7

Пашкевич Анатолій

(1938-2005) 

     Тривалий час у Черкасах жив і працював народний артист України, знаменитий композитор, хоровий диригент Анатолій Максимович Пашкевич. Вершиною його творчості стала пісня «Степом, степом…», яку він написав разом з відомим поетом, заслуженим діячем мистецтв України Миколою Негодою. Їхнє знайомство було випадковим, а творча співпраця доленосною, адже пісня стала реквіємом українського народу і принесла її авторам славу та любов. 

Микола Негода

     «Степом, степом…» вперше виконала відома українська співачка Ольга Павловська, а згодом – Раїса Кириченко.

Прослухати пісню «Степом, степом…» у виконанні Ольги Павловської та Черкаського народного хоруможна тут:

Прослухати пісню у виконанні Раїси Кириченко та Черкаського народного хору можна тут:

    Навіть якби Анатолій Пашкевич створив один такий твір, він би навіки обезсмертив своє ім’я. Та композитор створив не одну таку пісню. Його творча спадщина нараховує сотні своєрідних пісень-символів України. Чого варті лише його «Чебреці», «Мамина вишня», «Виростеш ти, сину», які стали справжньою класикою українського мистецтва.

     Народився Анатолій Пашкевич на Житомирщині в селищі Довбиш Баранівського району. Свою першу пісню на власні слова «Ой цвіте, цвіте біла вишенька» він написав ще 12-літнім хлопчиком, який не знав тоді ще нотної грамоти, не вмів до ладу грати на гармошці, котру привіз йому з фронту батько. Згодом майбутній митець самостійно навчився грати вже й на баяні. 

     Значно пізніше Анатолій Пашкевич закінчив вищі музичні курси у Москві. Його професійний шлях композитора й хормейстера розпочався з армійського ансамблю пісні й танцю Північного флоту.

     У Черкаси Анатолій Пашкевич приїхав у 1965 р. і почав працювати диригентом, а потім (1966-1973 рр.) і художнім керівником Черкаського державного заслуженого українського народного хору. З початком роботи А. Пашкевичу довелося самостійно шукати по навколишніх селах самобутніх піснярів. Саме тоді до колективу прийшли яскраві професіонали: Ольга Павловська, Раїса Кириченко, Володимир Захаров, Євгенія Крикун. 

А. Пашкевич – художній керівник Черкаського хору (1966-1973 рр.)

     Анатолій Пашкевич проявив себе як самобутній, неповторний майстер хору. Він умів знаходити «нервові центри» пісні і, натискуючи на них, вигравав на найтонших струнах людських душ – як слухачів, так і виконавців. Диригент працював з кожним співаком, знав можливості кожного і вмів домагатися максимум можливого.

     З 1978 р. А. Пашкевич працював художнім керівником Волинського народного хору, в останні роки життя – Чернігівського народного хору.

     Талановитий митець залишив по собі пісні, що чарують і вражають своєю неповторною мелодійністю, задушевністю і щемним сумом. У них він оспівував найсвятіші почуття: синівську любов до матері й батька, красу рідної землі, мирне небо, фронтову дружбу, чорнобильський біль… Більшість його творів на вірші українських поетів вже стали народними – «Гуси летіли», «Моя ти земле калинова», «Хата моя, біла хата», «Світязь»… Крім того, у творчому доробку композитора є близько двох десятків пісень на народні тексти, в яких своє авторство він не декларував. Серед них – «Ой я маю чорні брови», «Ой не плавай, лебедонько», «Сама собі дівчина». 

Прослухати пісні А. Пашкевича можна тут або тут

     За творчу діяльність Анатолію Пашкевичу присвоєно почесні звання – заслуженого артиста України (1978 р.) та народного артиста України (1985). У 1988 р. його нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної Ради України, а згодом – орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (1998). 

     У 2003 р. за багаторічну плідну працю на мистецькій ниві, вагомий внесок у розвиток культури і вокального мистецтва України і Черкащини, професійну майстерність та всенародне визнання Анатолій Максимович був нагороджений пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» ІІ ступеня.

     Своєю творчістю Анатолій Пашкевич збагатив пісенну скарбницю нашого народу, і квіт його мелодій не зів’яне, він будитиме в людських серцях тепло любові, щирості, патріотизму, добра.