3

Проте Астрід Ліндгрен уславилась не тільки трилогією про Малого і Карлсона. Не менш популярною казковою повістю письменниці стала «Пеппі Довгапанчоха», яка вийшла в світ у 1945 р. Згодом Астрід Ліндгрен створила дві нові повісті про Пеппі – «Пеппі сідає на корабель» та «Пеппі Довгапанчоха в південних морях».

Читачі із захопленням зустріли появу нового літературного персонажу – невсидючу, на перший погляд, трохи розбишакувату й ні на кого не схожу, але, водночас, і схожу на багатьох дітей дівчинку з дивним ім’ям – Пеппі Довгапанчоха. До цього часу такої героїні, як Пеппі, у шведській дитячій літературі просто не було. Це був ніби вибух і своєрідний виклик стереотипам. Довкола книжки відразу ж зчинилося чимало галасу: одні називали її «книжкою, на яку чекали», де втілено заповітну дитячу мрію – робити все, що заманеться, і весь час бути самим собою, а інших (здебільшого професорів педагогіки) до глибини душі обурювала «невихована й бездарна письменниця і божевільне хворе дівча». Мовляв, хіба може нормальна дитина ум’яти цілий торт і ходити босоніж по розсипаному долі цукру?

Чим же привабила читачів ця дівчинка, яка ходить у величезних черевиках, носить різного кольору панчохи, спить ногами на подушці та живе сама, без дорослих, які через це не можуть їй нічогісінько забороняти, а тим паче – повсякчас виховувати? Мабуть, саме цими своїми якостями, а ще тим, що має величезну торбу грошей, може запросто підняти в повітря коня, розправитися з купою розбишак, а тато в неї – ви лишень уявіть! – негритянський король, отже, вона – справжнісінька негритянська королівна!

До того ж, Пеппі Довгапанчоха – незвичайна вигадниця й мрійниця, чудовий надійний друг, розумне й кмітливе дівча. А скільки найдивовижніших пригод трапляється з нею!

Перша книга трилогії про цю незвичайну дівчинку з волоссям морквяного кольору, яка так і називається «Пеппі Довгапанчоха», познайомить вас із головною героїнею, розповість, де вона мешкає, скільки їй років, як вона живе і який має вигляд. Залишившись без батьків, без їхньої опіки, Пеппі не опускає руки й часто всім каже «Не бійтеся! Я не пропаду!». Із будь-якої ситуації дівчинка знаходить вихід, завжди весела, життєрадісна, смілива й сильна – зовсім не схожа на інших, слухняних і добре вихованих, дітей.

А ще, у Пеппі Довгапанчохи є справжні друзі: маленьке мавпеня – пан Нільсон, сусідські діти Томмі й Анніка. Ця весела компанія потрапляє у різні кумедні ситуації, на них чекає безліч небезпечних пригод, з яких Пеппі завжди виходить переможцем. То вона встряє в бійку з п’ятьма нахабними хлопцями й дає їм відсіч, то грається з поліцаями у квача, то доводить до розпачу вчительку в школі, згодом – лазить по деревах і пригощає друзів кавою, тягає за хвоста лютого бугая, який дуже не любить дітей.

Друга повість трилогії «Пеппі сідає на корабель» розповість вам про нові й не менш цікаві пригоди, що сталися з Пеппі та її друзями. Тут ви знайдете відповіді на те, чи зможе Пеппі Довгапанчоха стати справжньою дамою, чи може дитина з'їсти 18 кілограмів карамельок, як вижити на безлюдному острові та як влаштувати вечір брехні. А ще ви дізнаєтеся, чи покине Пеппі своїх друзів, щоб стати негритянською королівною.

У третій книзі «Пеппі Довгапанчоха в південних морях» до Пеппі на віллу «Хованка» приїздить в елегантній машині якийсь високоповажний гість. Чоловік цей мешкав у великому місті, тому вважав, що він кращий і значніший за людей з маленького містечка. Як так сталося, що наша рудоволоса героїня довела цього вишуканого добродія до справжнісінької люті? Мало того, Пеппі добре нам’яла йому боки та ще й змусила розгадувати хитрі загадки! Недарма ж її всі вважають сильною і сміливою.

А ще, Пеппі вирішила розважити добру тітку Лауру і почастувати її лисячою отрутою, стверджуючи, що вона допомагає від усіх хвороб. Але найцікавішою для Пеппі та її друзів стала морська подорож на кораблі «Стрибуха» до загадкового й дуже далекого острова Химерія. Адже героїня так любить море! А далі на героїв повісті чекають нові веселі пригоди, небезпеки, що завжди закінчуються щасливо.