Пам’ятні літературні дати Черкащини 2019 року (2018)

Експрес-інформація організаторам дитячого читання

Підготувала Корженевська В.М.

Серед пам’ятних літературних дат Черкащини 2019-го року:

120 років від дня народження Підгайного Леоніда Єрофійовича(1899 – 1950).

Народився в с. Яблунів Канівського району. Письменник, літературознавець. Автор книг «Леся Українка», «Литературные комментарии к произведениям М. Коцюбинского», «Франко і Золя» та ін.

Був членом Національної спілки письменників України.

25 років із часу заснування Черкаської обласної краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича (1994).

25 років із часу започаткування щорічного присудження обласної літературно-публіцистичної премії «Берег надії» імені Василя Симоненка (1994). Нині – Всеукраїнська літературна премія імені Василя Симоненка.

Січень

1 – 95 років від дня народження Красюка Петра Харитоновича (1924 – 2008).

Народився в с. Трахтемирів Канівського району (нині затоплене Канівським водосховищем). Жив на Рівненщині. Поет, байкар, гуморист і перекладач. Автор збірок «Байки та гуморески», «Яке коріння, таке й насіння», «Премійований Кіт», «Поголений Їжак», «Сміття і мітла», «Пасивний Бобер», «Ворона на естраді», «Непідкупний Ведмідь», «Хід конем», «Регламент для Зайця», «З вогню та в полум’я» та ін. Багато байок написав для дітей та про дітей. Окремі твори перекладено білоруською, тувинською, єврейською, польською та болгарською мовами.

Лауреат літературних премій імені Валер’яна Поліщука та імені Микити Годованця.

Був членом Національної спілки письменників України.

1 – 45 років від дня народження Денисюка Василя Вікторовича (1974).

Народився в с. Дмитрушки Уманського району. Поет, філолог. Працює викладачем Уманського державного педагогічного університету імені П. Тичини та є редактором університетської газети «Педагогічні вісті».

Автор поетичних книг «Дві балади», «Сам сміюся і всіх запрошую», «Вам», «Селяві», збірки гуморесок про студентське життя «Наука бути студентом», публікацій у періодиці.

9 – 65 років від дня народження Левченка Сергія Прокоповича (1954).

Народився в с. Мошни Черкаського району, мешкає в м. Черкаси. Поет, прозаїк, перекладач. Закінчив філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту. Працював директором, головним редактором видавництва «Сіяч», коректором в редакції газети «Прес-Центр».

Автор збірок «Бачення», «Видіння», «Хвала пітьмі», «Тло світла», «Небо провінції», «Листя золота колекція», «Завтра починається вранці», «Вечірнє шосе», «Іуда», «Присутність другого», «Усе любов…», «Натовп самотніх» (у співавторстві здонькою Анною Левченко), численних публікацій в колективних збірках та періодиці. Перекладає з російської, естонської та білоруської мов.

Член Національної спілки письменників України.

10 – 40 років від дня народження Кримовської Софії Володимирівни (1979).

Народилась у м. Веймар (Німеччина), нині мешкає в м. Умань. Поетеса, журналістка, редактор. Навчалась в Уманському державному педагогічному університеті імені П. Тичини. Працює редактором районної газети.

Автор збірок «Дегустація болю», «Я тобі снитимусь» (аудіозбірка), «Сві…ТЛО…тінь» (ТЛО І РИМА). Друкувалась у журналах «Дніпро», «Шлях нації», в «Українській літературній газеті».

Дипломант міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (1999 року) за збірку «Дегустація болю», лауреат ІІІ Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди і виноград»(2012 року).

21 – 100 років від дня народження Гаптаря Максима Лукича (1919 – 1988).

Народився в с. Орловець Городищенського району. Поет. Після закінчення школи вступив на навчання до Українського фармацевтичного інституту. Три роки навчався в інституті і, водночас, працював асистентом сільської аптеки. З 1939 року припинив навчання та роботу через тяжке захворювання очей. Максим Лукич рано втратив зір, натомість отримав талант тонко і глибоко відчувати красу життя, оспівуючи її в своїх поезіях.

Друкуватися почав із 1961 року. Автор збірок поезій «Світло», «Неспокій», «На ясен день», «Осінні птахи», публікацій у збірках та періодиці.

Мав товариські стосунки з В. Симоненком.

Був членом Національної спілки письменників України.

23 – 135 років від дня народження Кротевича Євгена Максимовича (1884 – 1968).

Народився в с. Журавка Городищенського району. Прозаїк, драматург. У 1920-их роках працював завідуючим літературною частиною театрів імені М. Заньковецької у м. Львів та імені І. Франка у м. Київ.

Автор п’єс «Сентиментальний чорт», «Секретар прем’єр-міністра», «Син сови», «Вовченя», романів «Звільнення жінки», «Понад Славутичем-Дніпром», «Сини землі», книг «Новели», «Вибране», книги спогадів «Київські зустрічі».

Був членом Національної спілки письменників України.

27 – 180 років від дня народження Павла Платоновича Чубинського (1839 – 1884).

Вчений, поет, етнограф, фольклорист, статист, георгаф, громадський діяч, автор слів Гімну України. В 1870-73 рр. мешкав на Городищині, в с. Мліїв. Тут він створив народницький гурток, налагодив зв'язок із робітниками та службовцями, відкрив народну школу, пожвавив культурну діяльність, влаштовуючи вистави самодіяльного театру, в якому сам брав участь.

Лютий

7 – 100 років від дня народження Кулінича Григорія Григоровича (1919 – 1998).

Народився в с. Орловець Городищенського району. Літературознавець, критик, перекладач. Із кінця 1942 року перебував на фронтах Другої світової війни. Працював у видавництвах «Радянський письменник», «Дніпро», «Держлітвидав», «Молодь», «Музична Україна».

Автор монографії «Ярослав Галан» та багатьох статей із проблем літературознавства. Виступав як критик та перекладач художньої літератури з російської та білоруської мов. Перекладав твори Я. Бриля, А. Гайдара, М. Горького, Д. Граніна, П. Павленка, М. Чернишевського, І. Шам’якіна, В. Ардаматського тощо.

Був членом Національної спілки письменників України.

11 – 105 років від дня народження Письменної Лариси Михайлівни (1914 – 1992).

Народилася на Житомирщині, тривалий час мешкала в м. Черкаси. Письменниця. Працювала на посаді завідуючої редакцією літератури у видавництві «Веселка». Автор численних дитячих книжок казок, оповідань і повістей. Серед них: «Томка з Боготола», «Золотогривий», «Скарб Вовчої криниці», «Павлик-Равлик», «Як Петрик на дні моря жив», «Голубий Олень», «Богатир Жовте Око», «Тисяча вікон і один журавель», «Чарівник на тонких ніжках», «Чап-Чалап», «Батько» та ін. У творчому доробку Лариси Михайлівни є і романи та повісті для дорослих. Твори письменниці перекладалися російською, грузинською, естонською, литовською, німецькою, румунською мовами.

У 1986 році за збірку казок, оповідань, повістей «Тисяча вікон і один журавель» письменниця була відзначена літературною премією імені Л. Українки.

Була членом Національної спілки письменників України.

18 – 30 років від дня народження Дуплій Оксани Олегівни (1989).

Народилася в м. Черкаси. Письменниця, режисер, психодраматист. Закінчила Інститут педагогічної освіти, соціальної роботи та мистецтва Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького та Канівське училище культури і мистецтв за спеціальністю «Кіно-фото-відеосправа. Організатор культурно-дозвіллєвої діяльності. Керівник кіно-фото-відео справи».

Авторка книги «Маленькі історії»; відеозамальовок «Мара», «Кактуси», «Білочка», «Одні на двох сни… (LoveStory)», «Сонях», «Крео – крихітки», «Дуже проста історія»; короткометражного фільму «Капці»; публікацій у часописі «Холодний Яр», альманахах та колективних збірках.

Переможець обласного літературного конкурсу «Україно, ти для мене – диво!» та Всеукраїнського конкурсу відеопоезїї «Грак».

Лауреат літературної премії імені Ф. Мицика.

Член Національної спілки письменників України.

29 – 75 років від дня народження Затуливітра Володимира Івановича (1944 – 2003).

Народився на Сумщині. Поет, прозаїк, перекладач,журналіст, видавець.Автор збірок «Теорія крила», «Теперішній час», «Тектонічна зона», «Пам'ять глини», «Зоряна речовина», «Полотно», «Четвертий із триптиха», «Чаша жертовна», «Ненаписані пейзажі», «Тернова гора». Переклав із молдовськоїмови збірку поезій «Крила під сорочкою» Н. Дабіжі, низку творів литовських поетів. Окремі його поезії перекладено болгарською, угорською, румунською, німецькою, італійською, англійською та французькою мовами.

Лауреат літературних премій імені П. Усенка та імені П. Тичини.

Був членом Національної спілки письменників України.

У січні 2003 року життя Володимира Затуливітра обірвалосяза трагічних обставин у с. Бучакна Канівщині. Тутвін і похований.Щороку на могилі поета проводяться Затуливітрівські читання, також у селі відкрито літературно-меморіальниймузей письменника.

Березень

– 80 років із часу створення Літературно-меморіального музею Т.Г. Шевченка в с. Шевченкове Звенигородського району (1939).

