«Своїх витягуйте, бережіть, не кидайте… Бо може прийти час, коли нікому буде прикрити вам спину», – такий девіз став лейтмотивом зустрічі з учасником бойових дій у зоні АТО, молодшим сержантом 90-го окремого, аеромобільного батальйону, захисником Донецького аеропорту Євгенієм Анатолійовичем Одноволом. Спілкування учнів 8-А, 8-Б, 9-А, 10-А і 10-Б класів Першої міської гімназії із цим відважним, досвідченим воїном відбулося в межах вечора пам’яті «Герої не вмирають» до Дня гідності та свободи, підготовленого відділом обслуговування учнів 5 – 9 класів нашої бібліотеки.
Звісно, гість не постійно висловлювався такими афоризмами, як у першому абзаці цієї статті. Його розповідь була досить емоційною, він, радше, ділився з дітьми своїми переживаннями; страшними спогадами про бої; мудрістю, яку він виніс «звідти» і яку перейняв у бойових побратимів. Таке мовлення вийшло ще більш живим завдяки фотографіям з особистого архіву, що їх читачі мали можливість роздивитися на екрані. За допомогою світлин, Євген Анатолійович знайомив присутніх зі своїми товаришами – багато хто з них, на жаль, уже загинув. Розказував, що на війні «зайвих» людей не буває, у його відділенні знаходилася робота всім, навіть не дуже сміливим. Та й узагалі про героїзм та хоробрість у тих обставинах говорити складно: коли потрапляєш у перший у житті реальний бій, серед почуттів домінує шок, жах, бажання втекти… Але бійці долали свій страх, заражаючись одне від одного азартом і рішучістю.
Інколи, згадував Євген Одновол, вони не могли позбутися образи за своє становище, у них зникало розуміння, для чого це все потрібно і чому саме вони мають бути там. У такі миті дуже підтримували волонтери з необхідними знаряддями, продуктами, теплими речами, переданими співгромадянами з мирної території. А ще дитячі листи й записки від рідних – із цими папірцями вояки не розлучалися навіть у найважчі хвилини. А зараз, завершивши службу, наш гість навчав читачів насамперед цінувати дружбу, триматися одне одного. Адже трапляються ситуації, коли «є зброя, є людина, є те, що всередині, і є товариш поруч». Таке може статися будь із ким. Тільки ми можемо не втратити ті взаємини, які побудували в школі й у родині. І ці стосунки часом можуть рятувати…
