9
Про Старицького-режисера писав рецензент газети «Минский листок» (1883): «Народний театр – справа надзвичайно важка, і багато людей на ній провалилось. Потрібно було знати народне життя в такій мірі, щоб на сцені показувати його в правдивому, а не в спотвореному вигляді. Михайло Петрович вірно розумів, як треба показувати життя. Сам він не грав, але постановка кожної нової п'єси у нього завжди була чудово відшліфована — все це наслідок саме його старання і турбот».
Альманах «Минский листок»
Та все це мало і зворотній бік – постійні сутички з цензурою і властями, безкінечні переїзди, робота в непристосованих приміщеннях постійна плинність виконавського складу, суперечки з акторами через розподіл ролей та гонорари. Роками Старицький лише уривками бачив дружину та дітей, родинний добробут було підірвано: старші дочкиз юності самі мусили заробляти на життя, ще й допомагаючи батькові в театральних і літературних справах.