Народилася 22 серпня 1954 року в селі Крутьки Чорнобаївського (нині Золотоніського) району Черкаської області в селянській родині. Закінчила рідну сільську школу та вступила до Черкаського педагогічного інституту (нині Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького) на філологічний факультет. Закінчивши навчання у 1977 році, працювала у 1979-1987 роках вихователем, із 1987 року по 1999 рік – викладачем української мови та літератури в Черкаському ПТУ (нині Черкаський професійний ліцей). У 1999-2015 роках працювала методистом з української мови і літератури, завідувачкою лабораторії гуманітарних дисциплін КНЗ «Черкаський інститут післядипломної освіти педагогічних працівників ЧОР». Із 2015 року займається творчою діяльністю.

Поетеса, прозаїк, методист-філолог, літературознавець. Писати почала рано. Перший вірш «Стежинка» був надрукований у газеті «Зірка», коли майбутня літераторка навчалася в 6 класі. Пізніше вірші та оповідання друкували газети «Молодь України», «Молодь Черкащини», «Світлий шлях», часопис «Холодний Яр».

Віршування Ольги Месеврі виражене різними поетичними стилями. Улюблена поетична форма – лірична мініатюра вільної або класичної форми, багата кольористикою, пасторальними картинами і настроями. Проза здебільшого автобіографічна.

Має збірки поезій «Літоросль», «Серпнева пастораль», «Моя душа сховалася у вірші», «Півник у вікні», «Вишиванка для сонечка.

Авторка збірок прозових творів «Чобітьківський рай», «Соняшник у відрі», «Чому плаче дорога», «А де те серце», «А ти прилітай», «Відповідальний за час».

Членкиня Національної спілки письменників України та обласного літературного об’єднання імені Василя Симоненка.

Лауреатка Всеукраїнських літературних премій ім. Михайла Масла (2016), ім. Миколи Томенка (2021), літературного конкурсу ім. Василя Захарченка (2020), літературної премії НСПУ «Благовіст» (2019), Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Дробного (2024). Нагороджена нагрудним знаком «Василь Сухомлинський».

Її твори відрізняються чутливістю, зачарованістю навколишнім світом, закликають шанувати рідну землю, людей праці й цінувати кожну мить життя.