Літній екстрим // Професор Крейд. – 2013. – № 7-8. – С. 32-33.

Для тих, хто цікавиться екстремальними видами спорту пізнавальною буде стаття «Літній екстрим». Ви познайомитесь із спортивними іграми та екстремальними захопленнями. Серед них – «Волейбол… ногами». Цікава гра! Він утворився з усім відомого пляжного волейболу. Має багато різновидів: футболтеніс, футволей, популярний у Південно-Східній Азії сепак такро. І м’ячі для цього виду спорту бувають різні – сплетені з ротангу, каучукові, пластикові.

А чи з’їжджали ви із трав’яної гірки… на лижах? Трав’яні лижі – непростий механізм. Це щось схоже на гусениці трактора чи навіть танка. Керувати такими лижами складно – вони не ковзають боком, не гальмують і увесь час намагаються обігнати свого власника…

А от погінг (стрибки на палиці) для багатьох із вас знайоме заняття. Пого-стик – такий собі костурець із пружиною. Серед погерів існує легенда, що назва їхнього спортивного засобу походить від імені дівчинки Пого з М’янми. Таку паличку їй зробив татусь, щоб вона стрибала на ній по розмитій і заболоченій під час сезону дощів дорозі. Сучасні пого-стики можуть підкидати погера до 2,5 метрів у висоту, що дозволяє йому виконувати різноманітні трюки.

І звичайно ж всім відомий паркур (біг із перепонами)! Але ці перепони – не дерев’яні бар’єрчики, як на легкоатлетичних змаганнях. Спортсмени, які звуться трейсерами, долають високі паркани, деруться на кам’яні стіни, стрибають через турнікети та огорожі…

Все це дуже видовищне, проте, слід пам’ятати – дуже складне… і травматичне. Тож, бережіть своє здоров’я! Будьте обачними!

Актинія// Професор Крейд. – 2013. – № 7-8. – С. 27-29.

Стаття познайомить з дивовижною морською істотою – актинією! Її ще називають морською хризантемою – так схожа вона на квітку. Але насправді це не рослина, а тварина, та ще й хижак. Те, що вам здається пелюстками, – щупальця, які постійно ворушаться, заганяючи різну морську дрібноту до рота – скромної щілинки, розміщеної посередині верхньої частини тіла. Ковтає актинія все, що трапляється смачного на її шляху: може з’їсти до сотні дрібних рачків за один обід і одразу на очах потовстішати.

Крім рибок-клоунів актинія дружить з раком-самітником. Вони – друзі нерозлийвода! Відтоді, як рак саджає актинію на мушлю, в якій живе, він «возить» її разом зі своїм будиночком…

У боротьбі за своє життя актинії бувають напрочуд винахідливі. Відомий цікавий випадок: якось актинія ненароком ковтнула мушлю, яка перегородила їй стравохід. Що ж тепер – помирати з голоду?! Е ні! За деякий час на підошві актинії утворився новий рот, який обріс щупальцями. Життя триває!

Читайте та знайомтесь з цією дивовижною морською істотою!

Рибка-клоун // Професор Крейд. – 2013. – № 7-8. – С. 11-13.

Яскраво забарвлені амфіпріони або рибки-клоуни – справжні клоуни коралових рифів. Мало хто стримає усмішку, побачивши барвисту зграйку. Рибки-клоуни дружать з актиніями (кораловими поліпами, схожими одночасно на квітку і на медузу). Вони плавають серед пекучих щупалець актиній, які не завдають їм жодної шкоди.

Рибки-клоуни маленьких розмірів – від 10 до 18 см, мають яскраве смугасте вбрання. Вони уміють відтворювати звуки, покриватися захисним слизом, перетворюватися з самця на самку, захищати актинію та гратися у хованки в гротах.

Ворогів у них вистачає – і акули, і скати, і вугрі, і риби-скорпіони… Великі хижі риби зовсім не проти поласувати меленькими амфіпріонами. Проте, у разі небезпеки, рибки-клоуни щодуху мчать до своєї рятівниці – актинії й ховаються між її щупалець. Якщо переслідувач вчасно не пригальмує і доторкнеться до отруйних щупалець актинії – сам стане здобиччю для друзів.

Амфіпріони можна тримати в домашньому акваріумі. Тільки тим, хто захоче це зробити, потрібно запам’ятати, що рибки-клоуни доволі галасливі: з акваріума постійно лунатиме клацання, бурмотіння та інші несподівані звуки.

Якщо вам цікаво більше дізнатися про цих незвичайних морських тваринок – прочитайте статтю і помандруйте у світ морських глибин!

На старт! Увага! Марш!// Професор Крейд. – 2013. – № 7-8. – С. 2-5.

Така звична для нас річ, як велосипед, має дивовижну історію! І бере вона свій початок аж із 1817 року. Саме тоді барон Карл фон Дрез сконструював дерев’яну «машину для ходьби», яка складалася з двох коліс, рами й керма. Водій цього диво-транспорту їхав, почергово відштовхуючись ногами від землі, як на самокаті. Народ охрестив дерев’яного коня за ім’ям винахідника – дрезиною.

Відтоді, як фон Дрез уперше продемонстрував свій винахід, інші винахідники взялися його вдосконалювати. Шотландський конструктор К. Макміллан додав сідло та педалі. Значних змін зазнали також рама, колеса та кермо. До яких тільки хитрощів не вдавалися інші винахідники, щоб збільшити швидкість. Наприклад, вони один поперед одного збільшували переднє колесо. Але балансувати верхи на цьому костотрясі було небезпечно: після такої їзди велосипедисти чухали гулі на лобі, а велоконструктори – потилиці, бо велосипед мав бути не тільки швидким, а й безпечним.

Та справжній переворот у конструкцію велосипеда вніс шотландський ветеринар Джон Данлоп. Щоб зробити їзду на костотрясі для свого сина приємнішою, він приладнав до коліс гумовий шланг, яким поливав квіти. Такі шини наповнив водою, і тепер не так трясло, але колеса стали важкими. Тоді кмітливий татусь закачав у шини повітря. Сталося це в далекому 1887 році, а їзда на гумових шинах радує й тепер. Ось так, поступово, вдосконалювався велосипед.

А які існують сучасні моделі велосипедів? А веломода? Хочете дізнатися? Тож, читайте та мандруйте у цікавий світ велопригод!

Дивні рекорди // Однокласник. – 2013. – № 3. – С. 30-31.

Ця стаття розповідає про найдивніші рекорди світу: про найбільший у світі велосипед, про те, як змусити велику кількість собак одночасно стрибати через скакалку, про найшвидшого майстра з виготовлення гончарних виробів, про найбільшу піцу та найшвидші ліфти... Ви переконаєтеся, що в світі є багато оригінальних і незвичайних речей. Це це робить наше життя різноманітним і цікавим.