10 років заслання підірвали здоров'я Тараса Шевченка, але не зламали його дух. Він пише прекрасні вірші, працює як художник і після заслання створює велику галерею портретів своїх друзів та знайомих. У 1860 р. Академія художеств присудила Шевченку звання «Академіка гравюри».
Т.Г. Шевченко ніколи не забував свою малу батьківщину. Малим не раз гостював у Моринцях у діда Якима та бабусі Маланки, захоплено слухаючи їхні перекази різних бувальщин…
Приїздив Тарас Шевченко до Моринців й уже відомим поетом і художником. Він часто описував село у своїх творах. А описувати було що, адже, розкидане на численних пагорбах, воно було дуже красиве. Таким є і нині.
З багатьох куточків України та світу приїздять в село Моринці люди відвідати цю землю, віддати свою шану видатному сину українського народу. Шанувальники поета проходять стежками його дитинства, відвідують музей Тараса Шевченка, знайомляться з експозиціями відтворених хат.
На трави пада чистою росою.
І з Космосу Тарасова зоря
Стріча мене незгасною красою.
(А. Самойленко)
