Додатки

Додаток 1 

Існує версія, що слово «черкаси» походить від «чири киши» або «чири кисі», що в перекладі з тюркських мов означає «люди сили» чи «люди армії». Населенню, що жило на землях сучасної Черкащини, здавна доводилося із зброєю в руках захищати цей край від набігів загарбників – половців та печенігів.

     У середні віки до укріпленого поселення на дніпрових кручах, яким були на той час Черкаси, сходилися прості бідні люди, які шукали захисту, тікаючи від жорстоких панів. Вже в 15 ст. біля Канева та Черкас виникли перші в Україні козацькі селища, а людей тут звали «козаками». Недарма кажуть, що Черкаси – місто козацької слави.

     То ж, хто такі козаки?

     У 15 ст. слово «козак» означало вільну, незалежну людину, шукача військових пригод. Козаки об’єднувалися у військові загони, захищаючи свій край від монголо-татарського нашестя.

    Простий український люд захоплювався козаками, їхніми рисами, вдачею. Тож у народі про них з’явилося багато прислів’їв та приказок: «Степ та воля – козацька доля», «Козак не боїться ні хмари, ні грому», «Де козак, там і слава», «Не журися, козаче, нехай ворог плаче», «Терпи козак, отаманом будеш» та інші.

Додаток 2

     Стародавня китайська легенда розповідає, що за давніх часів Жовтий Предок зустрів на березі озера прекрасного птаха. Пір'я його переливалося всіма барвами веселки. Мудрець заговорив із птахом, але той не звернув на нього ніякої уваги, адже в цей час милувався своїм відображенням в озері. Жовтий Предок розгнівався на таку нечемність і закрив своєю могутньою долонею сонце. Ледве стемніло, птах обернувся до мудреця. Жовтий Предок став його розпитувати про все. Павич (так звали птаха) багато і гордо говорив про свою великодушність і бажання творити добро.  Але не встиг Жовтий Предок захопитися тим, що птах виявився не тільки прекрасним, але й надзвичайно добрим, як виглянуло сонце, і Павич, негайно забувши свої пишномовні слова, знову почав милуватися своїм відображенням.

   Жовтий Предок образився і покарав хвалькувату птицю. Тепер вона назавжди зобов'язана відповідати за свої слова і творити добро. 

      Павичі живуть у теплих краях – на півострові Індостан, а також на островах Шрі-Ланка і Суматра. Мешкають у заростях чагарників, на просіках, по берегах річок. Харчуються павичі рослинною їжею, а також комахами, молюсками.

     Павич – символ гордості, емблема краси і безсмертя. В багатьох країнах він вважається королівським птахом.

     Шанують павичів і за те, що вони попереджають людей  про наближення великих хижаків. Побачивши їх здаля, ці птахи починають подавати тривожні сигнали. Павичі також є надійними захисниками від змій. Недалеко від поселень людей вони полюють за кобрами.

    В Індії, і загалом у індусів, павич вважається священним, тому йому дозволяється гуляти, де він захоче. Павич сміливо харчується поблизу поселень людей і на рисових полях. Але, не зважаючи на вроду, їхній спів важко назвати приємним. Часто ночами лунають різкі пронизливі крики, котрі можуть сильно налякати не звикших до цього людей. Історія про це розповідається у мультфільмі із серії про барона Мюнхаузена «Павлин».

     Переглянути мультфільм можна тут:

     У слов’янських народів ставлення до павичів було протилежним, і це через те, що розводити їх могли лише багаті люди. Тому у нас павич став уособленням пихатості й зарозумілості. Навіть з’явився вираз«розпустив хвоста, мов павич», який має значення не тільки залицяння, але й гонористості, зверхності. 

Додаток 3 

    Жар-птиця у слов’янській народній творчості – казковий птах сонячного царства із сліпучо-золотавим, мов жар, пір'ям (тому птаха називають ще золотою птицею). Одного її пера досить, щоб освітити весь казковий сад. А ще, перо Жар-птиці має чарівні властивості й завжди приносить удачу, щасливу долю, кохання.

    Про цього надзвичайного птаха придумано багато казок. В українському фольклорі є казка «Про Жар-птицю та вовка», а прочитати її можна тут:

Додаток 4 

     Чи знаєте ви, що…

– лілея з давніх часів вважалася символом невинності, любові й чистоти. Так, наприклад, греки у давнину  наділяли її божественними властивостями.  Вони вважали, що у квітках лілей живуть казкові ельфи;

– цю квітку можна зустріти навіть у ієрогліфах єгиптян. У них вона означає свободу та надію;

– у Франції лілея була емблемою королівської влади.  Тому ця квітка для французів важлива як історичний факт;

– в аристократичних сім’ях  нареченим дарували  букети, у яких обов’язково була лілея, адже вона була ознакою глибокої поваги і благоговіння;

     За назвою цієї квітки з’явилося й жіноче ім’я. Можливо, хтось із вас має ім’я Лілія? А чи знаєте ви, що воно означає?

     Здавна люди вважали, що ім’я людини впливає на її характер і долю. Ім'я зберігає в собі багато таємниць і виникло, як правило, завдяки певній події в історії. За ним можна визначити, які здібності або недоліки має власник певного імені. Навіть у наш час батьки, перш ніж назвати дитину, намагаються ретельно вивчити його значення. Дітей часто називають на честь родичів, знаменитих людей і навіть на честь богів.  

     Ім’я Лілія походить від латинської назви квітки – ліліум. Дівчинка, яка так названа, досить активна й винахідлива, полюбляє себе, іноді капризує, добре відчуває людей і вміє на них впливати, любить владу. Вона, найчастіше, симпатична й тендітна, здається спокійною і невибагливою. Хоч насправді буває впертою. Лілія добра і легко забуває погане, в будь-якій компанії відчуває себе розкуто, вміє від душі посміятися і повеселитися.

     Більше дізнатися про історію та таємниці свого імені можна тут: