Хрумкотун

Ну не любить кроленятко
заперечувати татку.
То ж наморщить носик свій
й мовчки хрумка деревій.
Тато каже: «Все пусте.
Треба їсти. Ти ж ростеш».
І хоча мотнеться тато
щось комусь про щось сказати,
та траву малятко кине
й сяде хрумкати морквину.
Потім дольку буряка,
смакота ж таки яка!
По своїй природній звичці
схрумка пригорщу пшениці.
Потім знову деревій,
хоч і морщить носик свій.
Кажу просто: «Хрумкотун!»
Чую відповідь: «Росту-у!»