Міста-ювіляри Черкащини

Дендрологічний парк «Софіївка» –

місце, народжене коханням

Дендропарк «Софіївка»

Національний дендрологічний парк «Софіївка» в Умані на Черкащині – перлина світового масштабу, яка вже давно заслуговує бути внесеною до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. По своїй красі, вишуканості, грандіозності та мальовничості «Софіївка» не поступається кращим зразкам садово-паркового мистецтва світу. На честь уманського парку навіть називають планети (планета під номером 2259 з 1985 року офіційно носить назву «Софіївка»), йому присвячують твори (Станіслав Трембецький, поема «Zofiówka»). Про нього є, що розповісти, і є, що подивитися. Щорічно побачити це диво паркобудівництва приїжджає близько півмільйона людей.

Загальна площа Софіївського парку в Умані становить 179,2 га. Його прикрашають статуї стародавніх богів (Аполлона, Амура, купальниці-Венери), героїв давньогрецьких міфів (Паріса, Орфея) і філософів (Сократа, Гомера, Еврипіда, Аристотеля), мальовничі містки, альтанки, водойми. У «Софіївці» є і Єлисейські поля, і Партерний амфітеатр, і багато іншого. У парку можна побачити багато чудасій, наприклад, фонтан «Змія» – найкрасивіший та найоригінальний з усіх софіївських фонтанів. Він влаштований посеред Нижнього озера. Стовп води заввишки до 20 метрів виривається з широко розкритої пащі гігантської змії. Воістину незабутнє видовище!

Фонтан «Змія»

Статуя Орфея

Статуя Амура

Великий водоспад

У центральній частині парку розташований Великий водоспад. Вода зривається з висоти близько 15 метрів. Біля підніжжя водоспаду є озеро, на якому живуть білі лебеді.

Парк «Софіївка» вирізняється чудово продуманою системою гідротехнічних споруд: ставків, водоспадів, каскадів, басейнів і фонтанів. Не можна не віддати належне творцям паркового ансамблю. На перший погляд може здатися, що десь має працювати потужна система насосів, хоча все набагато простіше, якщо не сказати – елементарно. Вода надходить в усі водойми парку по прихованих підземних шлюзах самопливом із Верхнього озера. Завдяки перепаду висот між двома озерами – Верхнім і Нижнім – якраз і створюється необхідний тиск води.

Одним із найромантичніших куточків в уманському парку «Софіївка» є так званий Острів Кохання (Острів Анти-Цирцеї) з гарним двоярусним Рожевим павільйоном, розташований на Верхньому озері. Хто хоч трохи знайомий із давньогрецькою міфологією, напевне знає, що богиня Цирцея була могутньою чарівницею, здатною перетворювати людей на тварин. Саме вона перетворила на свиней супутників Одіссея, коли вони опинились на її острові Еея під час довгих морських мандрів. Сам Одіссей зумів уникнути цієї долі, звільнив від чар своїх друзів і, підкоривши серце Цирцеї, прожив із нею щасливий рік на райському острові. Мабуть, назва штучно створеного (і причому вручну!) у парку «Софіївка» острова Анти-Цирцеї є натяком на відокремлене любовне гніздечко. Тим більше що раніше дістатися сюди можна було тільки по озеру на човні. Сьогодні все набагато простіше – Острів Кохання сполучається з берегом за допомогою дерев'яного моста, зведеного тут ще в 1853 році.

Види на Острів Кохання

Уманський парк «Софіївка» – чудове місце для відпочинку не тільки жителів України, а й іноземців. Сьогодні – це популярний туристичний центр. Екскурсійне обслуговування у парку здійснюється на декількох мовах (українській, російській, англійській, французькій, німецькій та ін.) Вам можуть запропонувати покататися по території «Софіївки» в екіпажі або верхи на коні, відправитися в подорож по озеру на човні, гондолі, катамарані або прогулянковому паромі «Софія». При бажанні можна приміряти вбрання модниць XIX століття й зробити декілька знімків на пам’ять. Особливо люблять це місце наречені. На території парку «Софіївка» передбачено проведення церемонії одруження. Більш романтичне місце навряд чи можна знайти.

