АНАЛІТИЧНА ДОВІДКА
про підсумки проведення конкурсу книжкових відеооглядів «Фабрика вражень – 2017»
Цього року конкурс книжкових відеооглядів «Фабрика вражень – 2017», присвячений Міжнародному дню дитячої книги, проходив із 2 січня по 3 квітня. Змагання, покликане прищеплювати дітям і підліткам смак до якісної літератури й змістовного дозвілля, розвивати в них творчі здібності, спонукати до опанування новітніх інформаційних технологій, за другим колом лише набрало обертів. Учасників стало ще більше: розповісти про улюблені книги у «Фабриці вражень – 2017» зголосилися 107 читачів із 14 районів і 3 міст обласного підпорядкування, що надіслали на розгляд конкурсної комісії 98 робіт (огляди готували як індивідуальні учасники, так і команди). Ще 4 роботи від 4 читачів журі не брало до уваги, оскільки вони надійшли з порушенням термінів або основних вимог до відео, закріплених у Положенні про конкурс.
Як і минулого року, районні та міські бібліотеки для дітей активно долучилися до проведення змагання. Працівники на місцях не просто оголосили про подію, а й організували читачів, надали приміщення для зйомок, часом втручалися й у процес виготовлення продукту – у плані написання сценарію, репетицій та фінального монтажу. Найбільше робіт надійшло з Уманського (20), Маньківського (15), Корсунь-Шевченківського (9) районів та міста Умань (9). Були також представлені інші райони: Кам’янський (6), Драбівський (4), Чорнобаївський (4), Городищенський (3), Монастирищенський (3), Звенигородський (2), Золотоніський (2), Христинівський (2), Шполянський (2), Жашківський (1), Лисянський (1), а ще місто Сміла (8) і Черкаси (7).
Варто зазначити, що коли такі показники за районами – цілком результат роботи місцевих бібліотекарів (реклама, участь у зйомках проектів, форматування, розміщення на віртуальних ресурсах і надання їх до розгляду комісією), то з містом Черкаси все інакше. Центральна міська бібліотека для дітей до такої роботи не була дотична. Учасники відгукувалися здебільшого на рекламу на сайті бібліотеки та оголошення, розіслані нашим закладом мережею черкаських шкіл. А також дізнавалися про подію від зацікавлених шкільних бібліотекарів та керівників шкільних гуртків за інтересами (зокрема, журналістського). Така ситуація видається прикрою, оскільки учасників з обласного центру на фоні читачів з міст і сіл області залишається разюче мало, тоді як технічні можливості для зйомок у них потенційно вищі. Шкода також, що до змагання не долучалися читачі з м. Ватутіного, Катеринопільського, Тальнівського, Черкаського та Чигиринського районів – так само, як і минулого року.
Змінилися вікові показники конкурсантів, цьогоріч «Фабрика вражень» відчутно «подорослішала», оскільки інтерес до неї виявили значно більше старшокласників, ніж торік. Свої огляди на конкурс представили: 38 учнів молодшої школи від 8 до 10 років (35,5% на противагу до 24,2% у 2016 р.), 32 молодші підлітки від 11 до 13 років (29,9% на відміну від 45,5% минулого року, коли ця категорія користувачів була лідером за кількістю продуктів), 27 старших підлітків від 14 до 17 років (25,3% на противагу до 10,6% у 2016 р., коли ця група була найменш чисельною) та лише 10 малюків 6-7 років (9,3% до 19,7% торік). За рахунок майже рівного представництва всіх вікових категорій читачів відеоогляди стали більш тематично різноплановими й вигадливими, ніж минулого року.