4 – 160 років від дня народження Білиловського (Цезаря, Білила, Цезарка) Кесаря Олександровича (1859 – 1938).

Народився в с. Вознесенське Золотоніського району. Поет, перекладач, видавець та громадський діяч. Автор сатиричних творів «Клим Ганьба», «Халепа, або Генерал Став-Ставиця», поеми «Цар Джеган, або Мармуровий слон», циклів ліричних поезій, багатьох статей медичної та етнографічної тематики. Підготував розділ про українську драматургію у «Storiauniversaledellaletteratura» за ред. А. де Ґубернатіса. Написав спогади про В. Александрова, П. Куліша (не збереглися) та М. Кропивницького. Друкувався у часописах «Світ», «Зоря» (публікував статті про вшанування пам’яті Т.Г. Шевченка), «Дзвінок». Перекладав українською мовою твори І. Гете, Ф. Шіллера, Г. Гейне, німецькою – Т. Шевченка. Займався видавничою діяльністю – опікувався виданням творів українських письменників.

Його поезії «Вечірня пісня», «В чарах кохання» стали популярними народними піснями.

9 – 205 років від дня народження Шевченка Тараса Григоровича (1814 – 1861).

Народився в с. Моринці Звенигородського району. Геніальний поет, прозаїк, драматург, художник-живописець, мислитель, основоположник нової української літератури.

З дитинства Тарас виявив неабиякий хист до малювання та співу. Мав феноменальну пам’ять. Усе, що почув, побачив, живучи в Україні перші п’ятнадцять років, у найтонших подробицях зберіг у душі на все життя і геніально втілив у своїй творчості. Особливо захоплювали хлопця народні пісні, яких знав без ліку. Саме народна пісня пробудила в його душі небачений поетичний дар.

Початкову освіту здобув у місцевій школі. Щасливе, безтурботне дитинство хлопця тривало недовго: коли йому йшов 10-й рік, померла мати, а ще через три роки – батько. Коли Тарасові минуло 14 років, його забрали в маєток слугою до поміщика П. Енгельгардта. Восени 1829 р., разом із іншими слугами, він виїхав слідом за паном до Вільна (тепер Вільнюс – столиця Литви), а згодом – у Петербург. Тут був відданий на навчання до маляра В. Ширяєва, де познайомився із земляком, художником Іваном Сошенком, а через нього – з поетом Є. Гребінкою та видатними діячами російської культури – О. Венеціановим, В. Жуковським, К. Брюлловим. Їхніми стараннями 22 квітня 1838 р. його було викуплено з кріпацтва, а вже через місяць прийнято до Академії мистецтв, у майстерню К. Брюллова.

Т.Г. Шевченко почав писати вірші ще до звільнення з кріпацтва. В 1840 році в Петербурзі вийшла перша збірка його поезій «Кобзар», що відкрила нову добу в історії української літератури. В 1841 році була надрукована поема «Гайдамаки». В Т. Шевченка невпинно наростає протест проти соціального і національного гноблення українського народу, лунають заклики до єднання і братерства, чітко формується революційно-демократичний світогляд.

Т.Г. Шевченко тричі приїжджав в Україну: в 1843-1844, 1845-1847 та 1859 роках.

Під час першої поїздки поет відвідав Кирилівку, Мойсівку, Чигирин, Суботів, Лузанівку, Холодний Яр, Моринці, Лисянку, Тальне, Звенигородку.

Після закінчення Петербурзької Академії мистецтв Тарас Григорович вдруге відвідав міста і села Черкащини. Поетичним підсумком його скорботних дум під час другої подорожі Україною були твори «Великий льох», «Стоїть в селі Суботові», «Холодний Яр», «Маленькій Мар’яні», «І мертвим і живим...», «Три літа», «Сон», «Кавказ». В цей період Т.Г. Шевченко виконав малюнки «Хата батьків Т.Г. Шевченка в Кирилівці», «На пасіці», «Сліпий» («Невольник»), «Селянська родина», «Чигирин з Суботівського шляху»,«Богданові руїни в Суботові», «Кам’яні хрести в Суботові», «Мотрин монастир», «Чигиринський дівочий монастир» та інші.

Під час третьої подорожі Україною (червень-липепь 1859 р.) Т.Г. Шевченко побував у Прохорівці, Корсуні, Кирилівці, Межирічі, Пекарях, Хмільній. Він шукав над Россю та Дніпром ділянку землі, щоб тут оселитися. 15 липня 1859 року біля Прохорівки поета заарештували і доставили в Мошни, а 18 липня – до Черкас, де він знаходився під наглядом справника В. Табачникова. Тут і написав вірші «Колись дурною головою» та «Сестрі». 22 липня Т.Г. Шевченка відправлено з Черкас через Мошни до Києва.

Після третьої подорожі Т. Шевченко ще з більшим завзяттям викриває поміщиків, «царів і царенят», чиновництво.

Помер Т.Г. Шевченко 10 березня 1861 року в Петербурзі. Поховали поета спочатку в Петербурзі, на Смоленському цвинтарі. А пізніше, 22 травня 1861 року, друзі Т. Шевченка, виконуючи його заповіт, перевезли тіло покійного до Канева, де перепоховали на Чернечій горі (тепер Тарасова Гора). Нині тут – Шевченківський національний заповідник, створений у 1925 році. В 1939 році на могилі встановлено пам’ятник поетові (скульптор М. Манізер). Тоді ж прийняв перших відвідувачів і літературний музей Т.Г. Шевченка, який було реконструйовано в 2004-2010 роках. Нині оновлений музей налічує понад 6 тисяч експонатів.

Іменем поета названа найавторитетніша державна відзнака в галузі літератури та мистецтва – Національна премія України імені Тараса Шевченка. В області діють заповідники: «Батьківщина Тараса Шевченка» та Шевченківський національний заповідник. Працює п’ять музеїв, серед яких унікальний музей однієї книги – «Кобзаря» Т.Г. Шевченка. Встановлено 75 пам’ятників та 18 пам’ятних знаків поету. Залізнична станція у м. Сміла, Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр, обласна універсальна наукова бібліотека носять ім’я геніального земляка.

9 – 100 років від дня народження Шабатина Полікарпа Юхимовича (1919 – 2007).

Народився в с. Склименці Корсунь-Шевченківського району. Поет-байкар. У роки Другої світової війни служив у частинах протиповітряної оборони. Брав участь у боях із фашистськими загарбниками під Москвою, в Білорусії, Польщі, під час штурму Кенігсберга. Вже по війні закінчив філологічний факультет Київського університету, працював на державній службі, був секретарем правління Спілки письменників України.

Автор десяти книг байок: «Пером під корінь», «Віялка», «Дружні натяки», «НОП та клопіт», «Ягня й цапина борода», «Байки та жарти», «Байкарня» та ін., кількох книг подорожніх нотаток і нарисів – «Шляхи за обріями», «Знову в дорозі», «Кулунда», друкувався в періодиці. Також писав гумористичні твори для дітей та про дітей.

Твори Полікарпа Шабатина перекладені багатьма мовами світу.

Лауреат літературної премії імені С. Олійника.

Був членом Національної спілки письменників України.

12 – 70 років від дня народження Павленка Степана Онисимовича (1949 – 2003).

Народився в с. Легедзине Тальнівського району. Поет, літературознавець, перекладач, педагог. Автор книги поезії, прози, сатири та перекладів «Вічність така коротка», збірника мовних цікавинок «Філологічний калейдоскоп» (у співавторстві з дружиною Ольгою Павленко), численних методичних, літературознавчих та публіцистичних статей, перекладів. Його твори публікувалися в колективних збірниках, літературних та фахових часописах «Дніпро», «Українська мова і література в школі», «Дивослово», «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях і колегіумах», «Барвінок», «Холодний Яр», газетах «Літературна Україна», «Українська мова та література», «Освіта України», «Уманська зоря» тощо.

20 – 90 років від дня народження Соломіцького Олексія Лукича (1929).

Народився на Миколаївщині, здавна мешкає в м. Черкаси. Поет, прозаїк, педагог. Після закінчення Одеського державного університету працював учителем, літературним працівником газети «Одеський політехнік», інспектором шкіл Черкаського обласного відділу науки та освіти, завідуючим відділенням Черкаського фінансово-економічного технікуму.

Автор гуморесок та оповідань, включених до збірки «Вітрила наших мрій», книг для дітей «Жменя сміху дітям на потіху», «Смішинки для Максима та Маринки», «Оповідання мого дитинства», «Незвичайна мандрівка», «Найвірніші друзі»; повістей «Таємниця старого кургану», «Пастка»; романів «Страшна помста», «Скривджені долі», «Холодноярські соколята», «Сансі» «Відкритим текстом», «Вибух»; збірки поезій «Наодинці з природою», численних публікацій у періодичній пресі.

23 – 115 років від дня народження Гуменної Докії Кузьмівни (1904 –1996).

