У 2026 році виповнюється 150 років від дня народження Сергія Олександровича Єфремова – людини, яка присвятила своє життя українському слову, науці та громадській справі.
Сергій Єфремов – український літературознавець, історик літератури, публіцист, громадський і політичний діяч, академік та віцепрезидент Всеукраїнської академії наук. Його життя припало на складний період української історії – від Російської імперії до Української революції 1917–1921 років і встановлення радянської влади. Єфремов належав до покоління українських інтелектуалів, яке прагнуло розвивати національну культуру, освіту, науку та державність.
Від сільських витоків до академічного визнання
Сергій Олександрович народився 6 (18) жовтня 1876 року в селі Пальчик Звенигородського повіту на Київщині, нині – Черкаська область. Походив із родини священника. Духовний сан у цій родині був традицією: прадіди вченого походили зі старовинного роду священників Охріменків. Лише в середині ХІХ століття їхнє прізвище русифікували, перетворивши в офіційних паперах на «Єфремов».
Навчався в Уманському духовному училищі, а згодом – у Київській духовній семінарії. Проте церковна кар’єра його не приваблювала. Ще в юності Єфремов захопився українською історією, літературою, мовою та громадським життям.
Після навчання на юридичному факультеті Київського університету Святого Володимира, який він закінчив 1901 року, майбутній академік обрав для себе інший шлях – українську науку, журналістику та громадську діяльність.
Перші його публікації з’явилися ще в 1890-х роках. Свою літературну діяльність автор розпочав у галицьких виданнях. У 1895 році в журналі «Дзвінок» він опублікував перші оповідання – «Неслухняні діти» й «Пригода». А наступного року в «Правді» побачили світ нотатки «Полемика київських часописей з приводу українського питання».
З 1898 року Сергій Єфремов публікувався в найповажніших часописах Східної Галичини – «Записках Наукового товариства імені Т. Шевченка» й «Літературно-науковому віснику». Надалі він плідно співпрацював із багатьма іншими виданнями, серед яких: «Зоря», «Киевская старина», «Громадська думка», «Рада» та «Нова Рада».
Працюючи в умовах цензури, Єфремов часто використовував псевдоніми. Серед них – Ромул, С. Охріменко, Spectator, Р. Дніпровенко, Киянин, Земецъ, Гр. Лановий та інші.
Українське слово – справа життя
Сергій Олександрович був переконаний: українська література має власну історію, традицію та величезне культурне значення. Тому він не тільки читав й аналізував книжки – він допомагав створювати українську літературознавчу науку.
Єфремов багато зробив для розвитку української державності, освіти й культури. Значну частину свого життя він присвятив українській пресі та співпрацював із часописами Наддніпрянщини й Галичини.
Одним із важливих напрямів його діяльності була видавнича справа. Єфремов був одним із керівників київського видавництва «Вік», яке відіграло значну роль у поширенні української книжки. У 1902 році саме тут вийшла підготовлена ним та В. Доманицьким тритомна «Антологія української літератури». До праці ввійшли найкращі зразки творчості українських письменників 1798–1898 років.
Найвідомішою працею вченого стала «Історія українського письменства». Перше видання побачило світ 1911 року. Єфремов продовжував працювати над книгою, доповнював і вдосконалював її. У 1919 та 1924 роках було видано чергові варіанти праці. У цій книзі вчений простежив розвиток української літератури від давніх часів до початку ХХ століття. Літературу він розглядав не ізольовано, а в тісному зв’язку з історією народу, його культурою та прагненням до свободи.
Єфремов є також автором монографічних нарисів про видатних українських письменників: «Марко Вовчок» (1907); «Співець боротьби і контрастів», присвячений І. Франку (1913); «Тарас Шевченко» (1914); «Михайло Коцюбинський» (1922); «Іван Карпенко-Карий» (1924); «Панас Мирний» (1928). Ці та інші видання закріпили за автором позицію провідного історика літератури.
Творець вітчизняного наукового простору
Сергій Єфремов належав до покоління учених, які розбудовували українську гуманітарну науку.
У 1919 році його обрали академіком ВУАН – Всеукраїнської академії наук. У 1922–1928 роках він був її віцепрезидентом, а також секретарем історико-філологічного відділу.
Особливе місце в його науковій діяльності посідало шевченкознавство. Єфремов працював над академічними виданнями творів Тараса Шевченка, а також над публікаціями його «Щоденника» та «Листування» (1927–1928).
Більш сучасне видання автора на цю тему – «Шевченкознавчі студії» (2008), де вперше зібрано його шевченкознавчі праці, написані від 1899 року до арешту в 1929 році. Книга містить як фундаментальні наукові дослідження, так й оригінальні розвідки, присвячені життю й творчості Тараса Шевченка.
