Дощик і Кирилко

Лугом бігає Кирилко,

За Кирилком дощик біга.

Сіє блискітки-краплинки
З попелястої хмаринки,

Що мандрує попід сонцем

Мчить Кирилко, наче зайчик
Луками втікає...

Дощик гониться за ним
Краплями торкає...

Шаснув хлопчик між лозою
Й під розлогою вербою
В затишку сховався –
З дощиком він грався!

Дощик крутиться довкола...
Не дістать йому Кирилка
Під зеленою габою
Звислого додолу листя.

Бігав, бігав – натомився
І кудись ураз подівся.
Зачекав Кирилко хвильку,
Озирнувсь довкіл, постояв,
Дощику ніде не видно,

Й хутко вибрався зі схову.

Чимчикує мляво лугом,
Трішки засмутився:
З дощиком було цікаво,
А він припинився.

Хлопчик носика похнюпив,
Іде, засмутився…

Коники стрибають,
Джмелики літають…
Раптом дощик як лине
На Кирилка з гаю:

– Ну, бешкетнику, стривай!
Думаєш, сховався?
І на радощах Кирилко
Дзвінко засміявся.

І гасали, небом вмиті,
З гамором і сміхом
Поміж трав і поміж квітів –
Для обох то втіха.