15

Софія Гоменюк

(1921-2001) 

     Софія Остапівна Гоменюк народилася у 1921 р., жила і працювала у селі Кузьмина Гребля на Христинівщині. Мабуть, великий дар було поділено між сестрами, бо Софія взялася наздоганяти старшу сестру, пробувати свої сили в декоративному живописі, яким почала займатися з 1965 р. Малювала вона також трав'яними пензликами. І в неї, як і в сестри, поміж квітів вплелися люди, якісь окрилені звірята, птахи, метелики.

"Піонерочки"

     Характерними для творчості Софії Остапівни є відкриті кольори – сині, червоні, зелені, жовті. І в кожен із них вкраплено кольорове зображення.

     Роботи Софії Гоменюк ліричні, м'які за колоритом. Серед них – розписи з рослинним орнаментом – «Метелики на квітах», «Осіння квітка», «Вогник», «Маки», «Квіти літа», «Зустріч сонця». 

                                     

 

"Красуня"                     "Закосичена" "Злий птах"                       "Лисичка"

     Нерідко Софія Остапівна малювала картини на теми народних приказок, співомовок. До композицій добирала віршовані рядки, що відзначались дотепністю і народним гумором («Веселі дівчата», «Запрошення на весілля», «Балет на льоду», «Моє село», «Піонерочки»). Інколи майстриня набивала тло різними кольорами квачиком з тканини. Так раніше готували під розпис стіни житла на Уманщині.

     Помешкання майстрині були розписані від підлоги до стелі. На цих розписах зображувалася велика рожева квітка, біля якої збиралася ціла сім'я маленьких квіточок та ще не розкриті пуп’янки з ніжно-голубими росточками. Жодної такої квітки не знайдеш на наших полях, та й, мабуть, на всій землі. Безліч власних елементів привнесла у народний розпис Софія Гоменюк.

     Твори майстрині побували на багатьох виставках: від клубу в рідному селі до виставкових залів Спілки художників у Києві та Москві. Багаторічний творчий доробок художниці відзначено багатьма дипломами, грамотами. 1988 року їй присвоєно звання заслуженого майстра народної творчості України. З 1992 р. Софія Остапівна – член Національної спілки народних майстрів України. У 2000 р. їй було вручено українську премію імені Д. Щербаківського.

     За життя Софія Гоменюк подарувала Уманському краєзнавчому музею велику добірку своїх розписів. Частина її творів зберігається у музеях Києва, Черкас, Запоріжжя, у приватних колекціях.

     Софія Остапівна Гоменюк вплела свої квіти у вінок народного розпису України, внесла значний вклад у національну культурну спадщину.

     Оцінюючи творчість сестер Ірини та Софії Гоменюк, архітектор А. Брино так писав у книзі відгуків виставкового залу державного музею Т.Г. Шевченка, де експонувалися твори сестер: «Відчуваючи красу ліній... гармонію кольору, Ви... співаєте пісню, голос якої називається вічністю…».