Радимо прочитати

Милые зверушки // Тошка и компания. – 2014. – № 10. – С. 4-6.

Це кумедне звірятко схоже на маленького іграшкового ведмедика, проте коала – не ведмідь, а сумчаста тварина, яка мешкає у східній та південній Австралії.

Коала спить 20 годин на добу! І навіть коли не спить, весь час намагається відпочивати. Ці тварини, що живуть поодинці, зазвичай ночами обходять свої володіння. У кожної з них є улюблені дерева, на яких вони сплять і листям яких живляться. Лазити по гладеньких стовбурах евкаліптів їм допомагають міцні м'язи та довгі гострі пазури.

Із статті ви також дізнаєтесь, чим харчуються коали, як довго живуть, як доглядають за своїм потомством та чим вони схожі на людей.

Кукушка // Тошка и компания. – 2014. – № 9. – С. 4-6.

Слухаючи, як кує зозуля, люди в різних країнах вбачають свої прикмети. В Україні, наприклад, у неї запитують: "Скільки мені жити залишилося?". У Польщі вважають, що потрійне "ку-ку" означає швидкий виграш у лотерею. У Швейцарії слухати її бажано на ситий шлунок із монеткою в кишені, щоб весь рік бути при грошах. У Бельгії, почувши птаха, потрібно було качатись по землі, щоб ніякі хвороби не приставали. А в Індії зозуля замінює в поемах солов'я. Бачите, як цікаво: птах один, а легенд – безліч.

Із статті ви також довідаєтесь, якого вигляду цей птах, чим харчується, навіщо підкладає свої яйця у чужі гнізда.

Дорош О. Гриб, убивающий не только мух / О. Дорош // Колосок. – 2014. – № 9. – С. 24-29.

Приблизно з червня по жовтень у листяних і хвойних лісах можна побачити красивий гриб, який неначе створений для обкладинки журналу. Справжній красень царства грибів: розкішний червоний капелюшок із білими вкрапленнями, на ніжці – обідочок мережива. З дитинства нас вчили не класти цей гриб до кошика, адже це – мухомор, і він отруйний. Відомо кілька сотень видів мухоморів. Але звідки така назва? Що спільного у мухомора з мухами? І чи приносить він хоч якусь користь? Відповіді на ці та інші запитання ви знайдете, прочитавши цю статтю..

Сонях // Професор Крейд. – 2014. – № 9. – С. 12-13.

Соняшник – мексиканська «квітка сонця». Якщо довго і уважно вдивлятися в голівку стиглого соняха, то можна помітити, що його насіння росте не хаотично, а в певному порядку. Воно складає візерунок, закручений по спіралі, і спіралі ці – не абиякі, а справжній «золотий еталон» пропорцій!

З Північної Америки, де сонях вважався дикорослою рослиною, він був у 1619 році завезений іспанцями в Європу.

Спочатку його розводили як декоративну рослину, згодом – задля зерна, яке вживали як ласощі. Нині ж соняшникова олія в Україні є досить поширеним харчовим продуктом. Її використовують як у харчовій промисловості, так і для технічних потреб: при виготовленні мила, лаків, фарб, лінолеуму тощо.

Чи повертають соняхи свою «голову» за сонцем та про рослин-рекордсменів, ви дізнаєтеся, прочитавши статтю.

Сонячний годинник // Професор Крейд. – 2014. – № 9. – С. 2-5.

Вимірювати час за довжиною тіні люди почали ще кілька тисяч років тому. Тоді ж вони прийшли до висновку, що рухлива людська тінь – дуже приблизний орієнтир, для цих цілей потрібна тінь від нерухомого предмета. У Давньому Єгипті, а потім і в інших країнах, такими вказівниками слугували височенні стовпи-обеліски. Пізніше науковці назвали їх «гномами».

Сонячним годинником давнім слов’янам слугували башти церков. Наприклад, у Чернігові одна з башт Свято-Преображенського собору побудована по-особливому: кожна освітлена ніша в певний час дня вказує на певну годину, а відтинок кам’яного візерунка під нею відмірює п’ять хвилин.

Із статті ви дізнаєтесь, як працює сонячний годинник, чому тінь його гнома так загадково себе поводить і, слідуючи рекомендаціям, зможете змайструвати власний сонячний годинник, який показуватиме не лише час, але й пору року.