Народилася в м. Жашків. Прозаїк. Навчалася в Інституті народної освіти. В 1920-30 рр. написала репортажі «У степу», «Ех, Кубань, ти Кубань хліборобная», нарис «Стрілка коливається», повість «Кампанія», багато оповідань, які друкувалися в журналах «Червоний шлях», «Радянська література» тощо. Стала членом спілки селянських письменників «Плуг». Твори молодої письменниці були негативно сприйняті радянською критикою, почалися цензурні переслідування. Позбавлена можливості друкуватися, Докія Гуменна була приречена на мовчання. Довелося працювати секретарем та стенографістом у київських установах, виїздити в археологічні експедиції. Все це згодом знайшло відображення у творах, які письменниця змогла написати, емігрувавши до Америки. В США вийшли практично всі книги письменниці. Її творчий доробок чималий: двадцять три книги прози – романів, повістей, новел, нарисів. Найвідоміші з них – «Діти Чумацького шляху», «Хрещатий Яр», «Куркульська Вілія», «Мана», «Велике Цабе», «Багато неба», «Епізод із життя Европи Критської», «Вічні вогні Альберти», «Жадоба», «Серед хмаросягів», «Скарга Майбутньому», «Благослови, Мати!», «Золотий плуг», «Чотири сонця», «Родинний альбом», «Минуле пливе в прийдешнє», «Внуки столітнього запорожця», «На тлі праісторії», «Небесний змій», «Прогулянка алеями мільйоноліть», «Дар Евдотеї».

Померла в Нью-Йорку. Похована на українському православному цвинтарі в Баунд-Бруку в штаті Нью-Джерсі.

29 – 65 років від дня народження Озірного Олексія Антоновича (1954).

Народився в с. Вербівка Городищенського району. Поет, громадський діяч. Закінчив два вузи – Черкаський педагогічний інститут та Київський педагогічний університет імені М. Драгоманова. Отримавши фах психолога, працював у Звенигородській середній школі №3, згодом – на адміністративних посадах: начальником відділу райдержадміністрації, у відділі культури Черкаського міськвиконкому, заступником начальника Смілянської райдержадміністрації.

Вдосконалював свої поетичні проби в літературному об’єднанні «Радосинь» (м. Київ, при Національній спілці письменників України). Його поетичні здібності високо оцінив керівник літоб’єднання, відомий поет Дмитро Чередниченко. В передмові до першої збірки «Проща», яка побачила світ у 1995 році, він констатував: «Нарешті в Шевченковому краї з’явився могутній поет».

Автор поетичних збірок «Проща», «Козацький цвинтар», «Заплакані зорі» та «За кого померти?», публікацій у періодиці, в тому числі й зарубіжній (Австралії, Канади, США).

Лауреат обласної літературно-публіцистичної премії «Берег надії» імені В. Симоненка.

Член Національної спілки письменників України.

Квітень

7 – 160 років від дня народженняЛевитського Миколи Васильовича (1859 – 1936).

Народився в с. Хмільна Канівського району. Літератор, публіцист, громадський і культурний діяч, організатор, теоретик та пропагандист кооперативного руху в Україні.

Працював адвокатом, секретарем земської управи. Найбільше ж проявив себе як засновник хліборобських артілей, організатор промислових та торговельних спілок. Із середини 90-х років він активно співробітничав із багатьма газетами, використовуючи їх як трибуну для роз’яснення суті кооперативного руху. В 1901 р. вийшла друком його брошура «Спілкова умова для хліборобських спілок», що стала зразком для підготовки умов та статутів селянських артілей. У 1917-18 рр. – член Центральної Ради, директор відділу Державного майна в міністерстві земельних справ УНР, брав участь у створенні Українабанку.

Ще за життя отримав визнання і як письменник. Він автор повісті «Юдит», поетичних збірок «Вільна Україна», «Український марш», «Сусіди України» тощо, ряду статей.

Його ідеї вплинули на світогляд таких українських письменників як І. Франко, О. Пчілка, І. Карпенко-Карий, В. Доманицький, С. Єфремов.

12 – 60 років від дня народження Жук Ніни Григорівни (1959).

Народилася в с. Богодухівка Чорнобаївського району. Письменниця, журналіст. Працювала завідуючою відділом сільського господарства в редакції газети «Вісник Золотоніщини». З часу створення обласної газети «Нова Доба» працює в ній власним кореспондентом.

Автор книг документальної прози «Тричі породжений» (про відомого лікаря Анатолія Фесуна), «І доля стала сяйвом «Маяка»; поетичних збірок «Аорта», «Плато», «Камея», книги для дітей «Казка про богатиря Івана Піддубного», публікацій у періодиці.

Член Національної спілки журналістів України.

28 – 165 років від дня народження Гриненка (Шевченка) Йосипа Варфоломійовича (1854 – 1900).

Народився в м. Корсунь-Шевченківський. Поет і перекладач. Син В.Г. Шевченка та небіж Т.Г. Шевченка. В 1874 році закінчив Єлисаветградське кавалерійське юнкерське училище. Під час навчання в училищі входив до літературного гуртка братів Тобілевичів. У 1875 році брав участь у постановці «Вечорниць» П. Ніщинського на сцені Єлисаветградського громадського зібрання разом із майбутніми корифеями українського театру М. Кропивницьким, І. Карпенком-Карим, М. Садовським та М. Садовською-Барілотті.

Автор збірки поезій та перекладів «Дещо із перекладів і самостійних творів» яка була видана під псевдонімом І. Гриненко. Є припущення, що він був літературним записувачем «Споминок про Т.Г. Шевченка» від свого батька. Перекладав твори Р. Бернса, П.Б. Беранже, Г. Гейне, О. Полежаєва, О. Пушкіна, А. Фета та ін.

Травень

8 – 205 років від дня народження Думитрашка (Копитька) Костянтина Даниловича (1814 – 1886).

Народився в м. Золотоноша. Поет, фольклорист. Учився в Полтавській духовній семінарії та Київській духовній академії, яку закінчив у 1839 році, і розпочав у ній свою педагогічну діяльність – викладав російську словесність, потягом 25 років був професором академії. В останні роки життя – бібліотекарем.

Літературні твори почав писати в 1830-х роках. Автор поем «Жабомишодраківка», «Поминки», балад «Змій», «Заклятий», низки віршів. Значне місце в творчості К. Ду- митрашка належить баладам і легендам із життя простого люду, написаним під впливом народних переказів, почутих на Черкащині. В своїх творах він оспівав природу і людей рідного краю: Золотоношу («Золотоноша», «Ідилія», «І дома, і в гостях»), Кропивну (балада «Перепій»), Антипівку (балада «Упир», оповідання «Вовк»), Драбівці та Синьооківку (балада «Змій»). Автор статей з фольклору, на історично-літературні та морально-етичні теми: «Святочні колядки і вірші», «Івана-Купала» та ін. Його записи народних пісень та дум опублікував М. Максимович у «Збірнику українських пісень» (1849 р.). К. Думитрашку належить текст широко відомої української пісні – перлини світової лірики «Чорнії брови, карії очі», яка стала народною.

Займався перекладацькою діяльністю – перекладав із німецької мови (уривок із «Фауста» Й.В. Гете).

Захоплювався живописом.Талант К. Думитрашка високо цінував Тарас Шевченко, який назвав його «безперечно обдарованою людиною».

10 – 95 років від дня народження Ковальчука Олександра Володимирович (1924 – 2005).

Народився в с. Білозір’я Черкаського району. Прозаїк. Учасник Другої світової війни. Тривалий час працював на редакторській та видавничій роботі в різних періодичних виданнях.

Автор книжок «Ні, не привиди!», «На гребені війни», «Ластівко, відгукнись!», «Грані», «Ночі розвідницькі», повісті «Залог» та книг російською мовою «Рассказы разведчика», «Помнит мир спасенный», «С тремя неизвестными», «Огненные рубежи».

Був членом Національної спілки письменників України.

12 – 55 років від дня народження Пахаренка Василя Івановича (1964).

Народився в с. Червона Слобода Черкаського району. Поет, публіцист, літературознавець, доктор філологічних наук, професор Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького.

Автор поетичної збірки «Скалки», монографій «Незбагнений апостол», «Поєдинок з Левіяфаном», «Нарис української поетики», історико-публіцистичних досліджень «Геноцид», «Голодомор», «Слово, що здолало смерть», «Віті єдиного древа» (Україна Східна і Західна в апокаліпсисі XX століття), «Українська поетика», шкільного підручника «Українська література» для 9 класу та навчального посібника «Шкільне Шевченкознавство», численних публікацій у наукових збірниках та періодиці. Упорядкував «Антологію українського жаху».

Лауреат міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», обласної літературної премії «Берег надії» ім. В. Симоненка та міжнародної української премії імені Д. Нитченка.

Член Національної спілки письменників України.

19 – 30 років із часу відкриття у місті Черкаси Музею «Кобзаря» Т. Шевченка (1989).

22 – 80 років від дня народження Тарахан-Берези Зінаїди Панасівни (1939).

Народилася в м. Канів. Літературознавець, науковець-шевченкознавець, краєзнавець, кандидат філологічних наук.

Автор монографій «Шевченко – поет і художник», «Святиня. Науково-документальний літопис Тарасової гори», «Тарас Шевченко, Святиня і сучасна Україна», «Заворожи мені, волхве...» , «Святиня. Чернеча гора та стародавній монастир Канівський», буклетів та путівника про Шевченківський меморіал у Каневі, близько 300 наукових статей шевченківської тематики, опублікованих у вітчизняній і зарубіжній пресі, ряду статей до «Шевченківського словника» та «Шевченківської енциклопедії».

