Носань С. Казки для Кирилка / С. Носань ; худож. обкл. О. Діденко ; дитячі мал. В. Лаут. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2006. – 146 с. : ілюстр.

ЧАРІВНА ЗІРОЧКА (С. 122-124)  Слухати

Текст читає автор

   Вечірня вода в дніпровому затоні гака тиха, лагідна і прозора, що на похилому дні було чітко видно кожен камінчик, схожі на цукор кристалики світлого піску з тонким мереживним візерунком намиву від хвиль, які вдень грізно котились на берег.

   Крайнебо на заході ще повниться теплим, золотавим, малиновим світлом уже невидимого сонця, а над рікою, в небесній високості й ніжній фіалковій глибині, все яскравіше й виразніше проступає серпик молодого місяця. А неподалік нього юно всміхається ніжна зірочка.

    Я показую її Кирилкові й запитую:

    – Бачиш он ту зірочку в небі?

    – Бачу.

    – То вона світить і всміхається тобі. Ба навіть промовляє! Знаєш, що вона каже?

    – А що?

    – Кирилко – гарний, слухняний і добрий хлопчик.

    – А я не чую...

   – Авжеж не чуєш, бо ти неуважний. А щоб почути зіроччин голосок, треба бути зосередженим і дивитися тільки на неї.

    Кирилко, підвівши до неба голівку, мовчки дивиться на зірочку...

    – А тепер чуєш? чуєш? «Кирилко гарний, слухняний і добрий хлопчик».

    – Чую! – повні подиву оченята радісно повертаються до мене.

   – Це не проста зірочка, а чарівна... Вона може виконати твоє бажання, бо любить гарних, слухняних і добрих діток. Тож мерщій загадуй своє бажання.

    Кирилко довго й напружено думає, а потім шип, и мі ми каже:

    – Хай подарує мені цукерочку!

    – Зірочко! Зірочко! Будь ласка, передай Кирилковісмачну-смачну шоколадку, таку, яку він дуже любить!

   Оченята некліпно дивляться на зірочку, а я тим часом непомітно дістаю з кишені наготовлену плитку шоколаду «Оленка».

    – Повторюй за мною: зірочко, зірочко...

    Кирилко повторює...

    І враз на камінчик падає загадане бажання.

    – Зірочка дала мені шоколадку! – радіє аж пританцьовує Кирилко.

    – А тепер разом подякуймо Чарівній Зірочці за те, що вона почула й виконала твоє бажання.

    Ми разом весело й голосно дякуємо Зірочці.

    – Тату, а попросімо ще одну! – повертається до мене Кирилко.

    – Е ні, Кирильцю! Зірочка дає по одній шоколадці, бо в неї на Землі ще багато гарних друзів, слухняних і добрих хлопчиків і дівчаток.

    – А мамі?

    – З мамою ти поділишся цією і розповіси їй про Чарівну Зірочку. А як не вередуватимеш, повечеряєш і вчасно ляжеш спатки, то завтра ми ще прийдемо сюди, на берег Дніпра, і зірочка знову виконає твоє бажання – подарує тобі ще якусь цукерку.

   Сутінки густішають. Заступає ніч. У небі рясніють зорі і яскравий місяць. Ми повертаємось додому. Кирилко бадьоро ступає попереду, затиснувши в руці половинку шоколадки для мами – подарунок від Чарівної Зірочки.

    Враз він зупиняється, обертається до мене й запитує:

    – А Зірочка знатиме, що я не вередував, а був Слухняний?

    – Звичайно, знатиме, на те вона й чарівна.