Важливою була і його робота зі словниками та іншими науковими виданнями. Учений добре розумів, що розвиток української мови та науки – це важлива частина культурного життя народу.
Протягом усього життя Сергій Олександрович намагався заповнювати прогалини української бібліографії, укладаючи бібліографічні покажчики з важливої для суспільства теми українознавства. У 1920 р. видав українською мовою працю «Українознавство: покажчик потрібнішої для самоосвіти літератури». Цей доробок мав велике значення для розвитку української національної освіти.
Головною справою наукового життя Сергія Єфремова стало дослідження історії української літератури та створення фундаментальної праці, яка й сьогодні має важливе значення для українського літературознавства.
Поруч із науковою та літературно-критичною працею дослідник веде щоденник. Його тогочасні записи сьогодні стали справжнім часописом епохи – безцінним свідченням про долю та думки української інтелігенції початку XX століття.
Боротьба за українську державність
У роки Першої світової війни публіцистичний голос Єфремова, провідного українського літературознавця й одного з лідерів національно-культурного руху, ставав дедалі гучнішим. У січні 1917 р. він від імені ТУП (Товариства українських поступовців) направляє лист президенту США В. Вілсону з підтримкою його плану закінчення війни, за яким передбачалося визнання за всіма народами Європи права на самовизначення.
1917 рік став переломним в історії України. Після падіння Російської імперії Сергій Олександрович активно долучився до українського політичного життя. Він був членом Української Центральної Ради, входив до Малої Ради, а від квітня 1917 р. став заступником голови Української Центральної Ради. У червні 1917 р. обійняв посаду генерального секретаря міжнаціональних справ у складі Генерального секретаріату. Також був делегатом переговорів із Тимчасовим урядом Росії. З вересня 1917 р. Єфремов очолив Українську партію соціалістів-федералістів.
Сергій Єфремов у першому ряду другий праворуч.
Його також називають «хрещеним батьком» Української Народної Республіки. Український інститут національної пам’яті зазначає, що саме Сергій Єфремов запропонував і використав назву «Українська Народна Республіка».
Для Єфремова культура й державність були тісно пов’язані. Він розумів: народові потрібні не тільки політичні права, а й власна мова, освіта, культура, історична пам’ять та усвідомлення своєї ідентичності.
Ціна відданості Україні
Після встановлення радянської влади Єфремов залишився в Україні й продовжував працювати. Проте в 1920-х роках тиск на українську інтелігенцію посилювався.
21 липня 1929 року Сергія Єфремова заарештували у справі так званої «Спілки визволення України» (СВУ). Радянська влада звинуватила його в керівництві організацією, існування якої було частиною сфабрикованої справи. Показовий процес СВУ відбувався в Харкові 1930 року. Єфремова засудили до смертної кари, яку згодом замінили на 10 років ув’язнення.
Останні роки життя Сергій Єфремов провів в ув’язненні. Попри важкі обставини, він намагався зберігати гідність і залишатися вірним своїм переконанням. Наприкінці 1928 року, ще до арешту, у щоденнику він записав: «Каятимь не буду…». Ці слова стали своєрідним символом його незламності.
10 (за іншими джерелами 31) березня 1939 року Сергій Єфремов помер у місцях ув’язнення. Лише через десятиліття, 11 серпня 1989 року, його було реабілітовано.
Вшанування пам’яті
Радянська влада намагалася замовчати ім’я Єфремова та вилучити його праці з культурного й наукового обігу. Проте його спадщина збереглася.
Сьогодні «Історія українського письменства» Сергія Єфремова знову доступна читачам. У 2025 році у видавництві «Фоліо», у серії «Велика книга», вийшло нове видання цієї фундаментальної літературознавчої праці обсягом 720 сторінок. Книга охоплює розвиток української літератури від найдавніших часів до початку 1920-х років і належить до найповніших авторських історій українського письменства, тривалий час недоступних або малодоступних для українського читача.
Пам’ять про Єфремова зберігається і на його батьківщині – Черкащині. У селі Пальчик створено музейну кімнату, встановлено пам’ятні знаки Сергію та Петру Єфремовим, проводяться Єфремівські читання.
Його ім’я живе не лише в рідному селі, а й у науковому та культурному просторі України. Зокрема, 2000 року засновано літературознавчу премію академіка Сергія Єфремова, якою відзначають вагомі здобутки в галузі українського літературознавства. Так пам’ять про вченого продовжується у книгах, дослідженнях, музейних експозиціях та роботах нових поколінь дослідників української літератури. Його ім’я повертається в історію української науки, літератури та державотворення.
Але найкращий спосіб пам’ятати про таких людей – не лише читати про них у біографіях. Варто відкривати їхні книги, цікавитися історією української літератури, берегти рідну мову та знати людей, які працювали для України.
