4

3

    Вперше поріг нової жіночої міністерської гімназії 360 юних міщанок переступили в грудні 1905 року. Навчатися в закладі могла собі дозволити лише багата еліта тодішніх Черкас. Виховання тут було класичне, в усьому дотримувались тону великосвітського суспільства. Дівчат вчили, як стати «баринями». Начальником жіночої гімназії та директором гімназії чоловічої був Олександр Леплинський. Спільними з чоловічою гімназією були і деякі викладачі. Одним із них був Іван Чуприна, який 1911 року переміг на виборах до міської думи. Але, крім чоловіків, до викладацького складу жіночої гімназії входили і жінки. За словами Степана Нехорошева, більшість із них були випускницями інститутів благородних дівиць. «Вони дружили в інституті з юними княжнами, графинями, танцювали на своїх балах із великими князями», – пише автор спогадів. «Це – найвищий «бомонд» Черкас і повіту. Своє «я» вони передавали й своїм вихованкам. Гірке горе офіцерові, якщо його дружина з казенної жіночої гімназії...». Втім, докір С. Нехорошева не стільки самій гімназії, скільки загалом елітній освіті. «Гімназистки ні до якої праці не придатні, вони нічого не вміють робити» – пише він. «Після революції 1917 року ці дворянки не могли навіть зварити картоплю й гинули, як мухи. Я знав декілька багатих дворянських родин, які, залишившись без прислуги та коштів, вимирали, всіма покинуті».

    Більше про освіту в дореволюційних Черкасах читайте тут.

    Гімназія знаходилась у цьому приміщенні до 1914 року. Під час Першої світової війни тут був госпіталь, а з 1919 року – міська середня школа. В 1936 році тут від­крили Палац піонерів. Основними напрямками його роботи були: спортивні та стрілецькі гуртки, технічна творчість, хореографія.