Фурсов В. М. Колонія медоносних бджіл – справжній суперорганізм / В. М. Фурсов // Країна знань. – 2012. – № 9-10. – С. 22-26.

Всім відомі цілющі властивості меду, та все ж ми мало знаємо про життя бджіл, які створюють цілі колонії, і кожна комашка ретельно і добросовісно виконує там свою роль.

Бджоли відомі здавна. Малюнки бджолиних вуликів і людей, які добувають з них мед, знайдені ще в єгипетських пірамідах. Зображення бджіл є навіть на наскельних малюнках, які належать до кінця льодовикового періоду! Ще тоді люди зрозуміли, що ці комахи виробляють унікальні продукти, які дуже цінні для харчування і лікування людини. Тож, саме медоносним бджолам присвячена ця стаття. З неї ви дізнаєтесь про те, чому і як люди почали використовувати і розводити бджіл, з якого часу, що являє собою їхня сім’я, які стосунки між комахами усередині колонії, а також про те, як бджоли спілкуються між собою на своїй «бджолиній мові» та багато іншого.

К. Р., или Непростая жизнь веселого художника : [життя та творчість книжкового графіка Костянтина Ротова] // Эскиз. – 2012. – № 9-10. – С. 12-13.

Про того, хто криється за ініціалами К.Р., якими підписані малюнки в журналах, карикатури або товариські шаржі, мало хто знає. А шкода! Тому що в радянській книжковій графіці Костянтин Ротов – явище унікальне. Люди різного віку пам’ятають і люблять його ілюстрації до багатьох дитячих книжок – «Пригоди капітана Врунгеля», «Старий Хоттаб», «Троє поросят», «Барон Мюнхгаузен», «Кіт у чоботях», «Три мушкетери», «Лікар Айболить» та інших. А ще багато своїх сатиричних малюнків Костянтин Ротов друкував у популярних гумористичних журналах «Веселые картинки»і «Крокодил».

Помилуватися художніми ілюстраціями Костянтина Ротова та більше дізнатися про цю талановиту людину можна, прочитавши цю статтю

Награда нашла актера : [найпрестижніші театральні премії Росії] // Эскиз. – 2012. – № 9-10. – С. 6-7.

Ця стаття знайомить із найпрестижнішими театральними преміями Росії. Адже нагороди, аплодисменти, визнання акторської майстерності такі важливі для кожного актора!

Почесною є міжнародна премія Станіславського – найвидатнішого в Росії театрального діяча, творця знаменитої на весь світ театрально-режисерської системи свого імені. Ім’я Костянтина Сергійовича Станіславського стало синонімом театрального мистецтва, найвищою планкою професійності, творчого пошуку і таланту. Всім відома його фраза: «Не вірю!», яка в свій час стала ганебною для тих акторів, гра яких була непереконливою.

«Кришталева Турандот» стала першою незалежною недержавною театральною премією. В її жюрі завжди запрошуються люди відомі, авторитетні, але не пов’язані з театром. Від імені глядачів вони виносять вердикт: хто гідний отримати премію за найкращу жіночу або чоловічу роль, за кращий дебют, кращу режисерську роботу тощо.

Премія ж «Золота Маска» – головна російська премія в царині театрального мистецтва. Церемонія її вручення проходить дуже урочисто. Лауреати отримують пам’ятний диплом і надзвичайно гарний знак – «Золоту Маску». Це справжній витвір мистецтва: на класичну венеціанську маску надіта ще одна, яка своїми контурами нагадує російського двоглавого орла.

Морозова Н. Новгородський князь / Н. Морозова // Історія для допитливих. – 2013. – № 2. – С. 14-19.

Олександр Невський – одна з найбільш відомих і суперечливих постатей у російській історії. Яким він був – ми не знаємо, але в одному з пізніх варіантів «Житія» зазначено, що «на зріст він був вище від наших людей, голос його лунав, як труба. Сила його була частиною від сили Самсона, а премудрість – від Соломона, дав Бог йому хоробрість царя римського Веспасіана… Князь Олександр Ярославович, перемагаючи, був непереможний».

Справжньої слави Олександр зажив 1240 року у битві зі шведами. Невська битва, а потім і Льодове побоїще ввійшли в історію воєнного мистецтва. Перемога у цих битвах мала велике політичне і військово-стратегічне значення та надовго зумовила безпеку західних кордонів Русі.

Стаття знайомить з життям та діяльністю легендарного полководця середньовічної Русі, талановитого державного діяча, дипломата – Олександра Невського, його заслугами у видатних битвах того часу.

Павлюк Н. Пам’ятники нашому – українському / Н. Павлюк // Географія для допитливих. – 2013. – № 2. – С. 22-26.

Гуляючи вуличками будь-якого українського міста, можна побачити багато цікавих, визначних місць. Та все ж таки про його історію, минуле й сьогодення найкраще розкажуть пам’ятники. Це раніше монументи були схожі один на одного й зображали найчастіше політиків, письменників або артистів. В наш час скульптори присвячують багато своїх творів українському, національному – часто стравам: галушкам, салу, варенику, окісту тощо. Часом ці пам’ятники дивують не лише українців, але і численних гостей нашої країни. А головна їх цінність у тому, що вони відображають українську культуру, традиції, український колорит.

Стаття розповість про найнезвичніші, найоригінальніші та найкреативніші пам’ятники України! Тож, мандруйте різними куточками України, знайомтеся з цікавими скульптурними композиціями! Милуйтеся та пишайтеся нашим, українським!

А ще на вас чекає рецепт смачних, запашних «чіпсів». За такі «чіпси» батьки сварити не будуть! А скуштувавши їх, ви переконаєтесь, що ще ніколи не їли такої смакоти!