Цього року Шполянська районна бібліотека для дітей відзначає ювілей – 75-річчя з часу заснування. До цієї дати працівники закладу підготували акцію «Поети Шполянщини – дітям». Перші зустрічі маленьких читачів із краянами-майстрами красного письменства вже відбулися й подарували учасникам чимало позитивних емоцій.
Цього року Шполянська районна бібліотека для дітей відзначає ювілей – 75-річчя з часу заснування. До цієї дати працівники закладу підготували акцію «Поети Шполянщини – дітям». Перші зустрічі маленьких читачів із краянами-майстрами красного письменства вже відбулися й подарували учасникам чимало позитивних емоцій.
Так, 11 лютого учні 3-х класів Шполянського міського НВК «ЗОШ І – ІІІ ступенів» особисто познайомилися з талановитим, цікавим, багатогранним поетом, якому підвладні всі ліричні стихії: вірші патріотичного, філософського, гумористично-сатиричного та інтимного звучання. Школярі з’ясували деталі творчого шляху митця, який не втратив дитячого зачудування світом; почули пісні на слова Олександра Петровича; декламували його вірші в супроводі тематичних відеороликів; спілкувалися, фотографувалися з іменитим земляком; відкривали для себе його твори, представлені на книжковій виставці «Поетичне диво Олександра Діхтяренка».
Глибокою й змістовною була розповідь Олександра Петровича про власну працю, про народження поезій, про те, що надихає його до написання нових творів. Не залишається автор байдужим до подій, які відбуваються на сході нашої країни, й відгукується на них новими віршами. Одну з таких новинок – поезію «Є і буде» – письменник презентував юним читачам.
Чимало запитань підготували учні 5-А класів ЗОШ № 1 та ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3-гімназії для зустрічі з іншою поетесою зі Шполянщини – Любов’ю Миколаївною Грушник. Читачів цікавило, звідки й коли з’являється натхнення для написання віршів? Чи є в неї поезія, покладена на музику? У якому місці й за яких обставин народився перший у житті авторки вірш? Чи віршує ще хтось із її родини? Коли з’явиться перша авторська збірочка і яку вона матиме назву?
Представляючи на заході свій доробок, ця талановита, щира людина запросила присутніх у країну свого дитинства, у рідне село Мар’янівку, з його особливим домашнім затишком, красою вишитих рушників, розкішними кущами калини, квітучими жоржинами, мальвами, солодкою магією вечірньої матіоли. Далі розповідь полинула у часи навчання, здобуття улюбленої професії бібліотекаря. А потім плавно знову перейшла в русло високої, доброї, дитячої поезії. Діти читали вірші про домашніх тварин та птахів, про «Місце кожному своє на землі» і «Мову свою у різних створінь».
Спілкування було емоційним та щирим. Любов Миколаївна побажала юним шанувальникам безмежної віри в себе, наполегливості в досягненні мети. Порадила розкривати всі свої здібності, реалізовувати себе й не боятися критики, а сприймати її як стимул.