Заслужений працівник культури України.

Лауреат премії імені В. Вернадського.

27 – 55 років від дня народження Цибулька Володимира Миколайовича (1964).

Народився в с. Хмільна Канівського району. Поет, перекладач, пісняр, політичний та громадський діяч. Закінчив філологічний факультет Київського університету і філологічний факультет Латвійського університету.

Автор книжок поезій «Книга в книзі», «Ключ», «Ангели і тексти», «Майн Кайф», «Хвіст ящірки», «Піраміда», «Ангел супраціву» (білоруською мовою), «Ангел в піраміді» (українською та англійською мовами), «Вибране, вирване, вигране, випране…», «Книга застережень», численних публікацій у періодиці. Пише вірші й для дітей. Займається перекладами з латиської мови.

На його твори написано багато пісень для сучасних виконавців української естради.

В. Цибулько – один із відомих організаторів і режисерів Всеукраїнських фестивалів «Червона Рута», «Золотий гомін», «Вивих», «Вітер зі Сходу».

Тривалий час був радником Віктора Ющенка, народний депутат України ІV скликання.

Член Національної спілки письменників України.

Червень

6 – 220 років від дня народження Пушкіна Олександра Сергійовича (1799 – 1837).

Народився в м. Москва в небагатій дворянській родині. Видатний російський письменник, родоначальник нової російської літератури. Впродовж 1820-22 рр. він двічі приїздив до Кам’янки. В товаристві «милих вільнодумців» Давидових відпочивав душею. Брав участь у народних гуляннях, відвідував гамірні ярмарки, з великою увагою слухав українські народні пісні, багато з яких записав і використав потім при написанні своїх творів. Мальовнича природа цього чарівного куточка України надихала видатного представника російської культури на творчість. Тут він написав кілька поетичних творів, що відносяться до шедеврів світової лірики: «Нереїда», «Поволі рідшає хмарок легкий туман...», «Я пережив свої бажання...», 10-й розділ роману «Євгеній Онєгін», завершив поему «Кавказький бранець» тощо.

З любов’ю згадував О. Пушкін дні, проведені у Кам’янці. «Ваш тихий, милый Каменград я покидать совсем не рад», – ці слова, за переказами, він написав на полях однієї з книг бібліотеки Давидових.

У Кам’янці, в приміщенні Зеленого будиночка, де бував геніальний поет, діє державний літературно-меморіальний музей О. Пушкіна і П. Чайковського.

10 – 65 років від дня народження Бабака Миколи Пантелеймоновича (1954).

Народився в с. Воронинці Чорнобаївського району. Живе і працює в м. Черкаси. Художник, письменник, колекціонер, видавець. Автор романів «Вільхова кров», «Едемські біси», співавтор поетичних збірок «Боже, ми вільні», «Доба туманів», численних публікацій у періодиці.

Учасник художніх виставок в Україні та за її межами, зокрема: «Молодість країни» (1986), «50 років СХ України» (1988), «Живопис–98», «Новітні спрямування» (2005), 51-го Венеціанського бієнале.

У 2009 році за його ініціативи, разом із Інститутом мистецтвознавства, фольклору і етнології НАН України, була створена монографія «Народна ікона Середньої Наддніпрянщини 18-20 ст. в контексті селянського культурного простору», яка стала найкращою книгою XVI Форуму видавців у Львові. На конкурсі «Мистецтво книги» вона отримала диплом імені Івана Федорова. Журі ХІ Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2009» визнало монографію кращою і присудило їй перше місце у номінації «Візитівка», а також гран-прі як головному переможцю. У 2010 році видання та його автори М. Бабак і О. Найден стали лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Член Національної спілки художників України. Заслужений художник України, Народний художник України.

Роботи митця знаходяться в Національному художньому музеї України, Дирекції художніх виставок Міністерства культури і туризму України, Дирекції художніх виставок НСХУ та в приватних зібраннях колекціонерів багатьох країн світу.

29 – 115 років від дня народження Альтмана Петра Ізраїльовича (1904 – 1941).

Народився в с. Івангород Христинівського району. Прозаїк, літературознавець. Працював ученим секретарем Інституту української літератури АН УРСР, згодом – Інституту єврейської культури.

Художні твори писав мовою ідиш. Автор збірки оповідань «Мішень сміється», повістей «Позиції», «Молодість», роману «Юність», біографічного нарису «Т.Г. Шевченко», відзначеного в 1939 році літературною премією. Упорядник і редактор збірника статей і матеріалів «Шота Руставелі».

З перших днів Другої світової війни П. Альтман був на фронті. Загинув у серпні 1941 року під селом Степанці поблизу Канева, де і похований.

Липень

1 – 80 років від дня народження Носаня Сергія Луковича (1939-2019).

Народився в с. Дубинка (нині затоплене Кременчуцьким «рукотворним морем») Чорнобаївського району. Прозаїк, публіцист, драматург. Закінчив філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту, вчителював, співробітничав із обласною газетою «Молодь Черкащини» та Черкаською обласною державною телерадіокомпанією. З 1988 по 1992 рік – голова Черкаської обласної письменницької організації.

Автор більше 40 книг, зокрема збірок оповідань і повістей «Стежка в зеленому житі», «Час глибокої осені», «Високі-високі гори», «Вогонь, що спалює до тла», «Осіннє золото», «Досвіток вічного літа», «Пір’їна з крила Жар-птиці», «Сонцем осяяний острів»; збірки новел «У затінку сонця»; романів «Пласти», «Метеори», «Голгофа любові»; українського народного казкового роману «Диваківці, або Котигорошко і Понтій Пілат з Холодного Яру»; збірки поезій «Симфонія весни»; художньо-документальних повістей-есеїв «Геній правди» (про Т. Шевченка), «Ой Дніпро, Дніпро!..»; 27-томного видання короткої іронічної прози «Пір'я»; книг мініатюр «У полум'ї листя», інтелектуальної прози «Візок під дощем», «Війна не закінчилась», «Заповіт», «Велика риба»; збірок споминів «Людина з усмішкою» і роздумів «Енергетика слова», «Міражі істини, або Шлях до Едему» (в 2-х томах); комедії у співавторстві з Петром Линовицьким «Мерехлюндія»; книг для дітей «Казки для Кирилка», «Данилків календар», «Сонячний ранок», «Реп’яшок»; сценаріїв документальних відеофільмів творчого об'єднання «Піраміда» – «По кому подзвін», «Завтра моє», «Палітра його душі», «Вічна мудрість», «Вогонь новий» та ін.

Його твори для дітей «Сонячний ранок», «Чисті плеса» та «Остання двійка» включені до антології літератури для дітей та юнацтва «Дивосвіт «Веселки» і до «Читанок» для 1 та 2 класів.

Твори письменника перекладені російською, французькою, німецькою, болгарською, казахською мовами.

С. Носань – талановитий драматург. Драми «Остання мить», «Моя любове...», «Та не однаково мені», «Судна ніч» поставлені на сценах Черкаського та Запорізького обласних музично-драматичних театрів.

Заслужений діяч мистецтв України.

Лауреат обласної літературно-публіцистичної премії «Берег надії» імені В. Симоненка та літературно-мистецької премії імені М. Старицького.

Член Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України.

10 – 80 років від дня народження Мицика Мирослава Федоровича (1939 – 1965).

Народився в с. Вишнопіль Тальнівського району. Поет, фольклорист, журналіст. Син поета Федора Мицика. З десяти років почав записувати народні пісні від своєї бабусі Горпини Захарівни Мицик, яка прищепила йому любов до народної творчості. Після служби в армії, у 1961 році, повернувся інвалідом першої групи. Працював у газетах «Победа» (ще під час служби в Німеччині, м. Наумбург), «Соціалістичні лани» (м. Тальне), «Уманська зоря», «За честь хлібороба» (м. Христинівка).

Автор збірки віршів «Пахощі землі», добірок віршів, фольклорних записів у колективних збірниках та періодиці. Публікувався в обласній та республіканській пресі. Переможець творчого конкурсу газети «Молода гвардія».

Упорядкував і видав літературну спадщину свого батька Ф. Мицика.

15 – 110 років від дня народження Головіної Алли Сергіївни (1909 – 1987).

Народилася в с. Миколаївка Корсунь-Шевченківського району. Поетеса і прозаїк. У 1920 році емігрувала з родиною до Туреччини, жила у Чехословаччині, Франції (з 1934 року), Швейцарії (з 1939 року) та Бельгії (з 1955 року). Учасниця низки літературних об’єднань Праги та Парижа.

Автор збірок поезій «Лебедина карусель», «Міський ангел», «Нічні птахи», збірки віршів і оповідань «Вілла «Надія». Друкувалася вперіодичних виданнях Праги і Парижа.

Зберегла архів брата А. Штейгера (зокрема, його листування з М. Цвєтаєвою).

Померла і похована у Брюсселі.

21 – 70 років від дня народження Павленко Ольги Петрівни (1949).

Народилася на Львівщині, здавна живе і працює в с. Бабанка Уманського району. Письменниця, публіцист, вчитель. Вона – ще один представник літературно обдарованої родини Павленків.

