Спека

З-під вишні в спеку визира кульбаба:
«Ну що воно нестерпно так пече?
Одненька хмарко, біла і губата,
зроби нам тіняву опукливим плечем.

Дощу в кишені назбирай бігенько,
бо духота доводить до плачу.
Тоді і я – така ж пухка й біленька,
стріпнусь бігцем й до тебе полечу».