Зросла також кількість різних авторів, книжками яких захоплювалися цьогорічні конкурсанти. Лідером читацьких симпатій став Всеволод Нестайко: 6 дітей проаналізували його твори (різні книжки із серії «Дивовижні пригоди у лісовій школі», «Тореадори з Васюківки», «Супер «Б» з фрикадельками», «В Країні Сонячних Зайчиків»). 4 дитини висловили симпатію до творчості Марини Павленко (серія книжок «Русалонька із 7-В», «Домовичок з палітрою», «Де твої білі банти? (Щоденник правильної третьокласниці)»). По 3 читачі представили відгуки на книжки Дж. Роулінг (серія про Гаррі Поттера) та Л. Керролла («Аліса в Країні Див»). По 2 конкурсанти згадували різні твори Ю. Винничука, О. Есаулова, А. Конан-Дойла, Н. Щерби, Т. Янссон, Зірки Мензатюк, Т. Щербаченко, Е. Портер, Сашка Лірника. Цікаво, що учасники обирали для своїх відео шедеври не лише сучасних зарубіжних й українських письменників та перевірених часом метрів дитячої й підліткової прози, а й «дорослих» класиків – Григора Тютюнника, Лесі Українки, Вільяма Шекспіра, Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського, Миколи Гоголя. Більша частина оглядів присвячена художній літературі, хоча траплялися й відгуки на пізнавальні енциклопедії, історичні, фольклорні розвідки, науково-популярні книги.
Прикметно, що вдруге конкурс зголосилися оцінювати ще більше спеціалістів із різних галузей. Тож журі було достатньо компетентним і виваженим. До його складу ввійшли: голова Громадської ради при Черкаській обласній державній адміністрації, виконавчий директор Громадської спілки «Агенція підтримки підприємництва та інвестицій» Євгеній Глєбов; кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, поетеса та перекладач Ганна Синьоок; радіоведучий, конферансьє, актор Черкаського академічного обласного театру ляльок Микола Король; асистент режисера, гостьовий редактор ПАТ НСТУ «Рось» Оксана Савенко; керівник інвестиційного відділу Громадської спілки «Агенція підтримки підприємництва та інвестицій» Сергій Білик; керівник дитячої відеостудії «Соняшник» Черкаської обласної бібліотеки для дітей Олена Мороз; практикуючий психолог, фотограф Костянтин Міщенко; директор видавництва «Брама-Україна» Олександр Третяков; керівник відділу по роботі з корпоративними клієнтами «BRAIN» Черкаси Григорій Сіренок; бібліотекар Черкаської обласної бібліотеки для дітей, автор ідеї конкурсу Олександра Міщенко; завідувач редакційно-видавничого сектору Черкаської обласної бібліотеки для дітей Сусанна Хаустова.
Загалом, рівень конкурсних робіт у «Фабриці вражень – 2017» був значно вищим, ніж минулого року. Бібліотекарі врахували критичні зауваження за підсумками попереднього змагання й допомогли читачам виявити більше креативності. Наприклад, стало менше відеороликів, знятих на фоні книжкових стелажів у відчутно бібліотечному інтер’єрі (37 із 98, тоді як понад 50% минулорічних продуктів фільмували саме в таких приміщеннях). 13 роликів «розбавили» видовище книжкових полиць театралізаціями, зйомками під відкритим небом та кіно- й відеододатками. 39 оглядів були зняті в інших приміщеннях – приватних помешканнях, школах, клубах або на нейтральному фоні (якщо це й бібліотека, визначити важко). 4 автори представили огляди на вулиці. Ще 5 обрали для цього нестандартні обставини – вибудували декорації або взагалі перенесли візуальний текст і звукову доріжку в анімаційний простір. За умови проведення наступних конкурсів авторам роликів варто брати приклад з останніх 9 конкурсантів: «вуличні» зйомки, так само як експерименти з візуальним рядом та інтер’єрами увиразнюють відео й відразу виокремлюють його на фоні класичних стін і стелажів. Якщо такі роботи й не отримують головний приз, то запам’ятовуються журі й мають вищі шанси потрапити до переліку лауреатів.
Деякі конкурсанти при підготовці своїх оглядів звернулися до професійних відеооператорів. Однак цей шлях – не гарантія перемоги. З одного боку, якісна картинка, добре вибудуваний звук, грамотний монтаж і сценарій відразу виносять авторів у лідери змагання. Великі зусилля й затрати дитини та батьків схвалюються і серйозно обговорюються їхні шанси на перемогу. Так сталося, зокрема, з роботою Анни Покотілової. Здобути головний приз їй завадило, в основному, грубе порушення хронометражу: регламентовані Положенням 3 хвилини перетворилися в конкурсантки на 4. Роботу дівчинки та її команди високо оцінили, але змогли відзначити лише в номінації. Надалі, наскільки б талановитим не був ролик, за такого значного порушення в часі конкурсна комісія не прийматиме роботу до розгляду.
