Жіноча гімназія
Адреса: вул. Смілянська, буд. № 33
Громадськість міста тривалий час домагалася відкриття середнього навчального закладу для дівчат і неодноразово зверталася з цього приводу до влади. Нарешті, в 1902 році, міністерська, тобто казенна жіноча гімназія в Черкасах відкрилася. Знаходилась вона спочатку в двох найманих будинках, що належали власниці приватного жіночого училища пані Ю.А. Летц.
У той же час, на прохання міської думи, Владислав Городецький виконав проект нового приміщення для новоствореної жіночої гімназії. 1903 року його розглянула педагогічна рада закладу, яка зазначила, зокрема, що «…без сумніву, естетичний бік взятий до уваги при укладенні проекту», і що «можна було б подавати проект будинку менш гарного, але навчальний заклад не повинен являти собою якусь коробку або бути схожим на казарми: чим він красивіший, тим краще, і якщо місто не шкодує коштів на спорудження такого будинку, то це робить йому честь».
Під час втілення проекту будівлі, задуманої в класичних традиціях, В. Городецький часто приїздив у Черкаси, здійснюючи авторський нагляд за будівництвом. Усе, що задумав архітектор, будівничі виконали якісно та ретельно. Тож гімназичний будинок став окрасою тодішніх Черкас і до наших днів не втратив своєї ошатності.
Приміщення було зведене в 1903-05 рр. і коштувало місту фантастичної на той час суми – 83 тисячі рублів. Жіноча гімназія стала першою будівлею Черкас у стилі модерн. І хоча вона була побудована в строгих класичних традиціях, все ж проступає тут вплив нової епохи. В той час у цивільне будівництво впроваджувався залізобетон і залізобетонні конструкції, металеві урочисті сходи з фігурними металевими перилами. В їх оздобленні присутні орнаменти з рослинних елементів та пелюсткоподібні розетки, які особливо приваблювали архітектора Городецького.
Фахівці того часу так писали про будинок жіночої гімназії в Черкасах: «...оригінальний, незвичайний не тільки в Черкасах. План і фасад, оздоблений елементами класичних історичних стилів, поданих так само, як і в Києві, сміливо й енергійно в дусі стилю модерн – без усяких поправок на провінцію». Модернізм будинку полягав у незвичайному, нетрадиційно розробленому В. Городецьким плані, в сміливому використанні й поєднанні декоративних елементів, у гірляндочках, напнутих на плоскі пілястри, в діагонально розкреслених шибках великих вікон.
У плані – приміщення клиноподібної форми. Незвичайне розташування Г-подібного об'єму споруди дозволило архітектору створити невелику площу перед головним входом, який він розмістив у внутрішньому куті будівлі.
Споруда викликає зацікавленість своїм оригінальним плановим рішенням, застосуванням у прольоті великих конструкцій перекриття, використанням нових будівельних матеріалів. Будинок побудовано на залізобетонному фундаменті, під залізним дахом. Вікна прямокутної форми, двері різьблені. Розмір будинку 75,0 х 25,0 х 10,0 м.
Вперше поріг нової жіночої міністерської гімназії 360 юних міщанок переступили в грудні 1905 року. Навчатися в закладі могла собі дозволити лише багата еліта тодішніх Черкас. Виховання тут було класичне, в усьому дотримувались тону великосвітського суспільства. Дівчат вчили, як стати «баринями». Начальником жіночої гімназії та директором гімназії чоловічої був Олександр Леплинський. Спільними з чоловічою гімназією були і деякі викладачі. Одним із них був Іван Чуприна, який 1911 року переміг на виборах до міської думи. Але, крім чоловіків, до викладацького складу жіночої гімназії входили і жінки. За словами Степана Нехорошева, більшість із них були випускницями інститутів благородних дівиць. «Вони дружили в інституті з юними княжнами, графинями, танцювали на своїх балах із великими князями», – пише автор спогадів. «Це – найвищий «бомонд» Черкас і повіту. Своє «я» вони передавали й своїм вихованкам. Гірке горе офіцерові, якщо його дружина з казенної жіночої гімназії...». Втім, докір С. Нехорошева не стільки самій гімназії, скільки загалом елітній освіті. «Гімназистки ні до якої праці не придатні, вони нічого не вміють робити» – пише він. «Після революції 1917 року ці дворянки не могли навіть зварити картоплю й гинули, як мухи. Я знав декілька багатих дворянських родин, які, залишившись без прислуги та коштів, вимирали, всіма покинуті».
Більше про освіту в дореволюційних Черкасах читайте тут.
Гімназія знаходилась у цьому приміщенні до 1914 року. Під час Першої світової війни тут був госпіталь, а з 1919 року – міська середня школа. В 1936 році тут відкрили Палац піонерів. Основними напрямками його роботи були: спортивні та стрілецькі гуртки, технічна творчість, хореографія.
Відносно мирне життя минуло швидко, і почалася Друга світова війна. В серпні 1943 року йшли бойові дії за звільнення міста від нацистських загарбників. Палац окупанти перетворили на опорний пункт, лобовим штурмом взяти його було неможливо. Командування приймає рішення: послати саперів, «зняти» вартових, закласти вибухівку і нехай будівля разом із ворогом летить у повітря. Але старший лейтенант, начальник хімічної служби 861-го стрілецького полку 294-ої стрілецької дивізії Вахтанг Чіковані звернувся до командування з проханням не підривати споруду. Йому потрібно було 20 добровольців для того, аби звільнити її від загарбників. Добровольці знайшлись: безшумно «знявши» вартових, увірвались до будівлі й зав’язали з ворогом рукопашний бій. Вчасно прийшла допомога, і приміщення було звільнене. На фасаді будинку в 1967 році встановлена меморіальна дошка (скульптора С.І. Грабовський, архітектора Ю.Ф. Сомікова) з бронзовим барельєфом Вахтанга Чіковані, яка засвідчує подвиг воїна (скульптор – С.І. Грабовський, архітектор – Ю.Ф. Соміков).
Більше про Вахтанга Чіковані можна дізнатися тут.
Після звільнення міста в будівлі була середня школа № 4. І лише в кінці 1960-х pp. Палац піонерів знову переходить у своє довоєнне приміщення.
У січні 1985 р. закінчилось будівництво нової триповерхової прибудови, яка півкільцем оповила будівлю, вдало поєднавшись із нею в архітектурному ансамблі.
Нині тут знаходиться міський Центр дитячої та юнацької творчості.
Дивно, але факт, у будівлі все збереглося в такому вигляді, як було за часів, коли тут була гімназія. Нині неможливо уявити наше місто без цієї архітектурної пам'ятки.