«Він сіяв зерно золоте» : 120 років від дня народження М.Т. Рильського : попереджувальна довідка (2015)

Підготувала Корженевська В. М.

    Максим Рильський – один із найславетніших поетів-класиків України XX століття, видатний учений, інтелектуал, перекладач, прекрасний знавець слов'янських літератур.

    Народився Максим Тадейович 19 березня 1895 р. у Києві, а через деякий час родина переїхала до села Романівка, де й минуло дитинство майбутнього поета. Його батько, Тадей Розеславович, походив зі шляхетного роду. В Романівці Т. Рильський заснував школу для селянських дітей і майже 20 років опікувався нею та був викладачем.

   Дитинство Максима пройшло в рідному селі серед української природи, слова, пісні та в товаристві селянських дітей. Йому змалку прищеплювали любов до книги, музики, мистецтва. У семирічному віці Максим зробив першу поетичну спробу – написав вірш «Прошак». У родині Рильських діти навчалися спочатку в гімназії, а потім у – Київському університеті. Так випало і Максимові. Початкову освіту він здобув удома. Учителі, які займалися з хлопчиком, підготували його до вступу одразу у третій клас гімназії.

    Приватна гімназія В. Науменка, поріг якої після довгих сімейних нарад переступив тринадцятирічний Максим, була на той час одним із найкращих навчальних закладів у Києві. Після вступу до неї Максим оселився в родині М. Лисенка. «...Яка ж то була для мене радість дізнатись – коли мене мали везти вчитися до Києва, – що житиму я саме в отого Миколи Віталійовича Лисенка, котрий такою напівфантастичною, ореолом слави оповитою постаттю з'являвся інколи перед моїми очима...». Для хлопця, який зростав у селі, переїзд до великого міста був крутим поворотом у житті, тому жити в родині видатного композитора було справжнім щастям. Оселя Лисенків знаходилася поряд із будинками, де жили Косачі та Старицькі, повз вікно Лесі Українки Максим щодня йшов до гімназії. Ці три сім'ї були осередком культури, народолюбства та справжньої інтелігенції – у такому оточенні проходило дитинство М. Рильського, під його впливом формувався характер та погляди на життя майбутнього письменника.

    1 травня 1915 р. М. Рильський з прекрасним атестатом закінчив повний восьмикласний курс гімназії та вступив восени до університету на медичний факультет, де провчився до 1918 р. Юнак не мав ні хисту, ні бажання займатися медициною, вступ саме на цей факультет був обумовлений бажанням матері. Коли в Києві, 6 жовтня 1918 р., було відкрито Український університет, юнак звернувся до його керівництва з проханням про переведення на історико-філологічний факультет цього навчального закладу.

    Писати М. Рильський почав рано, перший його вірш було надруковано в 1907 р., юнацька збірка поезій «На білих островах» вийшла 1910 року. Другою, вже зрілою, роботою, що визначила появу видатного поета, була збірка «Під осінніми зорями» (1918). Із початком світової війни і так малочисельні українські видання були заборонені, тому публікації віршів М. Рильського студентських часів з'явилися аж 1917 р. у журналі «Шлях». Це – «Радість розлуки» та «Недоспівана пісня» (саме так було названо першодруки поезій «Яблука доспіли...» та «На білу гречку впали роси...»), і романси «Марія» та «Проса покошено...».

    Зважаючи на вкрай тяжкий стан у країні, 14 листопада 1918 р., за розпорядженням влади, навчальні заклади Києва було закрито. Не став винятком і університет, де здобував освіту Максим. Він залишив університет і переїхав до Сквири. Тут юнак деякий час працював на посаді помічника секретаря садового відділу земської управи. Але навіть за таких обставин він писав вірші, займався самоосвітою, продовжуючи таким чином «свої університети». У тому ж році у часописах «Шлях» та «Літературно-науковий вісник» було надруковано низку віршів молодого поета.

