7

    Однак батько – отець Миколай – добився дозволу відправити безнадійно хворого сина на лікування в Закопане.

 

    Майже всю зиму Василь Миколайович проводить у ліжку, переносячи страшні напади хвороби. Але навіть утакому стані він затято працює: вдосконалює свої знання польської мови, пише статті, листується.

 

    У санаторії для туберкульозників «Єжево» Василь Доманицький познайомився з В’ячеславом Липинським, який тримав у руках майже дочитану «Історію України» М. Аркаса, відредаговану, буквально переписану рукою В. Доманицького. З цього часу – вони ідейні побратими. В. Доманицький заохотив В. Липинського публікувати наукові праці українською мовою. Вони вирішили заснувати на кошти В. Липинського видавництво і друкувати книги В. Доманицького.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             В. Липинський                                                                      М. Аркас

 

    У 1908 році редагована В. Доманицьким «Історія України» Миколи Аркаса була надрукована. Це було перше видання нашої історії у викладі, доступному широкому загалові. Праця стала дуже популярною.

 

    Більш як два роки Василь Доманицький живе в Закопане – прекрасному містісеред вікових дерев у затишші Татр.

 

 

 

 

 

Закопане

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Василь Доманицький                                                     Василь Доманицький і В'ячеслав Липинський

           в Закопане                                                                                       в Закопане, 1908 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Василь Доманицький

у пансіонаті в Закопане

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сидять (зліва напрво): Богдан Лепкий,   

Василь Доманицький, Гнат Хоткевич.     

Стоять (зліва направо): Теофіл Ліпінський,

Григор Маріяш, Осип Курилас,          

В'ячеслав Липинський.                

Закопане, 1908 р.                     

 

 

    Аби залишити хворому хоч якусь надію, лікарі радять В. Доманицькому виїхати на південь Франції. У 1910 році він їде до Аркашона.

 

Аркашон

 

    Але й на березі Атлантичного океану його здоров’я гіршає. В одному з листів В. Доманицький писав: «Не позволяють мені писати – пишу це крадькома. Сидить над душею сестра (милосердна), вже 2 неділі, і не дає нічого робити. …На жаль похвалитись нічим добрим не можу… Прокляті хрипи скачуть і скачуть – то в одному, то в другому, то в десятому місці. І не маю вже надії колись їх позбутись! 15 місяців пера в руках не мав. А в Аркашоні літо – не для хворих: душно або знов вільготно; то спека, то дощ… Загинути тут можна з самої нудьги… Ех, не викарабкатись мені цим разом…»

 

    11 вересня 1910 року Василь Доманицький в Аркашоні помер. Залишилися нездійсненними безліч його задумів, у тому числі і недописана монографія про Марка Вовчка