Головне надбання Єфремова – це розуміння глибокої суті літератури. Для нього вона була чимось більшим за книжки: вона виступала духом нації, її голосом свободи та можливістю розказати усьому світові про те, хто ми є.
Через 150 років після народження вченого його ім’я знову звучить серед імен тих, хто допомагав формувати українську культурну та наукову традицію.
Праці Сергія Єфремова
Єфремов С. З історії українського письменства / Сергій Єфремов // Холодний Яр : часопис. – № 3. – Черкаси, 2013. – С. 34-38.
Єфремов С. Історія українського письменства / Сергій Єфремов ; фах. ред. і передм. М. К. Наєнка. – Київ : Феміна, 1995. – 686 с.
Єфремов С. Ножі в Шевченковій могилі / Сергій Єфремов // Антологія творів письменників Черкащини про Тараса Шевченка : до 160-річчя із часу повернення Т. Шевченка в Україну / уклад. В. Коваленко ; [дизайнерка обкл. А. Білоокінь]. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2021. – С. 41-43.
Єфремов С. Шевченкознавчі студії / Сергій Єфремов ; [упоряд. О. Меленчук]. – Київ : Україна, 2008. – 365 с.
Що читати про Сергія Єфремова
«Хрещений батько УНР»: 6 жовтня – 142 роки від дня народження Сергія Єфремова (1876 – 1939) // Позакласний час. – 2018. – № 9. – Школа патріота. – С. 12.
Бугаєнко К. Єфремов Сергій Олександрович / Клавдія Бугаєнко // Бугаєнко К. Бібліотечна справа Черкащини: від першоджерел до сьогодення : іст.-краєзнав. нарис / Клавдія Бугаєнко ; [обкл. С. А. Канди́ч]. – Черкаси : Вертикаль, 2023. – С. 138-139.
Гирич І. Сергій Єфремов – виразник українського політичного центризму / Ігор Гирич // Гирич І. Сіячі. Українські інтелектуали, які пробудили ідею незалежності / Ігор Гирич ; худож. оформ. О. Я. Остапова. – Київ : Кліо, 2023. – С. 316-344.
Грабовський С. Сергій Єфремов у контексті доби / Сергій Грабовський // Грабовський С. Генії проти ідіотів: Алгоритми української історії / Сергій Грабовський ; худож. оформ. І. Пилипенко. – Вид. 3-є, перероб. й допов. – Київ : Стилос, 2019. – С. 131-138.
Гусєв В. Сергій Єфремов / Віктор Гусєв // Видатні постаті в історії України ХХ ст. : корот. біограф. нариси : довід. вид. / Віктор Гусєв та ін. – Київ : Вища школа, 2011. – С. 134-136.
Демська-Будзуляк Л. Літературний канон модерного українського літературознавства / Леся Демська-Будзуляк // Дивослово. – 2019. – № 6. – С. 39-42.
Іваницька С. Віктор Бюртен, Лесь Курбас, Сергій Єфремов: роздуми про майбутнє мистецтва в роки революцій та катастроф : [обговорення рецензії Сергія Єфремова на брошуру В. Обортена «Мистецтво вмирає» з передмовою Леся Курбаса до перекладеного ним видання] / Світлана Іваницька, Тамара Демченко // Дивослово. – 2018. – № 4. – С. 57-60.
Історія української культури : у 5 т. Т. 5 : Українська культура ХХ - початку ХХІ століть. Кн. 3 : Культура та розвиток науки і технологій в Україні / Ірина Александрова [та ін.] ; НАН України ; редкол. тому М. Г. Жулинський (голов. ред.) [та ін.]. – Київ : Наукова думка, 2012. – 948 с. : фотоіл.
Кошова І. «Поезія жити не може на смітнику, а без неї життя – злочин» : (Михайло Коцюбинський у творчій спадщині Сергія Єфремова) / Інна Кошова // Холодний Яр : часоп. Черкас. обл. орг. Нац. спілки письменників України. № 1 / ред. В. Поліщук ; вид. рада: Ю. Гончар [та ін.]. – Черкаси, 2017. – С. 168-185.
Поліщук В. Єфремов Сергій Олександрович / Володимир Поліщук // В. Поліщук Літературна енциклопедія Черкащини. Т. 1 : А-К / Володимир Поліщук. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю., 2025. – С. 391-393.
Поліщук В. Сергій Єфремов і Павло Филипович: паралелі на тлі часу : (До 140-річчя С. О. Єфремова та 125-річчя П. П. Филиповича) / Володимир Поліщук // Холодний Яр : часоп. Черкас. обл. орг. Нац. спілки письменників України. № 2 / ред. В. Поліщук ; вид. рада: Ю. Гончар [та ін.]. – Черкаси, 2016. – С. 194-205.