Паром «Софія»

Подорож підземною річкою на човні

Станіслав Щенсний Потоцький і Софія де Вітт

А починалося все з романтичного і палкого кохання графа Станіслава Щенсного Потоцького і чарівної красуні-гречанки Софії де Вітт – світської дами, якій покровительствував сам князь Григорій Потьомкін і яка зуміла домогтися блискучого успіху при польському, французькому та російському дворах. У обох були законні дружина і чоловік, але чи могло це стати перешкодою для закоханих? Вони стали жити разом, і від цього союзу народилося двоє синів. Довгий час Потоцький домагався розлучення зі своєю дружиною Жозефіною, яка не давала згоди, мабуть, ще сподіваючись врятувати шлюб. Чоловік Софії – генерал російської армії Юзеф де Вітт – також нешвидко погодився на розлучення.

Потоцький запропонував щедрий викуп за його дружину, від якого той не зміг відмовитися. Самому Потоцькому вдалося розірвати шлюб тільки після смерті імператриці Катерини II, яка була на боці покинутої Жозефіни. У 1798 році коханці, нарешті, узаконили свої стосунки.

Для Софії Потоцький велів побудувати в Умані незвичайний парк, казково красивий і найбільший у Європі, який він назвав на честь улюбленої жінки «Софіївкою». У 1796 році почалися роботи по втіленню в життя цього задуму. Розробкою проекту парку займався Людвіг Метцель – польський офіцер і військовий інженер. Під його наглядом здійснювалися всі будівельні роботи. В оформленні парку Метцель керувався давньогрецькою і давньоримською міфологією, гомерівскими поемами «Одіссея» та «Іліада». Мабуть, це робилося, щоб догодити Софії, що мала грецьке походження. Саме тому в Софіївському парку так багато різних споруд і композицій на давньогрецьку тематику: гроти Тантала, Венери, Каліпсо, Фетіди, Левкадська скеля із спорудженим на ній оглядовим майданчиком Бельведер. Тут є і Критський лабіринт, і підземна річка Ахеронт (Стікс), через яку, згідно стародавнім міфам, похмурий Харон перевозив душі в царство мертвих.

Грот Венери

Левкадська скеля

Підземна річка Ахеронт

Над створенням парку щодня працювало близько 800 уманських кріпаків, які, між іншим, отримували за свою роботу, хоч і невчасно, зарплату. Територія парку «Софіївка» була розбита в урочищі Кам'янка, через яке протікала річка Багно (пізніше – Кам'янка), на місці дубового гаю, що пізніше був вирубаний. До цих пір у парку біля Китайської альтанки можна побачити дуб, вік якого перевищує 300 років. У «Софіївці» було зроблено безліч насаджень, в тому числі й рідкісних та екзотичних видів рослин: вавилонські верби, тюльпанове дерево, платани, пірамідальні тополі, туї та ін. Доглядом за рослинами займався спеціально запрошений із цією метою німецький садівник Олива. Були проведені підривні роботи, в скелях вирубані гроти Венери і Лева, чітко продумана водна система, що працює без насосів, рельєф, на річці Кам’янці були зведені дамби, побудовані підземні шлюзи, вручну насипаний Острів Анти-Цирцеї тощо. При Метцелі створені озера Верхнє і Нижнє, річка Ахеронт, Великий водоспад, Фонтан «Семиструй», Амстердамський шлюз та інші споруди.