    З 1919 до 1923 р. М. Рильський учителював у сільських школах, зокрема і в рідній Романівці, а в 1923 р. знову приїхав до Києва та влаштувався на роботу до залізничної школи. Учні поважали М. Рильського за знання, багатющу пам'ять, за чуйне ставлення до них. Він організував гурток української літератури, керував шкільним драматичним гуртком, влаштовував для вихованців екскурсії по Дніпру, походи до музеїв тощо. Пізніше Максим Тадейович певний час читав лекції з української стилістики та практики перекладу на робітничому факультеті Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти, проводив практикуми з польської та французької мов.

    Саме на 1920 роки припав злет поетичної творчості митця. Вийшло десять збірок віршів, серед яких: «Синя далечінь» (1922), «Поеми» (1925), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926), «Гомін і відгомін», «Де сходяться дороги» (1929). Крім поезії, митець у цей час займався і літературним перекладом із французької та польської мов, зокрема П. Верлена, С. Малларме та А. Міцкевича.

    Восени 1923 р. М. Рильський виступав на літературному вечорі у Всеукраїнській академії наук. Після чого поет приєднався до групи неокласиків, до якої входили М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович.

    Як і решта колег по перу, Максим Тадейович намагався уникати аналізу політичних подій і лише іноді виявляв обурення проти тогочасної ідейно-політичної атмосфери. Але у часи тотальних репресій та абсолютного контролю, особливо над письменниками, займатися вільною творчістю було суворо заборонено. Максима Тадейовича заарештували 19 березня 1931 р., саме в день народження, і більше півроку він провів у Лук'янівській в'язниці. Це був найстрашніший час у житті поета, бо завданням слідчих було сфабрикування справи про неіснуючу українську націоналістичну організацію. Окрім М. Рильського було заарештовано більше п'ятдесяти осіб, репресивна машина працювала на повну потужність. Через півроку допитів та жахливого існування, коли кожен день міг стати останнім, М. Рильського несподівано звільнили. Із моменту звільнення він перебував під постійним та пильним наглядом влади.

    Після ув'язнення творчість Рильського зазнала змін, і у збірці «Знак терезів» (1932) – першій після арешту – він проголосив активне сприйняття радянської дійсності. Поет був змушений заговорити здушеним голосом, адже тепер мав писати «правильні» вірші. Він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору і був зарахований до офіційних радянських поетів. Його творчість поділилася на дві частини – офіційну та ліричну, в якій поету вдалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори.

    У червні 1934 р. М. Рильського прийняли до лав Спілки письменників України. Переклади, активна співпраця з видавництвом «Книгоспілка» дали можливість поету зануритись у творчу роботу. З 1935 р. Максим Тадейович завідував літературною частиною Київського театру опери та балету, одночасно очолював відділ поезії журналу «Радянська література». У цей час вийшли друком його збірки «Київ» (1935), «Літо» (1936), «Україна» (1938), «Збір винограду» (1940). У видавництві «Художественная литература» побачила світ перша книжка поета в перекладі «Избранныестихи» (1935), невдовзі – «Стихи и песни», «Марина», «Избранное». Ім'я поета стало відомим далеко за межами України.

    Війна, яка несподівано увірвалася в життя країни, перекреслила мільйони доль, надій, сподівань, творчих планів. На початку липня 1941 р. були евакуйовані вчені та письменники, які за віком та станом здоров'я не могли воювати. Відбула до евакуації і родина Рильських. В Уфі, яку письменники з гірким сумом називали «Уфкраїна», М. Рильський працював науковим співробітником АН УРСР, не припинив і письменницьку діяльність. У ці буремні роки вийшли у світ збірки його поезій «За рідну землю» (1941), «Світла зброя», «Світова зоря», «Слово про рідну матір» (1942), «Велика година», «Жага» (1943), «Неопалима купина», «Мандрівка в молодість» (1944); п'ять поетичних збірок російською мовою; збірка публіцистичних статей. З 1942 р. і до кінця життя Максим Тадейович працював директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР; у квітні  1943 р. очолив правління Спілки письменників України; був обраний дійсним членом Академії наук УРСР, удостоєний кількох державних премій та нагород. Наприкінці 1943 р. владою було прийняте рішення про переведення установ АН УРСР до Москви, разом з Інститутом переїхав і М. Рильський. Відомий і такий факт біографії письменника: після закінчення війни він був членом комісії, яка розслідувала злочини фашистів на території України, документи цієї комісії фігурували на Нюрнберзькому процесі.