З іншого боку, технічне виконання матеріалу – не єдиний критерій, за яким оцінюється робота. До уваги, як і раніше, беруться зміст ролику, його рекламний вплив, грамотність мовця, його артистизм, впевненість, невимушеність, режисерські знахідки. Лише гармонійне поєднання всіх цих складових робить відео найкращим. Тому шанси на перемогу в конкурсантів із «замовленою картинкою» і тих, хто справляється самотужки, рівні.
Утім, не бракувало й негативного досвіду. Насамперед неприємною видається ситуація з призом глядацьких симпатій. Другий рік поспіль щодо осіб, які набирають найбільше голосів у соціальних мережах та на каналі YouTube, серед користувачів Інтернету розпалюються суперечки. Найбільш часта причина для сварки – підозри в так званій «накрутці» голосів. Йдеться про спеціальні спільноти, у яких можна попросити віддати за твоє відео голос на певному ресурсі взамін на інші схожі послуги. Також із року в рік повторюються претензії щодо неправильного підрахунку голосів. Конкурсна комісія, звісно, знає про штучне набирання голосів на сторінках «ВКонтакте», але протидіяти такій ситуації за будь-якого формату голосування неможливо. Щодо помилок у підрахунку, тут проблеми створюють самі користувачі, які голосують по 20-30 разів за одного кандидата, що суперечить вимогам Положення про конкурс і здоровому глузду. Регулярність таких порушень змушувала відповідальних за підрахунок щодня відстежувати й видаляти вручну всі повторні коментарі, що займало багато часу.
Зважаючи на всі ці нюанси, за умови проведення змагання в наступному році формат вибору переможців користувачами буде переглянуто. Оскільки результати таких голосувань з багатьох причин необ’єктивні й стають підґрунтям для численних претензій до організаторів, формат визначення лідерів в Інтернеті буде скасовано. Натомість буде розглянуто варіант створення «дитячого журі» з читачів бібліотек для дітей або випадкове визначення он-лайн переможців за допомогою ресурсу Random.org.
Є зауваження, спільні для багатьох відео. Саме з цих причин чимало конкурсантів втратили шанси на перемогу.
1. Вертикальні відео. Випадки, коли, знімаючи огляд, смартфон тримали вертикально. У результаті маємо або вузеньке «віконечко» по центру екрану (адже саме з екрану монітора чи телевізора ролики сприймають і члени журі, і пересічні глядачі), обмежене з боків заширокими чорними смугами, або взагалі перевернуте відео, коли для перегляду треба нахилити голову вбік. Більшість членів конкурсної комісії свідомо або несвідомо не бажає переглядати таких робіт узагалі. Вертикальні відео порушують правила хорошого смаку й не сприймаються нормально – про це йшлося й за підсумками першої «Фабрики вражень». Так, погану службу служили вертикальні зйомки Анні Щербині (с. Піківець Уманського району). Її розповідь про «Дім дивних дітей» Р. Ріґґса й невеличка театралізація були б дуже вдалими, якби не зйомка. Протягом останньої хвилини зображення взагалі настільки деформоване, що оповідач не вміщається в кадр і має викривлені риси обличчя. Така сама історія з Марією Бібою та її відгуком на «Ніч перед Різдвом» М. Гоголя. Отримати відзнаки їм допомогли креативність і хороший зміст рецензій, водночас, погана зйомка не дозволила змагатися за головний приз.
2. Забагато «зайвої» особистої інформації (один з учасників навіть примудрився написати в титрах власний телефон, не врахувавши, вочевидь, що таке відео буде доступне багатомільйонній аудиторії Всесвітньої павутини) та нав’язливої реклами бібліотек. Від однотипного «бібліотечного спаму», скажімо, постраждали всі роботи, надані Смілянською центральною міською бібліотекою для дітей. За 60% візуальної інформації про читальню та авторів роликів важко було роздивитися власне відгук на твір. Виконавцям подібних відеооглядів слід пам’ятати, що їхня основна мета – зацікавити читачів хорошою книгою, а не розповісти про власні захоплення, розпорядок дня чи про те, наскільки розкішна в їхньому місті або селі бібліотека. У центрі нашого конкурсу – книга, а не особистість мовців чи книгозбірня як заклад.