Поліщук В. Сергій Єфремов і Павло Филипович: паралелі на тлі часу : до 140-річчя С. О. Єфремова та 125-річчя П. П. Филиповича / Володимир Поліщук // Слово Просвіти. – 2016. – 6-12 жовт. – С. 12-13.
Поліщук В. Сергій Єфремов і Старицькі : (штрихи до теми) / В. Поліщук // Поліщук В. Вибране. Т. 1 : Мій Михайло Старицький / Володимир Поліщук. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2013. – С. 192-211.
Сергій Єфремов / 100 найвідоміших українців // 100 найвідоміших українців / під. заг. ред. Ю. Павленка. – 3-є вид., випр. й допов. – Київ : Автограф, 2005. – С. 396-402.
Серков А. Єфремов, Сергій Олександрович / А. Серков, О. Крижановська // Яневський Д. Проект «Україна» : Архітектори, виконавці, робітники. Д – О / Данило Яневський ; передм. А. Куркова ; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. – Харків : Фоліо, 2017. – С. 40-42.
Слабошпицький М. Сергій Єфремов / Михайло Слабошпицький // Слабошпицький М. Що записано в книгу життя. Михайло Коцюбинський та інші : біогр., оркестрована на дев’ять голосів : роман / Михайло Слабошпицький. – Київ : Ярославів Вал, 2012. – С. 179-186.
Харчук Р. Шевченківська тема у щоденниках Олександра Лотоцького і Сергія Єфремова / Роксана Харчук // Дивослово. – 2020. – № 3. – С. 44-48.
Чорна С. «Це моя боротьба з малоросійством!» : історичний живопис / Світлана Чорна // Голос України. – 2020. – 5 серпня. – С. 12.
Шаповал Ю. Інший Сергій Єфремов / Юрій Шаповал // Шаповал Ю. Торкнутись історії / Юрій Шаповал ; НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса. – Вид. 2-е, допов. – Київ : Парламентське видавництво, 2017. – С. 69-78.
Електронні ресурси про Сергія Єфремова
1876 – народився Сергій Єфремов, літературознавець, політичний діяч [Електронний ресурс] // Український інститут національної пам’яті : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/zhovten/6/1876-narodyvsya-sergiy-yefremov-literaturoznavec-politychnyy-diyach . – Назва з екрана. – Дата звернення: 04.09.2026.
Єфремов Сергій Олександрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучасної України : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-20235. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.09.2026.
Єфремов Сергій Олександрович [Електронний ресурс] // УкрЛіб : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1511 . – Назва з екрана. – Дата звернення: 04.09.2026.
Єфремов Сергій Олександрович [Електронний ресурс] // Черкаська обласна універсальна наукова бібліотека імені Тараса Шевченка : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://new.library.ck.ua/index.php/component/content/article/yefremov-serhii-oleksandrovych?catid=106&Itemid=350 . – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.09.2026.
На Катеринопільщині вшановують видатного академіка Сергія Єфремова [Електронний ресурс] // Вісті Черкащини : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://viche.ck.ua/kalynopilshchyna/na-katerynopilshhyni-vshanovuyut-vydatnogo-akademika-sergiya-yefremova/ . – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.09.2026.
Сергій Єфремов – «батько української журналістики» [Електронний ресурс] // Рідна країна : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://ridna.ua/2018/10/serhij-efremov-batko-ukrajinskoji-zhurnalistyky/ . – Назва з екрана. – Дата звернення: 04.09.2026.
Сергій Єфремов – сумління України [Електронний ресурс] // УКРАЇНСЬКИЙ ІНТЕРЕС : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uain.press/blogs/sergij-yefremov-sumlinnya-ukrayini-977211 . – Назва з екрана. – Дата звернення: 04.09.2026.
Сергій Єфремов [Електронний ресурс] // Дух і літера : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://duh-i-litera.com/efremov-sergij. – Назва з екрана. – Дата звернення: 04.09.2026.
Сергій Єфремов [Електронний ресурс] // Історична правда : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/authors/5948caafa7041/ . – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.09.2026.
Сергій Єфремов біографія та цікаві факти [Електронний ресурс] // Dovidka.biz.ua : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://dovidka.biz.ua/serhiy-efremov-biohrafiya-ta-tsikavi-fakty/ . – Назва з екрана. – Дата звернення: 04.09.2026.
Сергій Єфремов: коротка біографія [Електронний ресурс] // Освіта.UA : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://osvita.ua/school/biography/94303/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 04.09.2026.
Україїнський масон Сергій Єфремов [Електронний ресурс] // Радіо Свобода : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/953033.html. – Назва з екрана. – Дата звернення: 04.09.2026.