    Повоєнні роки принесли М. Рильському чимало душевних страждань. Початок поклали постанови ЦК ВКП(б) 1946 р., що спричинили появу статей, схожих на публічні доноси. Кульмінацією стали ідеологічні звинувачення на адресу поета з боку тодішнього партійного вождя  Л. Кагановича, які мало не коштували митцеві життя.

    Ще з 1939 р. співробітники Інституту мовознавства АН УРСР розпочали роботу зі складання нового російсько-українського словника, долучився до неї і М. Рильський. Словник було випущено в 1948 р., за життя поета його чотири рази перевидавали. Велике значення мала ця робота, адже проводилася вона в роки війни та повоєнної відбудови, коли збереження мови, її цілісності як символу вікової мудрості народу та його вічного буття було надзвичайно важливим. Входив також Максим Тадейович і до комісії з урегулювання українського правопису, оскільки вважав мову найважливішим чинником формування нації. Саме тому багато його віршів присвячені мові, її збереженню, вдосконаленню та розвиткові:

    Прізвище поета було і серед членів редакційної колегії ще двох лексикографічних праць – тритомного «Русско-украинского словаря» (1968) та одинадцятитомного «Словника української мови». За роботу над ними Максим Тадейович був удостоєний звання лауреата Державної премії УРСР, на жаль, посмертно.

    Він міг би ще дуже багато зробити для розвитку літератури та мови, написати прекрасні поезії, та все це перекреслила страшна хвороба. Письменник довго боровся з нею та, наперекір долі, не полишав працювати, про що свідчать його пізні твори. Помер Максим Тадейович 24 липня 1964 року. Поховано його в Києві на Байковому кладовищі.

    Максим Рильський був незрівнянним майстром слова, його багатюща творчість – цілий мистецький світ. Доробку великого поета і вченого належить одне з найпочесніших місць у скарбниці національної культури.

Твори письменника:

Рильський М. Т. Вибрані твори : у 2 т. Т. 1 : Вірші. Поеми / М. Т. Рильський ; вступ. ст. В. Панченка ; уклад. В. Колесник, В. Панченко, М. Заблюк ; худож. оформл. серії та іл. М. Стратілата. – Київ : Українська енциклопедія, 2005. – 605 с. : іл. – (Бібліотека української літературної енциклопедії: вершини письменства).

 Рильський М. Т. Вибрані твори : у 2-х т. Т. 2 : Переклади / М. Т. Рильський ; редкол.: Д.Павличко та ін.; уклад., комент. і прим. В.Колесник та ін. – Київ : Українська енциклопедія, 2006. – 606 с. : іл. – (Бібліотека української літературної енциклопедії: вершини письменства).

Рильський М. Т.Вірші та поеми / М. Т. Рильський ; упоряд. В. Неділько ; худож. В. Перевальський. – Київ : Радянська школа, 1990. – 350 с. – (Шкільна бібліотека).

 Рильський М. Т. Лірика / М. Т. Рильський ; упоряд. М. Рильський ; передм. І. Драча ; худож. оформл. О. Яцун. – Київ : Київська правда, 2005. – 239 с. : іл.

 Рильський М. Т. Синя далечінь : вірші / М. Т. Рильський ; післямова Л. Новиченка. – Факс. вид. – Київ : Слово, 1922. – Київ : Молодь, 1995. – 79 с.