Авторка книг «Мальви на причілку», «Абетка-Ярмарок», збірки сценаріїв «Казкогості з високості», вірша до «Авторського календаря» та збірника мовних цікавинок «Філологічний калейдоскоп» (у співавторстві з чоловіком Степаном Павленком).

У 1996 році на літературному конкурсі, оголошеному Світовою федерацією жінок України в м. Торонто (Канада), отримала першу премію в номінації «Проза» за оповідання «Лист до онучки». В 1997 році стала переможницею конкурсу імені В. Кобилянського на кращий твір для дітей за книжку-розмальовку «Абетка-Ярмарок».

Член Національної спілки письменників України.

27 – 100 років від дня народження Хименка (Химка) Андрія Івановича (1919 –1991).

Народився в с. Адамівка Чигиринського району. Прозаїк, поет. Зазнав тривалих репресій і переслідувань. «Спражній патріот України, проникливий дослідник і оповідач замовчуваної її історії, невтомний борець за вимріяну багатьма поколіннями її незалежність, він значну частину свого життя провів у гулагських таборах. Ті роки забрали в нього велику частку не тільки здоров’я, а й можливості ословити всю ту багатющу духовну спадщину, котру він ретельно беріг і яку хотів передати наступним поколінням» – так захоплено про Андрія Івановича Хименка відгукувався відомий письменник Григорій Білоус. У 1956 році А. Хименко був реабілітований.

Автор історичної трилогії про Івана Сірка (романи «Засвіти», «Між орлами і півмісяцем», «Під Савур-могилою»), автобіографічної трилогії «У пазурах вампіра», поеми «Анти», публікацій поетичних добірок і спогадів у колективних збірниках та періодиці. Значна частина його спадщини ще не видана.

Посмертно, в 1995 році, Андрія Хименка було прийнято до Національної спілки письменників України.

Серпень

3 – 50 років від дня народження Юхна Бориса Борисовича (1969).

Народився в м. Черкаси. Журналіст, краєзнавець, головний редактор обласної громадсько-політичної газети «Місто». Свою краєзнавчу діяльність розпочав із серії статей про Черкаси у тижневиках «Молодь Черкащини», «Акцент» та «Новини тижня». У 2011 році видав свою першу книгу «Черкаські місторії. Мандрівки у часі від Соснівки до Кривалівки», в якій, на основі опрацювання широкого масиву історичних джерел, періодичних видань, спогадів очевидціві власних спостережень, автор висвітлює маловідомі або й зовсім невідомі сторінки історії міста. Продовженням краєзнавчих досліджень стала його книга «Ретро Град».

Член Національної спілки журналістів України.

8 – 75 років від дня народження Кузьменко-Волошиної Валентини Федорівни (1944).

Народилася в с. Моринці Звенигородського району. Поетеса, прозаїк, художниця, майстер народної творчості. Авторка збірок поезій «Квітка любові», «Колискова для матері», «Моринські барвінки», «Етнографіті», публікацій у колективних збірниках та періодиці. Багато віршів письменниці, покладених на музику самодіяльними композиторами, стали популярними романсами, піснями-речитативами. В її творчому доробку є низка поетичних і прозових творів для дітей.

Коли відчула, що словом не здатна передати все те, що хотілося б, – почала малювати. І як результат – одинадцять персональних виставок у Каневі, Києві, Сумах, Запоріжжі, Москві, Санкт-Петербурзі.

Лауреат обласної літературної премії імені В.Симоненка.

Член Національної спілки письменників України. Член Спілки Народних майстрів України.

16 – 105 років від дня народження Паламарчука Дмитра Хомича (1914 – 1998).

Народився в с. Івангород Христинівського району. Поет, перекладач, літературознавець. Учасник Другої світової війни. Зазнав репресій. Був в’язнем концтабору в Інті (Комі АРСР). Працював на шахті до 1954 року. Повернувшись в Україну, займався перекладацькою діяльністю.

Автор збірки віршів «Подзвіння», перекладів віршів російських, білоруських, польських, чеських, словацьких, німецьких, французьких, італійських, англійських поетів українською мовою. Серед них – поезії В. Брюсова, М. Танка, П. Глебки, А. Міцкевича, Ю. Тувіма, Г. Гейне, Ф. Петрарки, Д. Байрона. Переклав романи Г. Уелса «Війна світів» та «Острів доктора Моро», Г. Флобера «Саламбо», Ф. Стендаля «Червоне і чорне», Ж. Верна «10 тисяч льє під водою» тощо. Перу Дмитра Паламарчука належить повний переклад українською мовою сонетів В. Шекспіра. Брав участь у роботі над виданнями «Антології чеської і словацької поезії» та «Антології білоруської поезії».

Лауреат премії імені М. Рильського за кращий художній переклад творів світової літератури.

Був членом Національної спілки письменників України.

21 – 65 років від дня народження Ткаченка Володимира Тарасовича (1954).

Народився в м. Кам’янка. Прозаїк, гуморист-сатирик. Автор гумористичних збірок «Стусани», «Не жалій батька в наймах», «Ойра-ойра», кіносценарію «Кіт з капустою», міні-роману «Масковскій Клондайк», публікацій в українських, польських, англійських часописах. Пише гумористичні оповідки і для наймолодших читачів.

Лауреат Першого обласного та Другого всеукраїнського фестивалів гумору й сатири, конкурсу «Вишневі усмішки», лауреат премії «Коронація слова» у номінації «Кіносценарії» (2004 р.).

Член Національної спілки письменників України.

22 – 65 років від дня народження Месеврі Ольги Іванівни (1954).

Народилася в с. Крутьки Чорнобаївського району. Поетеса, прозаїк, педагог. Працює завідувачем лабораторії суспільно-гуманітарних дисциплін у Черкаському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників. Авторка збірок «Літоросль», «Чому плаче дорога?» «Соняшник у відрі», «Чобітьківський рай», «А де те серце?», циклу статей, програм курсів із української літератури, публікацій у часопис і «Холодний Яр», альманасі «Незабаром», газетах «Молодь України», «Молодь Черкащини», «Світлий шлях», педагогічних виданнях тощо.

Нагороджена нагрудним знаком імені В. Сухомлинського.

Член Національної спілки письменників України.

25 – 65 років від дня народження Тодчука-Товкача Володимира Леонідовича (1954).

Народився на Вінниччині, живе в м. Умань. Поет, винахідник і філософ. Навчався у Вінницькому педагогічному інституті на фізико-математичному факультеті. Автор поетичної збірки «Плетиво світів» (у співавторстві з Ольгою Тодчук) та книги спогадів «Усі шляхи ведуть до себе», численних публікацій у періодиці.

30 – 90 років від дня народження Росоховатського Ігоря Марковича (1929 – 2015).

Народився в м. Шпола, мешкав у м. Києві. Письменник-фантаст, прозаїк, поет, сценарист, науковий журналіст. Закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту. Працював у редакціях українських газет, був головним редактором київського журналу «Всесвітня фантастика і детектив».

Автор книжок повістей та оповідань «Міст (Слово про Івана Кулібіна)», «Загадка акули», «Встреча во времени», «Стрілки годинника», «Виток истории», «Ураган», «Вариант Ид», «Два куска Сахара», «У підводних печерах», історичного роману «Изгнание Изяслава» тощо, понад сотні науково-популярних статей. У співавторстві з доктором фізико-математичних наук, ученим-кібернетиком, членом-кореспондентом АН СРСР А. Стогнієм написав науково-популярні книги «КД – кібернетичний двійник» і «Двійник конструктора Васильченка». У співавторстві з І. Миколайчиком написав сценарій художнього фільму «Под созвездием близнецов».

Твори письменника перекладені вірменською, казахською, англійською, французькою та німецькою мовами.

Був членом Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України.

Вересень

2 – 80 років від дня народження Козицької Валентини Андріївни (1939).

Народилася на Кіровоградщині, мешкає в м. Умань. Журналіст, публіцист, редактор, громадський діяч. Закінчила філологічний факультет Одеського державного університету.

Автор путівника по національному дендрологічному парку «Софіївка» «Магія любові» (у співавторстві із фотохудожником Вірою Копотун), який виданий українською, англійською, російською, польською, німецькою і французькою мовами, упорядкувала та видала поетичну збірку «Земля просто неба» – це перше найповніше видання творів талановитих поетів Уманщини Володимира Задорожного і Всеволода Піотровського, численних публікацій в періодиці про відомих людей Уманщини, Черкащини, України.

Заслужений журналіст України. Член Національної спілки журналістів України.

9 – 55 років від дня народження Коваленко Валентини Михайлівни (1964).

Народилася в с. Самгородок Смілянського району. Поетеса, прозаїк, літературознавець, політичний та громадський діяч. Кандидат педагогічних наук.

Авторка книг поезій та прози «З любові», «Перевесла істин», «Приворот-зілля», «Вовчик», «Ненароджене сонце, або Великий піст Зінька Самгородського», «Трунок Сварожого рога», «Перелесниця», «Тобі б моїм поговорить вогнем», «Його весна говерлила громи…»; навчальних посібників «На осонні слова», «Поетичний гербарій», «Роду криниця віща», «Література рідного краю. 5 клас» (у співавторстві), автор-укладач 2-томної антології творів письменників Черкащини для дітей та юнацтва «Криничка» та «Антології творів письменників Черкащини про Велику Вітчизняну війну», упорядниця творів І. Виргана та спогадів про нього, досліджень про творчу лабораторію Т. Шевченка, І. Нечуя-Левицького, І. Виргана, В. Симоненка, публікацій у часописі «Холодний Яр» та періодиці.

