Зараз Марина Павленко вдало поєднує наукову й викладацьку діяльність із творчістю та керівництвом університетським літературним об’єднанням імені М. Бажана. Як наставник вона сподівається, що твори її вихованців у майбутньому будуть відзначені на престижних літературних конкурсах.
Сама ж Марина Павленко – лауреат більше десяти всеукраїнських та міжнародних літературних конкурсів, таких як «Гранослов», «Смолоскип», «Коронація слова», «Портал», «Золотий лелека», «Ярославів Вал», «Благовіст». З 1997 року М. Павленко – член Національної спілки письменників України.
Літературний доробок письменниці складають такі книги:
– збірки поезій: «Бузкові зошити» (1997), «Чар-папороть» (2002), «Душа осики» (2006);
– роман «Санта Лючія в кирзових чоботях» (2010);
– книга «дорослих» оповідань «Як дожити до ста» (2004);
– прозові твори для дітей: романи для підлітків «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» (2005), «Русалонька із 7-В та Загублений у часі» (2007), «Русалонька із 7-В проти Русалоньки з Білокрилівського лісу» (2008), «Русалонька із 7-В в тенетах лабіринту» (2011), «Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія» (2013), книга казок «Півтора бажання (казки з Ялосоветиної скрині)» (2001), повісті-казки «Домовичок з палітрою» (2004) та «Домовичок повертається» (2007), повісті «Миколчині історії» (2008), «Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів?» (2011), «Моя класнюча дівчинка» (2016).
«Література для мене – це життя, – говорить Марина Павленко. У власній творчості прагну поєднати багато складників, досягнути максимальної динамічності та ємкості сюжету, легкості й образності мови, правдивості, життєвості відображення, свіжості образів тощо. Хто зна, можливо, колись це і вдасться? Я не відокремлюю дитячої літератури від «дорослої». Дитиною зображала з ляльками велику маму, а зараз по-дитячому прагну якогось вигаданого, загадкового й захищеного світу. Де та лінія, котра визначає межу між дитинством і дорослістю в кожній людині? В моїй першій книжці поезій було дуже багато «дитячого», але ніхто не називав «Бузкові зошити» літературою для дітей. І навпаки, в «Домовичкові з палітрою» та казках «Півтора бажання» не лише немає «дитячого сюсюкання», а й дуже багато прагматизму, іронії та інших симптомів дорослого буття (не кажу вже про кохання, без якого дитяча казка – не казка!). Та й зараз у моїй голові мирно вкладаються-уживаються цілком різношерстні сюжети дитячих і дорослих творів…».
Щоб ближче познайомитись із Мариною Павленко радимо прочитати інтерв’ю з нею, які можна знайти ТУТ.
Твори Марини Павленко вже встигли оцінити тисячі юних читачів нашої країни. Вони знайшли в її книгах природну чарівність рідного слова, неповторні образи сучасних українців, а головне – поживу для роздумів над власним життєвим вибором. Пропонуємо і вам ознайомитись із літературним доробком М. Павленко, щоб спонукати до прочитання її книг тих дітей, які ще не встигли долучитися до числа шанувальників творчості письменниці.