Ртуть

Не краща я від когось і не гірша.
Мій білий світе, інша я,
Я – інша!
Не розповзлась в неславі й каламуті,
Бо я осібна, наче крапля ртуті.

Не з’єднана, не всмоктана – чужа!
Навкіл дивлюсь не оком, а душею,
Коли до мене – з ницістю і лжею,
Відточую я вірша, не ножа.

Мій білий світе, скільки в тебе правд!
Пізнавши всі – не витримаю болю...
Я наближаюсь до Господніх врат
З важким снопом назбираних утрат,
Але – не знеособлена юрбою.

Є те, що не міня своєї суті –
Краплина крові і краплина ртуті.