З 2010 по 2013 рік була головою Черкаської обласної організації Національної спілки письменників України, в 2014-2016 рр. – головою Черкаської обласної ради.

Лауреат обласної літературної премії «Берег надії» імені В. Симоненка та літературної премії «Благовіст».

Член Національної спілки письменників України.

14 – 160 років від дня народження Зєлінського (Тадея) Тадеуша-Стефана Францовича (1859 – 1944).

Народився в с. Скрипчинці Корсунь-Шевченківського району. Польський філолог-мовознавець, перекладач, історик античності, член Польської академії наук. У 1887-1920 рр. – професор Петербурзького, потім – Варшавського університетів. Автор праць «Казкові мелодії», «Ціцерон крізь плин віків», «Із життя ідей», «Еллінізм і іудаїзм» та інших, присвячених античній літературі. Переклав російською мовою твори Софокла, Овідія, Ціцерона тощо.

Помер і похований у Німеччині.

15 – 215 років від дня народження Максимовича Михайла Олександрович (1804 – 1873).

Народився на хуторі Тимківщина (нині с. Богуславець) Золотоніського району. Видатний вчений-енциклопедист, письменник, літературознавець, історик, фольклорист. У 1834–35 рр. – перший ректор Київського університету. Один із перших дослідників давньої української літератури. Автор книги «Історія давньої руської словесності», грунтовних статей про творчість О. Пушкіна, М. Гоголя, І. Котляревського, Т. Шевченка, М. Вовчка, інших літературно-критичних та наукових статей, понад 50 праць із фольклористики. Його збірки «Малоросійські пісні», «Українські народні пісні», «Збірник українських пісень» поклали початок українській фольклористиці. Автор перекладів українською мовою «Слова о полку Ігоревім», псалмів тощо.

Його наукові праці в галузі природознавства «Про системи рослинного царства», «Основи ботаніки» (в 2-х томах), «Роздуми про природу», дають підстави вважати вченого одним із основоположників вітчизняної ботаніки.

М. Максимович стояв у центрі громадського життя України та Росії. Підтримував особисті та творчі зв’язки з О. Пушкіним, Т. Шевченком, М. Гоголем, В. Бєлінським, М. Щепкіним, А. Міцкевичем, П. Гулаком-Артемовським.

Помер і похований у с. Прохорівка Канівського району.

20 – 85 років від дня народження Шапошника Миколи Даниловича (1934 – 2009).

Народився в с. Леськи Черкаського району. Прозаїк, поет-пісняр, поет-гуморист, публіцист. Автор прозових збірок «Година і десять днів», «Серпень», «Доля», «Де ти, Оксано?», гумористичних книг із циклу «Усмішки козака Мамая»: «Будьмо!», «Гей, не журися!», «Сміхомовки козака Мамая» та ін., публікацій в періодиці. Написав гумористичну збірку для дітей і про дітей «Пригорща сміху малечі на втіху», в якій показав себе справжнім знавцем дитячих душ.

Автор слів і музики багатьох козацьких пісень. Створив та очолював єдиний в Україні гурт авторської козацької пісні «Козак Мамай і брати-січовики», з яким об’їздив всю Україну, більшу частину Європи, був із виступами в Америці.

Лауреат всеукраїнської премії гумористів імені С. Руданського та літературної премії імені П. Сагайдачного.

Заслужений працівник культури України.

Був членом Національної спілки письменників України.

23 – 100 років від дня народження Савченка Семена Васильовича (1919-2010).

Народився в с. Вереміївка Чорнобаївського району. Поет-сатирик. Воював на фронтах Другої світової війни. Після тяжкого поранення на фронті додому повернувся інвалідом. Мав одинадцять урядових нагород.

Автор збірок сатиричних мініатюр та усмішок «Лопата для грошей», «Шкода від поцілунків», «Тіні кімнати сміху», численних публікацій у періодиці. Друкувався в журналі «Бористен», який надходив до США, Канади, Англії і багатьох інших країн.

Жовтень

4 – 80 років від дня народження Зінчука Станіслава Сергійовича (1939 – 2010).

Народився в с. Орадівка Христинівського району. Поет, публіцист, перекладач, історик та фольклорист. Закінчив філологічний факультет Київського університету. Вчителював, працював на редакційній роботі, був відповідальним секретарем творчих комісій спілки письменників України.

Автор збірок віршів «Мозаїка», «Слова», «Маятник сосни», «Закон вірності», «Компасна стрілка», «Сузір’я квітів», «Райдуга снопа», «Аджимушкай», «Вірші для Соломії», «Сузір’я Ліри» та ін., історичного дослідження «Іван Гонта (Кайдани стереотипів)», фольклорних матеріалів, пісенників, збірників прислів’їв. Написав для дітей «Абетку котиків та киць». Зробив переспів біблійної «Пісні пісень».

Перекладав поетичні твори з білоруської (Р. Барадуліна, В. Короткевича, П. Макаля), болгарської (Л. Левчева, Л. Стоянової), польської (Ю. Тувіма, В. Шимборської, Т. Ру- жевича), російської (П. Васильєва, М. Гумільова, Є. Євтушенка, Б. Окуджави, Б. Пастернака, В. Солоухіна, О. Твардовського та ін.) та чеської мов (В. Незвала та Я. Ска- цела). Окремі його вірші перекладено болгарською, вірменською, грузинською, ідиш, польською, російською й угорською мовами.

Лауреат літературно-мистецької премії імені І. Огієнка.

Був членом Національної спілки письменників України.

7 – 90 років від дня народження Деркача Бориса Андрійовича (1929 – 2007).

Народився в с. Нехайки Драбівського району. Вчений, літературознавець, критик, доктор філології. Автор монографій «Степан Васильченко», «Українська перекладна повість 17-18 ст.», «Крилов», «Євген Гребінка», «Л.І. Глібов», «І.А. Крилов і розвиток жанру байки в українській дожовтневій літературі» тощо. Один із авторів «Історії української літератури» у 2-х томах, «Історії українсько-російських літературних зв’язків» у 2-х томах, упорядник антологій «Українська дожовтнева байка», «Поети-романтики 20–40-х pp. XIX ст.». Один із упорядників літературної спадщини Г. Сковороди, І. Котляревського, П. Білецького-Носенка, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, І. Франка, О. Васильченка.

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

9 – 115 років від дня народження Бажана Миколи Платоновича (1904 – 1983)

Народився у м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області. Роки дитинства і ранньої юності минули в м. Умань. Поет, перекладач, філософ, державний і громадський діяч, академік.

В Умані навчався спершу в чоловічій гімназії (нині – агроколедж), потім – на кооперативних курсах при Першій Українській школі імені Б. Грінченка (нині – ЗОШ №11), пізніше закінчив Уманський кооперативний технікум. Деякий час брав участь у театральній студії під керівництвом Леся Курбаса (1920-21 рр.). Працював у краєзнавчому музеї.

У 1923-25 роках навчався у Київському інституті міжнародних відносин. У подальшому жив і працював у Києві. Свою літературну діяльність до кінця життя поєднував із активною державною та громадською роботою.

До Умані й Уманщини прихильно ставився все життя, про що свідчать назви його творів і циклів – «Гетто в Умані», «Уманські спогади», «Дебора» тощо. Та й перша рукописна збірка віршів – «Контрасти настрою» – укладена в Умані.

Автор десятків книг: поезій, збірників, літературно-критичних і публіцистичних статей, есе, мемуарів. Багато працював у галузі художнього перекладу. Переклав поеми Ш. Руставелі «Витязь у тигровій шкурі», А. Навої «Фархад і Ширін», Д. Гурамішвілі «Давитіані», вірші О. Пушкіна, В. Маяковського, С. Чіковані, Ю. Словацького, Ц. Норвіда, Я. Івашкевича, Р.М. Рільке та інших. Твори М. Бажана перекладено багатьма мовами.

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка та інших відзнак.

Був членом та головою Національної спілки письменників України.

10 – 130 років від дня народження Драй-Хмари Михайла Панасовича (1889 – 1939).

Народився в с. Малі Канівці Чорнобаївського району. Поет, перекладач, літературознавець, учений, педагог, доктор філології, професор. Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. Після закінчення очолював кафедру українознавства в Київському медичному інституті, працював на кафедрі лінгвістики у Всеукраїнській Академії. З 1918 року працював приват-доцентом на кафедрі слов’янської філології в Кам’янець-Подільському університеті. Його багатогранна наукова та педагогічна діяльність була спрямована на розвиток молодої української науки і підготовку національної творчої інтелігенції.

Належав до літературної групи «неокласиків». Автор збірки поезій «Проростень», монографій «Леся Українка», «Поема Лесі Українки «Віла-посестра» на тлі сербського й українського епосу», підручника «Слов’янознавство», численних публікацій у періодиці. Знав 19 мов. Перекладав із російської мови (поезії О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Блока. С. Єсеніна, А. Фета), білоруської, польської, чеської, німецької мов (С. Цвейга), французької (Ж. Нерваля, Т. Готьє, Ш. Ліля, Ш. Бодлера, П. Верлена, Ж. Лафорга, П. Клоделя), фінської, італійської мов тощо.

