Кашка

Я люблю молочну кашу.
Щось хіба смачніше є?
І моя матуся каже:
– Кашка сили додає.
Щоб матусю поважати,
Треба кашку всю з'їдати.
Цінувать потрібно кашку.
Дістається кашка важко.
А мій брат сказав: – Не треба
Колотнечі, то - пусте!
І що кашка просто неба,
Просто так собі росте.
Там, у полі, де ромашки
В білих променях цвітуть,
На зелених тацях «кашку»,
Як до столу, подають.
Ми по полю бігли, бігли,
Щоб торкнутись дива з див –
Все навколо біло-біло,
Наче кашу хто розлив.
Назбирала повну сукню,
Скуштувала. Та вона,
Виявляється, без цукру,
Гіркувата й несмачна.
Мама все на світі знає.
Я прибігла і питаю:
Хто ту «кашку» там готує?
І кого той «хто» годує?
Знай, дитино, що існує
Скрізь багато дітлашні.
І земля для них готує
Різні страви запашні.
Прилетить маленька пташка
І тієї «кашки» з'їсть.
І комашка-бідолашка
Біля «кашки» частий гість.
Відбувається, як в казці –
Сам готується обід.
І на цій чудовій «кашці»
Виріс майже цілий світ.
У природи повна чаша:
І краса, і смакота.
І твоя молочна каша
Теж у полі вироста.
...Я люблю молочну кашу –
Найсмачнішу їжу нашу.
Буду їсти і рости.
А чи любиш кашу ти?