Весілля в палаці
Лоскотонапосадили
За вузенькі грати,
А в палаці порішили:
– Час весілля грати… –
Гей, зійшлися царенята
І придворна свита
Наречених шанувати,
Сльозидіток пити.
До вінцяведе жених
Висохлу Нудоту,
Та дивитисяна них
Зовсім неохота.
Хоч Макака був бридкий,
А вона щегірша,
Їм поет один гладкий
Присвятив ще й вірша.
Стільки там було хвальби,
Так скрасив їх вроду -
Навітьжаби від ганьби
Булькнули у воду!
Але цар ходив, пишався,
Він із зятем цілувався,
Похвалявся: "Ну, тепер
Лоскотон, вважай, умер!
Недоступнимстав для всіх
Голосний та щирий сміх.
Тож від радості стрибайте!
Тож від радості ридайте!
Ми тепер встановим скрізь
Віковічне царство сліз!"
Так розхвастався Плаксій
Цар країниСльозолий.
Звільнення Лоскотона
Та поки гуло весілля,
То п'яниці вартові
Напились якогось зілля
Та й поснули у траві.
А вночі йшли до в'язниці
Батраки й робітники,
Щоб звільнити із темниці
Лоскотона на віки.
Рознесли всі перепони,
Гнули грати, мов прути:
–Гей, веселийЛоскотоне,
Це прийшлитвої брати!
Йди до нас,веселий брате,
В нашу здружену сім'ю!
Підем разомдогравати
Ми весілля Плаксію…