одного.
2. Перестань грати в м'яч в кімнаті. Так робити не належить.
3. Я знаю, що ти не згоден, але є правило.
4. Ми дійшли згоди, і ти повинен її виконувати. Спасибі.
5. Ти можеш їздити на велосипеді тільки до ... і не далі.
Як не потрібно говорити:
1. Про що ми тільки що говорили?
2. Скільки разів я казала тобі ...
3. Що тут відбувається?
4. Скільки мені чекати, коли ти прибереш в кімнаті?
5. Не роби цього! Припини!
Жодне з цих зауважень дитині не зрозуміло, тому вони всі тягнуть за собою нікому не потрібну дискусію. Вони тільки дратують вас і ваших дітей.
5. Заохочення
Найкраще висловлювати підтримку, похвалу або втіху:
• якомога швидше;
• чим частіше, тим краще;
• коли ви спостерігаєте старанність, вміння контролювати себе і розумну поведінку. Погано похвалити - це ще гірше, ніж не похвалити взагалі!
Як потрібно говорити:
1. Пам'ятаєш, як ти наполегливо готувався до концерту і тому добре виступив. Тримаю парі, цього року ти підготуєшся так само добре.
2. Я щаслива і пишаюся тим, як ти сьогодні поводився. Я знаю, що це було нелегко.
3. Відмінна робота. Мені найбільше сподобалося, коли ти ...
4. Ти міг розсердитися на сестру і штовхнути її, але ти не зробив цього. Це говорить про те, що ти можеш контролювати себе, і це мене радує.
5. Я бачила, як ти поділився ... зі своїми друзями. Ти був дуже уважний. Не всі діти так роблять.
Як не потрібно говорити:
1. Всім іноді доводиться втрачати.
2. Ти зробив добре, але міг зробити ще краще (таке висловлювання принесе дитині засмучення).
3. Це неймовірно! У це неможливо повірити!
4. Так. У тебе вийшло добре, як, втім, я і очікувала.
6. Повідомлення
Як потрібно говорити:
1. Розкажи мені, чому вас вчили на занятті з плавання? (Замість: «Як пройшло заняття з плавання?»)
2. Будь ласка, зніми навушники. Мені більше подобається, коли ти під час обіду приєднуєшся до сім'ї.
3. Я люблю тебе.
4. Я прощаю тебе.
5. Мені шкода.
Як не потрібно говорити:
НЕ слід говорити: «Мені подобається ... чи не подобається ...», якщо ви маєте на увазі: «Припини це робити!».
Чим більше слів ви використовуєте, щоб донести свою точку зору, тим імовірніше, що залишитеся незрозумілими, заплутаєте дитину і підірвете свій авторитет.
Із книги Юлії Гіппенрейтер «Общаться с ребенком. Как?»
Діти далеко не завжди ведуть себе саме так, як цього очікують батьки. Перш ніж відреагувати на черговий проступок сина чи доньки, потрібно зрозуміти, що за ним стоїть: втома, образа, роздратування, гнів чи радість? Для цього дитину треба, по-перше, вислухати. По-друге, зрозуміти її емоції і пояснити їх їй самій - адже маленька людина часто просто не може висловити словами своїх переживань. І тільки після цього можна продовжувати наполягати на своєму або, навпаки, в даний момент відмовитися від наміру її «виховувати». Але як це зробити?
1. Можна висловлювати своє незадоволення окремими діями дитини, а не дитиною в цілому.
2. Можна засуджувати дії дитини, а не її почуття. Раз вони (почуття) виникли, значить, для цього є підстави.
3. Невдоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переростає в неприйняття дитини .
4. Не втручатися в справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить про допомогу. Своїм невтручанням ви говорите їй : «З тобою все добре ! Ти впораєшся !».
5. Якщо дитині важко і вона готова прийняти вашу допомогу, обов'язково допоможіть їй .
6. Особистість і здібності дитини розвиваються тільки в тій діяльності, якою вона займається за власним бажанням і з інтересом.
7. Поступово, але не ухиляючись, знімайте з себе турботу і відповідальність за особисті справи вашої дитини і передавайте їх їй.
8. Дозволяйте вашій дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (чи бездіяльності). Тільки тоді вона буде дорослішати і ставати «свідомою».
9. Активно слухайте дитину. «Повертайте» їй в бесіді те, що вона вам повідала, при цьому позначивши її почуття (Ти ображений на свого друга... Тобі сумно через його вчинок).
10. Якщо дитина своєю поведінкою викликала у вас негативні переживання, обов'язково скажіть їй про це.
11. Коли ви говорите про свої почуття дитині, говоріть від першої особи. Повідомте про себе і про свої переживання, а не про дитину і її поведінку (Я не люблю, коли діти неакуратні, МЕНІ соромно від поглядів сусідів ...).
12. Не вимагайте від дитини неможливого або складного для виконання. Подивіться, що ви можете змінити в навколишньому оточенні.
13. Щоб уникнути зайвих проблем і конфліктів, співвідносьте власні очікування з можливостями дитини (знизьте рівень «батьківських амбіцій»).
14. Правила (обмеження, заборони) повинні бути в житті кожної дитини.
15. Правил (обмежень , заборон) не повинно бути занадто багато, і вони повинні бути гнучкими.
16. Батьківські вимоги не повинні вступати в явне протиріччя з основними потребами дитини.
17. Тон, в якому повідомляється заборона, повинен бути дружньо - роз'яснювальним, а не владним.
18. Краще карати дитину, позбавляючи її хорошого, ніж роблячи їй погане.
19. Позитивне ставлення до себе - основа психологічного виживання. Дитина постійно шукає його і навіть бореться за нього.
Найголовніше у спілкуванні з дитиною - терпіння і шанобливе ставлення до її думки і вчинків.