(шорт-лист для організаторів дитячого читання)

Черкаси, 2012

Підготувала Н.Г. Ієвлєва

В наш час багаточисельні хіт-паради, топ-листи та списки «най-най» у всіх сферах нашого життя стали буденним явищем. Сьогодні багато говорять про кризу читання, але присудження літературних премій та шорт-листи доводять протилежне: люди читають, цікавляться книжковими новинками, визначають найцікавіші книги. Ось і ми вирішили дізнатися: які книги в Черкаській обласній бібліотеці для дітей є найпопулярнішими сьогодні серед дітей? Адже так ми більше дізнаємося про наших читачів: які сучасні діти? що їх найбільше захоплює? якими інтересами вони живуть?

Тож бібліотекарі на основі вивчення читацьких запитів у 2010-2011 роках склали список найпопулярніших книжок серед наших читачів, які умовно розподілили з 1 по 10 місце. При цьому списки окремо склали для читачів 1-4 класів та дошкільнят, 5-6 та 7-9 класів.

      Поет, перекладач, член Національної спілки письменників України.

      Народилася 18 грудня 1959 року на Житомирщині. Дитинство пройшло в селищі Смотрич Хмельницької області.

      1983 року закінчила інженерно-оптичний факультет Чернівецького державного університету. Працювала інженером, викладачем, програмістом.

       Вірші писала завжди. Перша публікація – п’ятикласницею в районній газеті «Ленінським шляхом». Школяркою двічі друкувалася в журналі «Піонерія». Пізніше була публікація російськомовної добірки в журналі «Донбас».

      Живе в Черкасах із 1982 року. Перша поетична збірка «Бджола на асфальті» вийшла у 2006 р.  Потім були  збірки «Розп’яття осені» (2007), «Совість. Переклади з Володимира Нарбута», «Право на весну», «Сутність» (2008), «Гусінь янголів», автопереклади «Горішина» (2009), «Різдвяне Немовля», «Поет у спідниці» (2010), «Під сонцем серця» (2011).

      Наталія Володимирівна, яка є керівником дитячого літературно-творчого гуртка «Пегасик» (Черкаська обласна бібліотека для дітей) підготувала дві книжечки з творами своїх вихованців. Книжечки мають назву «Пегасик і пегасівці» (2011-2012).

     Постійно співпрацює з журналами для дітей та юнацтва:

- «Веселі картинки (українською мовою)» – як перекладач;

- «Веселі уроки» – веде рубрику «Сторінки ерудитів»;

- «Весела перерва» – як перекладач та автор шкільних «запам’яталок».

(8.01.1935 – 14.12.1963)

Український поет і журналіст, діяч українського руху опору «шестидесятників».

      Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївцях Лубенського району, що на Полтавщині, в селянській родині. Вірші почав писати ще з шкільних років. А талант письменника розквітнув в Черкасах, куди після закінчення Київського університету імені Тараса Шевченка в 1957 році приїздить молодий журналіст. Тут він працював в газеті «Черкаська правда» та «Молодь Черкащини», пізніше кореспондентом «Робітничої газети». В Черкасах Василь Симоненко пише свої найголовніші твори.

      Перша його збірка поезій «Тиша і грім» (1962 р.) і казки «Цар Плаксій і Лоскотон», «Подорож у країну Навпаки», «Казка про Дурила» (1963 р.). Вже в ті роки набули великої популярності самвидавні поезії Симоненка. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї батьківщини – України («Лебеді материнства», «Україні» та ін.). У 1963 році В. Симоненка прийнято до Спілки письменників України.

      14 грудня 1963 року, двадцятивосьмилітнім він відійшов у вічність, залишивши нащадкам творчий заповіт – сотні талановитих віршів, десятки новел, оповідань, статей, казок, незавершену п’єсу із студентського життя… Похований у м. Черкасах.

      В. А. Симоненко – лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (посмертно) та літературної премії імені Миколи Островського (посмертно). В Україні встановлена щорічна літературна премія імені Василя Симоненка, а на Черкащині – обласна літературно-публіцистична (з 2001 р. - літературна) премія «Берег надії» імені Василя Симоненка.

      Його іменем названа вулиця в м. Черкасах та обласна бібліотека для юнацтва. В редакції газети «Черкаський край» створено «Музей В. Симоненка» (2005 р.).

День Соборності України – свято, яке відзначається щороку в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві. Йому передувало ухвалення 22 січня 1918 р. ІV Універсалу Центральної Ради, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. Соборність для України – це об’єднання навколо спільного стрижня, яким є українська державність, в єдине державне ціле всіх земель, які заселяє український народ. Соборність не обмежується лише ідеєю збирання етнічних земель у рамках національної держави, а передбачає також духовне єднання всього населення країни незалежно від національності. Нарешті, соборність невіддільна від досягнення реальної державності, забезпечення справжнього суверенітету і незалежності народу, побудови процвітаючої демократичної національної держави.

Про історію соборності учням 5-9 класів можна прочитати:

Дзюбак Б. Здійснилися віковічні надії : 22 січня 1946 року було створено Закарпатську область у складі Української РСР / Б. Дзюбак // Урядовий кур’єр. – 2011. – 25 січ. – С. 7.

Лавренюк С. Тисячолітня пам'ять Соборності / С. Лавренюк // Голос України. – 2010. – 22 січ. – С. 1-3.


Реєнт О. П. Проголошення ЗУНР : проблема легітимації : до 90-річчя Акту злуки УНР і ЗУНР / О. П. Реєнт // Український історичний журнал. – 2009. – №1. – С. 4-11.