Зазнав репресій. Був в’язнем колимських концтаборів, де і помер. Реабілітований у 1989 році.

Був членом Національної спілки письменників України.

10 – 70 років від дня народження Василенка Михайла Григоровича (1949).

Народився в с. Драбівці Золотоніського району. Поет, перекладач, критик, етнолог, літературознавець. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Шевченка. Під час навчання відвідував літературні студії імені М. Рильського та «Кобза». Працював редактором, головним редактором видавництва «Ін-Юре» та головним консультантом прес-служби Президента України.

Автор поетичних збірок «Орії», «Стрікоко», «Очарії», «Ористея», «Чотири часи», ряду етнологічних, літературознавчих досліджень, упорядник збірників із народознавства, історії, драматургії. Перекладає поетичні, прозові і публіцистичні твори з таджицької, угорської, іспанської, румунської, німецької та російської мов.

Лауреат літературної премії «Князь роси» імені Т. Мельничука.

Член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України.

6 – 155 років від дня народження Шелухіна (Павленка) Сергія Павловича (1864 – 1938).

Народився в с. Деньги Золотоніського району. Поет, публіцист, учений, видатний юрист, історик, дипломат, громадський та політичний діяч. Увійшов в історію українського державотворення як член Центральної Ради, генеральний суддя УНР. Із 1921 року і до кінця життя С. Шелухін жив і працював у Чехословаччині. Там став професором і деканом факультету права і суспільних наук в Українському вільному університеті, викладав карне право і політичну історію України в Українському високому педагогічному інституті імені М. Драгоманова в Празі, був членом Українського історико-філологічного і правничого товариств.

Його перу належать понад 60 статей і безліч книг із історії української держави та права. Серед них: «Варшавський договір між поляками і С. Петлюрою», «Звідкіля походить Русь», «Літературні герострати українства», «Додаткові лекції до курсу «Історії українського народу», «Критика нового наукового підручника історії України», «Україна» тощо. Захоплювався поезією, свої вірші друкував у журналах «Українська хата», «Зоря», «Світло», «Літературно-науковий вісник», «Україна», «Народна справа» тощо.

19 – 75 років від дня народження Шпака Валерія Кириловича (1944 – 2008).

Народився в с. Дубіївка Черкаського району. Поет, літературознавець, доктор філології, професор, академік Української Академії наук національного конгресу та Нью-Йоркської Академії наук. Працював деканом лінгвістичного факультету Черкаського державного технологічного університету, завідувачем кафедри прикладної лінгвістики. За його ініціативи в 1998 році вперше в регіоні було відкрито нову спеціальність «Прикладна лінгвістика», а згодом – перспективну спеціальність «Переклад».

Автор збірок поезій «Листи до друзів», «Серпневий зорепад», літературознавчих досліджень «Історія американської поезії XX ст.», «Американская поэзия XX века. Основные направления развития», навчальних посібників, численних публікацій у колективних збірниках і періодиці.

Підручник, за його редакцією, «Англійська мова для повсякденного спілкування» отримав міжнародний грант Сороса.

За безпосередньої участі В.К. Шпака в 1996 році було започатковано видання щорічного всеукраїнського наукового збірника «Гуманітарний вісник», який затверджено вищою атестаційною комісією України як фахове видання для студентів, викладачів філологічних спеціальностей.

Заслужений працівник освіти України.

26 – 105 років від дня народження Жура Петра Володимировича (1914 – 2002).

Народився в с. Гарбузин Корсунь-Шевченківського району. Письменник, літературознавець, перекладач, шевченкознавець. Закінчив Ленінградський університет. Працював заступником головного редактора журналу «Звезда». Дослідник життя та творчості Т. Шевченка.

Автор художньо-документальних книжок «Шевченківський Петербург», «Третя зустріч», «Літо перше», «Дума про Огонь», «Шевченківський Київ», літопису життя і творчості поета – «Труди і дні Кобзаря». Брав участь у створенні «Шевченківського словника» (у 2-х томах). Переклав російською мовою низку творів білоруських та українських поетів – Я. Купали, Я. Коласа, Л. Українки, П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, І. Драча, Д. Павличка тощо.

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Був членом Національної спілки письменників України.

27 – 100 років від дня народження Дяченка Олександра Сергійовича (1919 – 1984).

Народився в с. Киченці Корсунь-Шевченківського району. Літературознавець, перекладач. Учасник Другої світової війни, за бойові заслуги нагороджений орденами та медалями. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Шевченка. Там же працював викладачем на кафедрі журналістики.

Автор книжок «Натхненне слово про революцію», «Про людські характери», «Подвиг народу», «Письменник і його твір», «Літописці великого подвигу», «Воїни і літописці» та ін., наукових праць, публікацій у періодичній пресі. Перекладав з російської мови твори В. Бєлінського, А. Макаренка, О. Сабурова тощо.

Був членом Національної спілки письменників України.

30 – 110 років від дня народження Троянкер Раїси Львівни (1909–1945).

Народилася в м. Умань. Поетеса, журналіст. Авторка збірок поезій «Повінь», «Горизонт», «Суровая лирика», публікацій у періодиці. Брала участь у Другій світовій війні, була військовим кореспондентом.

Померла в м. Мурманськ, похована на місцевому цвинтарі, могила втрачена.

Листопад

5 – 90 років від дня народження Дзеверіна Ігоря Олександровича (1929 – 2001).

Народився в смт. Драбів. Літературознавець, критик, академік НАН України. Закінчив Львівський університет. Навчався в аспірантурі інституту літератури імені Т. Шевченка. Тут він пройшов шлях від аспіранта до професора, доктора філологічних наук, академіка Академії Наук УРСР, директора Інституту літератури імені Тараса Шевченка. Працював головним редактором журналу «Радянське літературознавство».

Автор книг «Остап Вишня», «Проблема сатири в революційно-демократичній естетиці», наукових розвідок із питань теорії літератури, історії та культури.

Лауреат премії в галузі літературної критики імені О. Білецького, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Був членом Національної спілки письменників України.

7 – 120 років від дня народження Комарницького Миколи Федоровича (1899 – 1984).

Народився в с. Трипілля на Київщині, жив у м. Умань. Літературознавець, журналіст, історик, бібліограф, один із найвідоміших краєзнавців Черкащини. Закінчив Уманську чоловічу гімназію. Навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету Київського університету, протягом життя активно займався самоосвітою. Учасник Другої світової війни. У липні 1942 року потрапив в оточення та полон. Із цього часу до травня 1945 року поневірявся по концентраційних таборах України та Німеччини. Після війни перебував у радянських таборах та спецпоселенні на Уралі. І тільки у жовтні 1946 року повернувся в Україну.

Працював журналістом у місцевих газетах «Робітничо-селянська правда», «Уманська зоря», науковим співробітником Уманського державного історичного архіву. Зробив значний внесок у дослідження історичного минулого краю.

Автор збірки «Поет революції» (про І.Ю. Кулика), співавтор книжки «Умань», енциклопедичного видання «Історія міст і сіл УРСР. Черкаська область», «Шевченківського словника» тощо. Автор більше 1000 статей, краєзнавчих досліджень, наукових розвідок, численних літературознавчих публікацій у періодиці, в тому числі в журналах «Жовтень», «Радуга», «Радянський архів», «Военно-исторический журнал». Готував до друку власну літературознавчо-краєзнавчу книгу нарисів-розповідей «Алеями та стежками Софіївки» (на жаль, книга залишилась неопублікованою). Краєзнавчі доробки М. Комарницького є у багатьох музеях, архівах, наукових закладах України.

7 – 110 років від дня народження Маловічка Івана Кириловича (1909 – 1937).

Народився в с. Верещаки Лисянського району. Поет, прозаїк. Друкуватися почав із 1928 року. Належав до літературної організації «Нова генерація». Автор поетичних збірок «Головам на плечах», «Шефи», «Помор’я», «В книзі маємо мову про ніч штормову», збірок оповідань і нарисів «Мореїн із Комі», «З історії Одеського порту», «На кордоні» та інших.

Зазнав репресій. Звинувачувався у націоналістичній діяльності. Був засуджений до розстрілу. У 1955 році реабілітований посмертно (за відсутністю складу злочину).

10 – 110 років від дня народження Семиволоса Івана Терентійовича (1909 – 1943).

Народився в с. Квітки Корсунь-Шевченківського району. Поет. Із шкільних років захоплювався літературою. Обдарований юнак переїхав до Києва й влаштувався слюсарем на кінофабрику. Незабаром став асистентом сценарної майстерні. Знайомство з відомими артистами та письменниками допомогло йому утвердитись як поету. Це був час приходу в літературу нових сил. Згодом навчався і працював у Московському інституті світової літератури. В 1931-32 рр. працював у літературно-художньому журналі «Темпи», що виходив на будівництві Дніпрогесу, а в 1933-34 рр. був літературним консультантом кабінету молодого автора при видавництві «Український робітник» (м. Харків). Належав до літературної організації «Молодняк».

