7

     

 

 

 

     У цей час активізується діяльність Старої громади, активним учасником якої був і М. Старицький.

 

      Незважаючи на цен­зурні заборони, у перекладах М. Старицького виходять українською мовою «Казки Андерсена» (1873), «Байки Крилова» (1874), «Пісня про купця Калашникова» М.Ю. Лєрмонтова (1876). Результатом подорожі М. Старицького на Балкани стають«Сербські народні думи та пісні» (1876).

      Разом із М. Лисенком і родиною Ліндфорсів М. Старицький береться за організа­цію першого аматорського гуртка, силами якого поставлено спочатку їхню першу оперету «Чорноморці», а у 1874 році –оперету «Різдвяна ніч», від пре­м'єри якої починається відлік історії українського театру, зокрема оперно­го.

 

 

 

 

    

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Товариство українських акторів

     

 

    

 

    

 

 

 

 

 

 

 

     Тим часом Емським указом 1876 року було підтверджено в більш категоричній формі заборону перекладати і друкувати твори українською мо­вою і ставити на сцені українські п'єси. Проте репресії викликають у відповідь бурхливий потік літературних і драматичних українських творів.  М. Старицький перекладає шекспірівського «Гамлета» (1876 р.), ставить фрагмети з нього у домашній виставі і сам грає Гамлета.

      Київський генерал-губернатор заборонив трупі корифеїв (так незаба­ром їх почали називати) виступати на території свого генерал-губерна­торства, тобто у Київській, Волинській, Кам'янець-Подільській, Полтавсь­кій і Чернігівській губерніях. Та молодий український театр дуже швидко набуває величезної популярності не лише на Україні, а і в Росії, Молда­вії,  Польщі – скрізь, куди виїжджає на гастролі.

      Заборонено було і діяльність громад, що нібито сприяли поширенню сепаратистських поглядів. Поча­лись переслідування керівників Громади.  Під тиском імперської влади М. Старицький змушений був у 1878 році емігрувати на деякий час за кордон. Повернувся в Україну в 1880 році й знову розгорнув видавничу і театральну діяльність.

 

      На початку 80-х років М. Старицький добивається відкриття літературно-художнього журналу. Вихід альманаху "Рада" (перше видання – у 1883 р., друге – 1884 р.), за виразом І. Франка, був "...мов перший весня­ний грім по довгих місяцях морозу, сльоти і занепаду".

 

                                                           

 

 

 

 

 

Альманах "Рада"