Стародавній дуб

Китайська альтанка

У травні 1802 року граф Потоцький подарував «Софіївку» улюбленій дружині на її іменини. В цей день на центральній площі парку – Площі Зборів (Площі Зібрання) – було влаштовано святкову виставу з феєрверком. Завершити будівництво уманського парку Потоцький так і не встиг – через три роки він помер. Парк успадкувала Софія, а після її смерті – син Потоцького Олександр. Через підтримку Олександром Польського повстання 1830-1831 років всі землі і маєтки Потоцьких у 1832 році конфіскували. Їх володіння перейшли в підпорядкування Київській державній палаті. А парк «Софіївка» в Умані став подарунком для імператриці Олександри Федорівни.

Багато суттєвих змін у композицію Софіївського паркового ансамблю було внесено в період із 1836 року по 1859 рік. З цього часу і аж до революції 1917 року парк в Умані називався «Царицин сад». Умовно це другий етап будівництва «Софіївки». Після перетворень з’явилася вулиця Садова, що з’єднала місто з парком. Із цієї вулиці починався парадний вхід до «Царициного саду», по обидва боки від якого були зведені дві сторожові вежі в античному стилі. Вважається, що в оформленні парадних веж деякі деталі (наприклад, фриз) запозичені з храму Вести в італійському місті Тіволі. Стародавні римляни поклонялися богині Весті як охоронниці сімейного вогнища і жертовного вогню. Не дивно, що всі молодята традиційно приходять до софіївських башт, щоб отримати благословення богині на довге і щасливе подружнє життя. На другому етапі будівництва парку з’явилися тераса Муз, Китайська альтанка і альтанка «Грибок». У «Софіївці» був побудований Павільйон Флори, названий на честь римської богині весни і квітів, – проста і, водночас, елегантна відкрита споруда з чотирма колонами. Через ці колони проглядаються сріблясті струмені Фонтану Змія. На острові Анти-Цирцеї був зведений витончений Рожевий павільйон.

Павільйон Флори

Альтанка «Грибок»

Навесні 1859 року «Софіївку» передали Головному училищу садівництва (початок третього етапу будівництва Софіївського паркового ансамблю), і з цього часу парк в офіційних документах став називатися «Уманський сад Головного училища садівництва». Великий внесок у розвиток уманського парку вніс Василь Пашкевич – відомий садівник, який на той час викладав в училищі. В 1889-1890 роках у північній частині «Софіївки» він створив Англійський парк.

У післяреволюційні роки «Софіївка» залишається при училищі садівництва, хоч і під новою назвою «Сад III Інтернаціоналу». Тільки в 1929 (початок четвертого етапу в історії парку) році парк в Умані отримав статус Державного заповідника, а з 1945 року йому офіційно повернули колишню назву – Уманський державний заповідник «Софіївка». У роки Другої світової війни деякі споруди парку були зруйновані, а на галявині Дубинка нацистські окупанти ховали своїх загиблих воїнів. П’ятий етап внесення змін до Софіївського ансамблю – 1955-1980 рр. У цей період територія парку збільшується на 20,79 га, ремонтуються архітектурні споруди, будуються ковані ворота біля парадного входу замість застарілої дерев’яної конструкції, а також джерело «Срібні струмені». Серйозний збиток «Софіївці» було завдано під час повені 1980 року (початок шостого етапу). Тоді через різке потепління величезна кількість талої води обрушилася на «Софіївку». Загинуло багато дерев та рослин, стихією були знесені і зруйновані скульптури, мости, дерев’яні будівлі (альтанка «Грибок», павільйон «Фазанник»), розмиті доріжки та алеї. Після повені проведено відновлення та капітальну реконструкцію Софіївського паркового ансамблю.

З 90-х років XX століття «Софіївка» стає самостійною науковою організацією НАН України. У парку з’явився новий головний вхід із вулиці Київської (біля автовокзалу) з касами і квітковим магазином.

Нині Національний дендрологічний парк «Софіївка» у переліку надбань національної культури України посідає особливе місце, він є діамантом в історичній короні Умані, візитною карткою міста. Софіївка – це і музей природи, і перлина садово-паркового мистецтва.

Вид на площу зборів

Готель «Софіївка»