Автор збірки віршів «Мій призов», публікацій у періодиці. Готував до друку другу поетичну збірку «Героїка». Однак побачити світ вона не змогла – в 1937 році поета було безпідставно заарештовано. В грудні 1943 року він помер, а твори його нової збірки в роки Другої світової війни було втрачено.

Реабілітований посмертно в 1958 році.

Був членом Національної спілки письменників України.

20 – 150 років від дня народження Марковського Михайла Миколайовича (1869 – 1947).

Народився в с. Ксаверове Городищенського району. Літературознавець, критик. Автор праць із давньої української літератури та літератури XIX ст. «Антоній Радивиловський, український проповідник XVII ст.», «Бродячий анекдот в мало-російській народній словесності», «Історія виникнення і створення «Мертвих душ», «Шевченко в Кирило-Мефодіївському братстві», статей про М. Гоголя та інших українських письменників.

22 – 80 років від дня народження Білоуса Григорія Павловича (1939 – 2011).

Народився на Сумщині, жив та працював у м. Черкаси. Письменник, літературознавець, есеїст, перекладач. Його дядьки по батькові – Олекса Григорович – доктор філософських наук, професор; Дмитро Григорович – відомий поет, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка. Під впливом останнього Г. Білоус почав писати вірші ще в початкових класах. Дмитро Григорович познайомив його тоді з живими класиками Остапом Вишнею та Андрієм Головком.

Закінчив Київський геологорозвідувальний технікум, трохи працював за фахом, та невдовзі творче слово переважило. Вже по переїзді до Шевченкового краю став журналістом, письменником, головним редактором часопису «Холодний Яр».

Автор збірок поезій «Зоряний колодязь», «Терноцвіт», поеми про Г. Сковороду «Вогонь у камені», книги прози «Рудоман», книжки поем із коментарями «Провидці правди і свободи», художньої публіцистики «Слова, слова, спасіте наші душі», поетичної збірки для дітей «Хитрі оченята», публікацій у періодиці.

Лауреат Міжнародної літературної премії імені Г. Сковороди, обласної літературно-публіцистичної премії «Берег надії» імені В. Симоненка та літературно-мистецької премії імені М. Старицького.

Був членом Національної спілки письменників України, а з 1999 по 2010 рік – очолював її Черкаську обласну організацію. За його керівництва активно працювало обласне літературне об’єднання імені В. Симоненка, проводилось безліч літературних конкурсів. Працював із обдарованою молоддю – навчав, підтримував, ділився секретами літературної праці.

24 – 130 років від дня народження Лебедя Максима Максимовича (1889 – 1939).

Народився в с. Келеберда Канівського району. Поет, пісняр. Літературну діяльність розпочав у 1920-х роках у Полтаві. Належав до літературної організації «Плуг», де працював разом з П. Усенком, Г. Епіком, Л. Первомайським.

Автор віршів та текстів пісень. Друкуватися почав із 1923 року в газетах та часописах «Селянська правда», «Червоний шлях», «Зірка», «Плуг», «Всесвіт», «Плужанин» тощо.

Репресований у 1934 році. Реабілітований посмертно у 1991 році.

26 – 110 років від дня народження Левади (справжнє прізвище – Косяк-Левада) Олександра Степановича (1909 – 1956).

Народився в с. Кривчунка Жашківського району. Поет, прозаїк, публіцист, драматург, кіносценарист, громадський діяч. Навчався на літературному факультеті Вінницького педагогічного інституту. Свій творчий шлях почав як журналіст. У роки Другої світової війни служив у діючій армії – спеціальним кореспондентом фронтових газет. Нагороджений бойовими орденами і медалями. Після війни працював у Міністерстві культури, був першим заступником голови Держкіно України, секретарем правління Спілки письменників України.

Автор збірок віршів «Поезії», «Березень-жовтень», памфлету «Плач полонянок», роману «Південний Захід» (у співавторстві), п’єс, драматичних творів «Камо», «Марія», «Нові п’єси», «Драми і комедії», «Фауст і смерть», «Бути чи не бути?», «Здрастуй, Прип’ять», «Перстень з діамантом», книжок спогадів «Повість про ранній ранок», «Ріки невпинна течія», кіносценаріїв «Правда», «Берег надії», «Родина Коцюбинських», «Ескадра повертається на Захід», «Кінець Чирви Козиря» тощо.

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Був членом Національної спілки письменників України.

29 – 120 років від дня народження Фінінберга Езри Йосиповича (1899 – 1946).

Народився в м. Умань. Поет, літературознавець, критик, перекладач. Один із найвизначніших ліриків єврейської поезії на ідиш. Жив у Києві. Працював вчителем, редактором. Учасник Другої світової війни. Воював у діючій армії, був тяжко поранений.

Автор збірок поезій «Дихання», «Вірші», «Країна і любов», «Ранок року», «Боротьба триває», «Інша земля», «Співучість», «Лірика», «З поля битви», «У великому полум’ї», «Вибрані твори» тощо. Ряд творів присвятив Україні – поеми «Дитинство на Україні», «Біля Дніпра», «Уманський напрямок» та ін. Перевів на ідиш «Фауста» І. Гете, «93-й рік» В. Гюго, твори О. Пушкіна, Т. Шевченка. М. Коцюбинського.

Грудень

12 – 85 років від дня народження Чучмія Івана Петровича (1934 – 2004).

Народився на Київщині, жив і працював у м. Умань. Поет-гуморист, вчений, педагог. Закінчив Уманську сільськогосподарську академію, а згодом – аспірантуру та докторантуру цього ж навчального закладу. В 1990 році обирається професором кафедри генетики, селекції та насінництва Уманського державного аграрного університету, а з 1993 по 2004 рік очолює кафедру. Результати наукової роботи І.П. Чучмія висвітлені у понад 150 наукових працях: монографіях, навчальних посібниках, авторських свідоцтвах і патентах. Крім наукової і педагогічної праці, захоплювався літературною роботою. Був дійсним членом Уманського літературного клубу, керував університетською літературною студією, брав участь у художній самодіяльності.

Автор збірок гуморесок «Смійтеся, добрі люди», «Смішне сьогодення», «Усміхнімось, браття», численних публікацій у поетичних збірках і періодиці. Підготував до друку, але не встиг видати, четверту збірку під назвою «Нудьгувати ніколи». За період з 1994 по 2000 рік в альманасі «Холодний Яр» та в антології гумору Черкащини «Перепустка в безсмертя», а також в періодиці було опубліковано понад 800 його гуморесок.

Лауреат премії Національної академії наук України імені В. Юр’єва.

18 – 60 років від дня народження Горішної Наталії Володимирівни (1959).

Народилася на Житомирщині, мешкає в м. Черкаси. Поет, перекладач. У 1983 році закінчила інженерно-оптичний факультет Чернівецького державного університету. Працювала інженером, викладачем, програмістом. Але з творчістю ніколи не розлучалася. Була керівником дитячого літературно-творчого гуртка «Пегасик», що діє в обласній бібліотеці для дітей.

Автор поетичних збірок «Бджола на асфальті», «Розп’яття осені», «Совість», «Право на весну», «Сутність», «Гусінь янголів», «Горішина», «Різдвяне Немовля», «Поет у спідниці», «Під сонцем серця», «Люблю», «Срібні медальйони», книги для дітей «Дочекалися! Ура!!!». Підготувала три книги з творами своїх вихованців літературно-творчого гуртка «Пегасик», які мають назву «Пегасик» і пегасівці» (2011, 2012, 2013).

Лауреат всеукраїнських літературних премій імені В. Симоненка та імені О. Олеся

Член Національної спілки письменників України.

27 – 95 років від дня народження Гандзюри Петра Полікарповича (1924 – 2011).

Народився с. Михайлівка Кам’янського району. Письменник. Учасник Другої світової війни, перебував у підпільній організації і партизанському загоні. Мав бойові нагороди.

В 1955 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював у редакціях журналів «Дніпро» та «Зміна», редактором газети «Друг читача», у видавництві «Радянський письменник».

Автор трилогії про підпільників і народних месників «Назустріч бурі», «Розгнівана земля», «Похмура осінь», романів «Багряні ночі», «Партизанський кур’єр», «Поле не спить», «Маленька Марі» та ін.

Був членом Національної спілки письменників України.

Використана література:

Краєзнавці Черкащини : біобібліогр. довід. / Черкас. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України ; ЧНУ ім. Б. Хмельницького ; упоряд.: В. М. Мельниченко, Г. М. Голиш. - Черкаси : Вертикаль, 2016. - 219 с.

Пам’ятні дати Черкащини у 2019 році / КЗ «Обл. універс. наук. б-ка ім. Т. Шевченка» Черкас. обл. ради ; підгот. Л. Д. Дядик. – Черкаси, 2018. – 32 с.

Пам’ятні літературні дати Черкащини 2014 року : експрес-інформ. керівникам дит. читання / КЗ «Обл. б-ка для дітей» Черкас. обл. ради ; підгот. І. І. Акімова. – Черкаси, 2013. – 58 с.

Письменники Уманьщини : ст., бібліогр. матеріали, вірші, проза, літературозн. есеї. - Умань : Алмі, 2011. - 295 с. : іл.

Поліщук В. Т. Література рідного краю : підруч. / В. Т. Поліщук, М. П. Поліщук. – Черкаси : Вид. Ю. Чабаненко, 2013. – 512 с.