Особисто поспілкуватися з письменницею, заступником головного редактора щоденної газети «Високий Замок» (м. Львів), неодноразовим лауреатом конкурсу «Коронація слова» Галиною Вдовиченко в стінах читальні та з перших вуст дізнатися подробиці створення її нової книги випала нагода учням 10 класу СПШ І – ІІІ ступенів № 3. Прекрасна подія напередодні Всеукраїнського дня бібліотек стала можливою завдяки Громадській організації «Книжковий маестро».
Основним приводом для зустрічі стала презентація свіженької збірки оповідань «Ось відкрита долоня», буквально за півтора тижні до цього представленої на Національному книжковому «Форумі видавців у Львові». Галина Вдовиченко неабияк заінтригувала читачів невеличким оглядом найбільш пам’ятних для неї історій зі збірки. Наче живий, перед очима присутніх постав наймолодший герой книжки – 5-річний хлопчик – в очікуванні народження нового члена своєї родини та найстарший персонаж – 90-річна бабуся – що, попри вік, не втомлюється дивуватися запаху скошених кульбабок. У галереї образів знайшлося місце молодій подружній парі, закоханому в читання шахтареві, сім’ї стареньких, які доживають віку в самотній хатині на «лінії розмежування» та багатьом іншим звичайним людям, яких кожен із нас може зустріти просто на вулиці. Майже будь-хто може стати героєм твору – Галина Вдовиченко довела це, описавши, як спостерігає за випадковими подорожніми в маршрутних таксі. Чимало знайомих і друзів, які здивували авторку, вразили й змусили замислитися над якимись речами, згодом втрапили на сторінки її книг.
Розповідала гостя й про інші свої твори, кожен із яких для автора завжди особливий. Наприклад, про «Бору», таку собі сучасну дорослу інтерпретацію народної «Рукавички». Вілла, що стала домівкою для героїні, дала притулок найрізноманітнішим людям, у кожного з яких неповторна доля. А ще принагідно Галина Вдовиченко похвалила дитячу книжку «Засинай і прокидайся», яку можна починати читати з обох боків, залежно від того, що саме на часі – сон чи активне неспання. Літераторка переконана, що цей її твір навіть найзатятіших несплюхів затягне під ковдру (а в разі, якщо виразне читання «сонної» частини історії не примусить малих бешкетників задрімати, пообіцяла повернути витрачені на читання емоції – майже як у рекламі,).
Письменниця переконала учасників заходу, що примарного натхнення й віртуальних «сприятливих умов» не слід очікувати, інакше вони ніколи не настануть. Коли пані Галині в якийсь момент набридло відкладати початок літературної кар’єри «на потім», вона придбала старенький ноутбук і взялася творити свою першу книжку. І так, на власному досвіді, упевнилася, що музи приходять до тих, хто працює й не боїться почати. Тепер творчість нашої гості фантастично затребувана: її дитячу книжку «36 і 6 котів» уже вкотре передруковують додатковим накладом, чи не кожен твір, що з’являється з-під пера мисткині, приносить їй премії й приємні титули. А головне – такі дитячі твори, як уже згадані «Коти…» й «Ліга непарних шкарпеток», не одного малюка переконали в тому, наскільки це приємне заняття – читати, й навернули до лав книгоманів.
Зважаючи на останню тезу, Галина Вдовиченко, слідом за британською колегою Джоан Роулінг, рекомендувала підліткам наполегливо шукати «свою» книгу, а не відстоювати сумнівну позицію ненависника друкованих текстів. Зустріти той єдиний, найважливіший у житті і найцікавіший твір ніколи не пізно. Він може стати вікном до цілого світу художньої літератури, який ще нікому не нашкодив.
