Історія
Річка Дніпро – природний скарб, що став свідком історії нашої країни. Ще з давніх часів вона слугувала єдиним шляхом сполучення між слов’янськими племенами, що потім призвело до об’єднання їх у єдину Київську Русь. У ІХ столітті на землях навколо середньої течії Дніпра сформувалося ядро Давньоруської держави, столицею якої стало місто Київ. По Дніпру та його притоках поширювалась культура Київської Русі – писемність, архітектура, мистецтво, виникали великі міста.
Геродот
У давні часи річка згадувалася під іншими назвами. Так, давньогрецький історик Геродот називав її у своїх історичних трактатах Борисфеном, що означає «ріка, яка тече з півночі». Римські історики називали річку Данапріс. Існує версія, що саме ця назва через століття змінилась, перетворившись на Дніпро. Мовою осетинів, нащадків скіфо-сарматів, слово «данапр» означає «вода, що падає». Можливо, шум і рев води, яка падає з уступів-порогів, настільки здивував їх, що вони саме так назвали річку. В період Київської Русі наші предки слов’яни називали Дніпро Славутичем, тобто слов’янською річкою, хоча, можливо, в цьому слові крилося й інше значення – славна річка. В ті часи Дніпро був частиною торговельного шляху, відомого в історії як «шлях із варяг у греки», що з’єднував Прибалтику з Причорномор’ям.
З другої половини XVIдо кінця XVIІІ століття за дніпровськими порогами існувала Запорозька Січ. Саме по Дніпру козаки здійснювали свої легендарні походи на турків. Січ неодноразово змінювала своє місце розташування, проте завжди залишалась в межах берегів Дніпра, тому що болота й плавні захищали її від татар і турецьких галер. Козаки любовно називали Дніпро «своїм братом», а лоцмани – «козацьким шляхом».
Богдан Хмельницький
За часів Богдана Хмельницького Дніпро став головною річкою козацької держави. Велике значення мала верхня частина річки та її праві притоки – Прип’ять і Десна: ними перевозили товари на захід і північний захід – до Вісли, Німана й Балтійського моря.
У XVIІІ столітті Дніпро сполучили каналами з іншими річковими системами. З басейном Німана – каналом Огінського, а в 1775 році завершилося спорудження королівського каналу, що «зв’язав» Дніпро з Віслою. Завдяки цим двом каналам почали транспортувати ліс із Полісся до балтійських портів Гданська і Клайпеди. Пізніше, в 1797 році, збудували ще один – Березинський канал, що з’єднав річку Дніпро із Західною Двіною.
Під час Другої світової війни, в другій половині 1941 року, на Дніпрі відбулася битва між арміями СРСР і Німеччини. З обох боків у ній взяли участь близько 4 мільйонів вояків. У результаті чотиримісячної операції Червона армія закріпилася на лівому березі Дніпра, форсувала річку і, створивши декілька плацдармів на правому березі, захопила місто Київ. Битва за Дніпро була однією з найбільших битв в історії Другої світової війни. Детальніше про битву за Дніпро читайте ТУТ:
Запеклі кровопролитні бої за Дніпро не оминули й Черкащину. Черкаський напрямок фронту отримав назву Черкаського плацдарму. Його довжина склала 60 км, а ширина – 20-25 км. Німецькі війська намагались будь-якою ціною захопити черкаські переправи через річку. Захисникам Черкас доводилося відбивати до 10 атак за добу. Незважаючи на недоукомплектування зброєю і боєприпасами, наші бійці не тільки оборонялись, а й переходили в контратаки, в тому числі багнетні й рукопашні. В результаті запеклої оборони гітлерівцям таки не вдалося взяти Черкаси штурмом.
Дніпро став символом українського народу в його прагненні до волі, до щасливого життя. Здавна річка годувала й давала сили. Багато чого бачили її води: смертоносні війни та розквіт мирного життя, гігантські будівництва та їхні страшні екологічні наслідки. Ніхто й понині не знає, які ще секрети таїть у своїх водах старий Дніпро.