Ось ви, наприклад, знаєте, чим намітка відрізняється від очіпка, а постоли від личаків? Звідки виникла приказка: «Видно пана по халявах»? Від чого наших пращурів оберігала вишивка на сорочці й чому в Карпатах чоловіки обов’язково носили черес? А от учні 3-Б класу СПШ № 17 тепер володіють відповідями на всі ці питання, завдяки годині народознавства «Який пан – такий жупан», що її в межах лекторію з популяризації духовної спадщини «Джерельце» підготували для них працівники відділу обслуговування дітей дошкільного віку та учнів 1 – 4 класів.
Розібратися в тонкощах багатого національного строю українців дітям було не так і просто – усе-таки різні елементи нагрудного, поясного (стегнового), верхнього одягу, головні убори, штани, взуття, прикраси неабияк відрізнялися в численних регіонах України за матеріалом, традиціями використання, загальним призначенням. Так, читачі дізналися, які кольори домінували у вишивці різних областей нашої Батьківщини. Що нагрудний одяг українські жінки застібали на лівий бік, а чоловіки – на правий. Що гуцули надавали перевагу високому поясу, аж до лопаток, бо це допомагало їм вберегти хребет при тяжкій роботі. Що вінки незаміжні українки робили не лише із живих квітів. Дівчатка-читачки захоплено зітхали, слухаючи про розмаїття традиційних прикрас, зокрема, намиста, в їхніх землячок. А хлопці ловили кожне слово бібліотекаря, коли йшлося про цілу купу різновидів штанів і правила вибору жупанів у найзаможніших і найшанованіших козаків.
Тема національного одягу видається воістину невичерпною. Бібліотекар лише побіжно торкнулася питань весільного вбрання, багатофункціональних моделей рукавів, вимог до тих хлопців, які вперше здобували честь вдягати справжні козацькі шаровари. А між тим, кожен із цих аспектів заслуговує на поглиблення й деталізацію. Зрештою, малеча й тепер уже зможе вразити батьків знаннями в цій сфері, і захід виконав свою основну мету – «полоскотав» дитячу цікавість, стимулював читачів до подальших розшуків і нових відкриттів у цьому напрямку.