 Рильський М. Т. Спинилось літо на порозі / М. Т. Рильський ; упоряд. та передм. Л. Ліщинської ; худож. В. Дунаєва. – Київ : Школа, 2006. – 175 с. : іл.

 Рильський М. Т. Травнева пісенька : вірші / М. Т. Рильський ; худож. Е. Колесов. – Київ : Веселка, 1983. – 16 с. : іл. 

 Рильський М. Т. Яблука доспіли, яблука червоні : поезії / М. Т. Рильський ; упоряд. І. Ільєнко ; передм. І. Драча. – Київ : Веселка, 1986. –343 с. : іл. 

Про письменника:

 Атаманчук А. Максим Рильський. «Люби природу не як символ…» / А. Атаманчук // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2014. – № 4. – С. 35-36.

 Бабенко В. Миксим Рильський – теоретик і практик українського перекладу / В. Бабенко // Зарубіжна літ. в шк. України. – 2011. – № 3. – С. 51-53. – Бібліогр.: с. 53.

 Єфремов С. О. За п'ять літ (1919-1923) / О. С. Єфремов // Єфремов О. С. Історія українського письменства / О. С. Єфремов. – Київ, 1995. – С.608-682.

 Кодлюк Я. П. Максим Рильський // Кодлюк Я. П. Сто двадцять розповідей про письменників : довід. для вчителя початк. кл. / Я. П. Кодлюк, Г. С. Одинцова – Київ, 2006. – С.119-121.

 Куриліна О. В. Максим Рильський (1895-1964) / О. В. Куриліна // Українська література : довід. для абітурієнтів та школярів загальноосвіт. навч. закл. / О. В. Куриліна, Г. І. Земляна – Кам'янець-Подільський, 2004. – С. 241-245.

 Максим Рильський // Дивосвіт «Веселки»: антол. літ. для дітей та юнацтва : в 3 т. Т.2. – Київ, 2005. – С.71.

 Максим Рильський // Усі українські поети / упоряд. Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева. – Харків : Торсінг плюс, 2008. – С. 233-239.

 Мовчан О. Ідейно-художній зміст віршів М. Рильського «Ознаки весни», «Порада» / О. Мовчан // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2013. – № 4. – С. 27-28.

 Паламар С. До вивчення сонетів М. Рильського за програмою спецкурсу «Сонет в історії української та світової літератури» / С. Паламар // Укр. літ. загальноосвіт. шк. – 2011. – № 6. – С. 36-37. – Бібліогр.: с. 37.

 Тиховська О. Мотив кохання й пізнання внутрішньої фемінності в поемі Максима Рильського «Царівна» / О. Тиховська // Дивослово. – 2010. – № 4. – С. 55-59. – Бібліогр.: с. 59.

 Циховська Е. Гамсунівські відлуння в ідилії «На узліссі» Максима Рильського / Е. Циховська // Укр. мова і літ. в шк. – 2010. – № 1. – Спец. вип. – С. 56-57. – Бібліогр.: с. 57.

* * *

Вірші Максима Рильського [Електронний ресурс] // ОnlyArt: [сайт]. – Режим доступу :http://onlyart.org.ua/?page_id=7156. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 9.02.2015.

 Максим Рильський [Електронний ресурс] // «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»: [сайт]. – Режим доступу :

http://ababahalamaha.com.ua/uk/Рильський_Максим. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 9.02.2015.

 Рильський Максим : творчість, біографія, критика [Електронний ресурс] // Клуб Поезії : [сайт]. – Режим доступу :http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=131&type=tvorch. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 9.02.2015.

 Максим Рильський: біографія, твори [Електронний ресурс] // Українська література : [сайт]. – Режим доступу : http://www.ukrlit.vn.ua/author/rilsky.html. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 9.02.2015.

 При підготовці попереджувальної довідки використано статтю:

Незламний співець епохи // Календар знам. і пам'ят. дат. – Київ, 2014. – № 1, 2015. – С. 70-79. – Бібліогр.: с. 76-79.