3. Поганий звук. Проблема, що залишилася незмінною з минулого року. Так само траплялися роботи, де діти занадто тихо, майже нечутно, говорять, не в змозі перекричати музику за кадром або не потрапляють губами в слова (не дуже якісне накладання звукової доріжки на відео). Так, слабкий звук зіпсував враження від, у цілому, непоганих відгуків Волошин Олени, Кривди Людмили (обидві – с. Ятранівка Уманського району), Суворової Валерії (м. Христинівка), Мовчан Юліанни (с. Поташ Маньківського району). Сильно зіпсували враження перепади звуку в роботі команди читачів з Городищенського району (Бідна Владислава, Дирда Владислав, Черкашин Влад, Тарара Анна), однак креативність загального задуму й шарм конкурсантів допомогли їм вибороти відзнаку.
Організатори конкурсу не беруть на себе зобов’язання штучно «підтягувати» звук до належного рівня, тому такі роботи були викладені в Інтернет і подані на розгляд журі в незмінному вигляді. І, відповідно, не отримали схвальних відгуків. Це той випадок, коли невдала форма перекриває всі чесноти змісту.
4. Брак аналізу, поглинутий занадто детальним переказом сюжетних перипетій або загальними фразами про «дуже цікаву книжку». Іншим полюсом цієї ж проблеми є занадто довгі речення, прописані канцелярською мовою й насичені повчальністю. Ефект посилюється, коли мовець виразно читає з листка за кадром або забуває заздалегідь завчені слова, роблячи тривалі паузи. У першому випадку виникає враження того, що дитину присилували виступити перед камерою з неприємною їй книгою. У другому є підозра, що дитина взагалі не є автором огляду, а лише відтворює чужий («дорослий» і незрозумілий їй) текст. Натомість цінувалися роботи, в яких діти, відповідно до їхнього віку, аргументували свій вибір, демонстрували палкий емоційний відгук на вчинки героїв чи обставини, в які персонажі потрапляють.
5. Відсутність режисури й чіткого плану роботи. Імпровізація доречна в невеликих дозах. Коли ж відео зняті «одним кадром», без монтажу й сценарію, діти в них губляться, по ходу справи вигадують, що б іще сказати (як правило, швидко вигадати не виходить), блукають у тиші приміщенням, не знають, як обіграти реквізит. Прикладом таких огріхів є роботи Людмили Слокви (відгук на «Курочку Рябу») та Ганни Тацій («Червона Шапочка» Шарля Перро), обидві – із сільських бібліотек Маньківського району. Попередня підготовка, репетиція й загальна продуманість у цьому випадку тільки б зіграли на користь.
Загалом, через велику кількість технічно й змістовно слабких робіт на цьогорічному конкурсі є сенс поставити питання щодо попереднього відбору відеороликів, можливо, проведення районного / міського етапу або розширення переліку вимог, за порушення яких продукти не братимуться до конкурсу й, відповідно, не будуть публічно презентовані під логотипом обласної бібліотеки для дітей у Мережі.
Водночас, на конкурсі були дуже гідні роботи, виграти яким завадили прикрі дрібниці. Наприклад, журі схвально відгукнулося про огляд Юлії Мазурець на книгу «Казки Сашка Лірника». Дівчина надзвичайно переконлива, з хорошою дикцією, правильним мовленням, великою особистою харизмою, презентує лаконічний і вдумливий аналіз тексту, влучно окреслює цільову аудиторію книги. Однак майже двохвилинна вставка аудіокнижки в записі Сашка Лірника псує враження: вона перевантажує ролик, займає 2/3 екранного часу й, таким чином, ставить питання про те, чи варто вважати роботу відеооглядом, а не іншим жанром відеопродукту.Надмір спецефектів завадив також Максимові Іохіму з відгуком на серію книг «Часодії» Наталії Щерби. 15 секунд живої присутності конкурсанта в кадрі, решта часу – фактично буктрейлер з набором яскравих зображень і підписів.
Загалом, підготовка буктрейлеру замість відеоогляду стала на шляху до перемоги в кількох учасників і в цьому, і в минулому році. Суцільні буктрейлери (без появи автора й без запису його голосу) не приймалися на конкурс взагалі. Зрозуміти відмінності між двома видами рекламного продукту нескладно. Сьогодні на каналі YouTube, як і на порталі «Друг читача» й низці інших спеціалізованих ресурсів для книголюбів, чимало так званих відеоблогів з рецензіями на книги. На них і варто рівнятися в майбутньому при підготовці конкурсних оглядів.
