24

 

Десь за хвилинку-другу біля рядків капусти з'явилися злодії, точніше, замаячіло кілька пар їхніх довгих гостреньких вух.

– Зайчики! – ледь не скрикнувши, прошепотів радісно Кирилко.

– Бачу. Не галасуй, – мовив татко. – Аж сім!

   … Хрускотіло листя, а з-поміж того хрускоту долинало заяче перемовляння:

   – Ну й листячко! Соковите! Солодке!

   – Ніколи ще такого смачного не їв.

   – У Пилипа не таке... (Це, либонь, про капусту, що на сусідчиному городі).

    – А в Кирилка як мед!

      Зайці спочатку завмерли, а потім їх як вітром здуло.

      Дядько Андрій задоволено засміявся: він устиг усю ту сцену зафотографувати і сказав, що знімки надрукує в газеті. Цікавий буде репортаж!

 

Оповідання "Злодії, або Таткова наука"  можна послухати ТУТ

 

 

Дізнатися ще про зайців:

 

Анашкина Е. Ну, заяц, погоди! / Е. Анашкина // Юный натуралист. – 2009. – № 2. – С. 1-5.

Новиков В. Вот так косой! / В. Новиков // Юный натуралист. – 2003.– № 7. – С. 10-12.

Про крольчат и про зайчат // Отчего и почему. – 2011. – № 1. – С. 18-19.

Потокина О. Заяц : мифологический словарь / О. Потокина // Юный художник. – 2011. – № 2. – С. 30-31.