МУДРА КНИГА
Оленку цікавить питання, чи дружать між собою квіти і травичка.
Звісно, дружать, – каже її татко, коли вони отак удвох блукали мішаним лісом. У лісі високі, старі сосни, але трапляються й дуби, липи, кущі глоду, крушини. Зупинилися біля молодого ясена. Низом, при стовбурі, що в цятках зеленувато-жовтого моху, росте різне зело.
А я чистотіл знайшла, – гукає Оленка. Вона розглядає соковито-зелене, легенько припудрене сивизною лапчасте листя, білясте знизу. На зламі стебла виступає йодиста рідина.
А чого він зветься чистотіл, – запитує татка?
Бо він лікує різні виразки. Он у тебе на нозі шкрябина, ожинником поранилась. Бачиш, аж кров сочиться? Помасти тїєю краплиною – і до завтрього заживе, – каже її татко..
В низині біля старого дуба – кущі кропиви, стебла ожини і ще багато-багато різних трав... І це тільки під одним дубом стільки різних квітів і трав, а скільки їх по наших лісах, на сонячних галявинах, у байраках і западинах росте! Не перелічити!..
І вони ступають тихо, обережно, ніби гортають сторінки нескінченної мудрої книги природи.