Робота журі, як і попереднього разу, передбачала заочний аналіз усіх надісланих на конкурс відеооглядів, відбір найкращих матеріалів, засідання комісії з обговоренням творів усіх відібраних претендентів. Процес означення єдиного переможця був тривалим і напруженим. Окремі члени журі мали своїх фаворитів, тому, крім володаря гран-прі – електронної книги від роздрібної мережі магазинів комп’ютерної техніки, комплектувального та периферійного обладнання «BRAIN» – на засіданні ще низку конкурсантів було відзначено призами й спеціальними відзнаками. Остаточний перелік переможців має такий вигляд:
Гран-прі конкурсу – Присяжненко Каріна(огляд книги місцевої авторки Катерини Мотрич «Мотрині ночі»);
«Спеціальна відзнака від члена журі»:
– Бондаренко Анастасія (І. Волинська та К. Кощеєв «Ірка Хортиця приймає виклик») (від Миколи Короля);
– Березовська Юлія (М. Коцюбинський «Intermezzo») та Геріх Діана (В. Рутківський «Джури козака Швайки») (від Ганни Синьоок);
– Ялинська Маргарита (Г. Жирний «Корсунські історії та легенди» (від Олександра Третякова).
Решта номінацій:
• «За крок до перемоги» – Покотілова Анна (Т. Щербаченко «Ідеальна книжка для сучасних дівчат»);
• «Режисерський хист» – Кифорук Юлія (Г. Тютюнник «Вогник далеко в степу»), Яковлєва Анастасія (К. Функе «Чорнильне серце»), Щербина Анна (Р. Ріґґс «Дім дивних дітей»);
• «Креативний підхід» – Бершак Дарина і Філоненко Інна (С. Таунсенд «Таємний щоденник Адріана Моула»), Готмар Олександра (В. Нестайко «Пригоди в лісовій школі»), Бабій Яніна (Л. Керролл «Аліса в Країні Чудес»);
• «Акторський комплімент» – Кунець Захар (В. Драгунський «Денискові оповідання»), Біба Марія (М. Гоголь «Ніч перед Різдвом»);
• «Дружба – запорука успіху» – Бідна Владислава, Дирда Владислав, Черкашин Влад, Тарара Анна (Ш. Кові «7 звичок високоефективних підлітків»);
• «Діти своєї Країни» – Носок Ярослав (В. Скляренко «Україна» – дитяча енциклопедія), Галаган Михайло (В. Шкляр «Залишенець. Чорний ворон»);
• «Маленькі розумашки» – Мацапей Марія (Ж. Верн «Таємничий острів»), Мельник Андрій (О. Зінченко «My first ABC. Моя англійська абетка»);
• «Суперпозитив» – Бурма Настя (В. Верховень «Тварини – турботливі батьки» – ілюстрована енциклопедія для дітей);
• «Найменший блогер» – Скакун Єва (В. Нестайко «Зимові пригоди у лісовій школі»);
• «Читацька харизма» – Гладка Діана (Л. Керролл «Аліса в Країні Чудес»), Скрипак Наталія (А. Конан Дойл «Собака Баскервілів»), Томіленко Олеся (М. МакДоналд «Джуді-Муді»), Петрук Наталія (Т. Янссон «Країна Мумі-Тролів»), Довбуш Андрій («Країна Мумі-Тролів»);
• «Книжковий продюсер» – Степаненко Наталія («Казки Лірника Сашка»), Іохім Максим (Н. Щерба «Часодії»), Мазурець Юлія («Казки Лірника Сашка»).
Переможцем он-лайн голосування було визнано Бесєдіна Кирила (М. Носов «Незнайко на Місяці»). За нього свої голоси віддали: на каналі YouTube – 253 особи, на сторінці «ВКонтакте» – 119 осіб, на сторінці у Facebook – 83 особи. Усього – 455 осіб.
У підсумку, зростання якості робіт і кількості учасників, позитивні відгуки дітей на змагання й церемонію нагородження дозволяють вважати цьогорічний досвід проведення конкурсу книжкових відеооглядів вдалим. За наявності спонсорів і сприятливих умов має сенс організовувати таке змагання й надалі.