Довідкове бюро
Ампір – архітектурний стиль Франції початку ХІХ ст. Для нього характерним було звернення до мистецьких традицій імператорського Риму з його прагненням до строгої величі та помпезності, холодної елегантності і обов'язкового прагнення звеличити абсолютну владу військових монархій. В декоративному оформленні архітектурних споруд, меблів та ін. застосовуються військові емблеми, зброя часів Стародавнього Риму, лаврові вінці, крилаті грифони, сфінкси, леви тощо.
Бароко – архітектурний стиль країн Західної Європи і Америки (особливо Центральної та Південної), що охопив приблизно 150-200 років (від другої половини ХVIдо другої половини XVIIIст.). Архітектурні ансамблі стають асиметричними, у планах споруд з’являються вигнуті лінії і овали. Зовнішній фасад часто характеризується ефектним центральним виступом та має багато декоративних деталей. Великомасштабні стелі вкриті фресками.
Гільдія (від нім. gilde – корпорація, об'єднання) – об'єднання населення. Перші купецькі гільдії утворювали купці, які вели зовнішню торгівлю, для забезпечення свого правового статусу в інших країнах.
Гласний міської думи – член зборів, що має право голосу (гласу).
Готичний стиль – це стиль виключно міських соборів та ратуш, з’явився в період розвитку західноєвропейської архітектури XII–XVI ст. Йому притаманні стрілчасті вікна, складні орнаменти та надмірна витонченість.
Грабар (походить від слова «гребти») – виконавець земляних робіт. Їхню працю використовували на будівництві насипів, валів, гідротехнічних споруд.
Еклектизм – поєднання різнорідних сталевих елементів чи довільний вибір стилістичного оформлення будівель.
Індологія – комплекс дисциплін, що вивчають історію, літературу, мову Індостану, економічні, соціальні та політичні проблеми Індії.
Колонада – ряд колон, які підтримують загальне перекриття.
Модерн – стиль у європейському й американському мистецтві кінця XIX – початку XX ст. Архітектура модерну вирізнялася відмовою від прямих ліній і кутів на користь більш «природних» ліній, використанням нових технологій (метал, скло). Вона характеризувалася прагненням до створення одночасно і естетично красивих, і функціональних будівель. Велика увага приділялася не тільки зовнішньому вигляду будівель, але й інтер’єру. Всі конструктивні елементи – сходи, двері, стовпи, балкони – художньо оброблялися.
Неокласицизм – течія в літературі та мистецтві другої половини ХІХ – початку ХХ ст., що базувалася на стилізації зовнішніх форм античного мистецтва, італійського відродження і частково класицизму.
Неоренесанс – один із історичних стилів середини ХІХ ст., якому притаманні зовнішні архітектурні рішення часів Ренесансу. Відмінні риси – тяжіння до симетрії, раціональне членування фасадів, надавалась перевага прямокутним планам із внутрішніми двориками.
Неоромандська архітектура – стиль зародився приблизно в середині XIX ст. Його основою стала романська архітектура XI–XII ст. На відміну від неї, для неороманськї архітектури характерна більш проста форма арок і вікон.
Ренесанс (або Відродження) – стиль західноєвропейського зодчества ХV–ХVІ ст., заснований на відродженні античних (давньогрецьких і давньоримських) архітектурних форм.
Справник – до революції 1917 року – начальник повітової поліції.
Шпиль – вузька, висока надбудова пірамідальної або конічної форми, що завершує будівлю.