2

Історія

 

   Річка Дніпро – природний скарб, що став свідком історії нашої країни. Ще з давніх часів вона слугувала єдиним шляхом сполучення між слов’янськими племенами, що потім призвело до об’єднання їх у єдину Київську Русь. У ІХ столітті на землях навколо середньої течії Дніпра сформувалося ядро Давньоруської держави, столицею якої стало місто Київ. По Дніпру та його притоках поширювалась культура Київської Русі – писемність, архітектура, мистецтво, виникали великі міста.

 

   У давні часи річка згадувалася під іншими назвами. Так, давньогрецький історик Геродот називав її у своїх історичних трактатах Борисфеном, що означає «ріка, яка тече з півночі». Римські історики називали річку Данапріс. Існує версія, що саме ця назва через століття змінилась, перетворившись на Дніпро. Мовою осетинів, нащадків скіфо-сарматів, слово «данапр» означає «вода, що падає». Можливо, шум і рев води, яка падає з уступів-порогів, настільки здивував їх, що вони саме так назвали річку. В період Київської Русі наші предки слов’яни називали Дніпро Славутичем, тобто слов’янською річкою, хоча, можливо, в цьому слові крилося й інше значення – славна річка. В ті часи Дніпро був частиною торговельного шляху, відомого в історії як «шлях із варяг у греки», що з’єднував Прибалтику з Причорномор’ям.

 

 

 

 

 

              

                Геродот

 

     З другої половини XVIдо кінця XVIІІ століття за дніпровськими порогами існувала Запорозька Січ. Саме по Дніпру козаки здійснювали свої легендарні походи на турків. Січ неодноразово змінювала своє місце розташування, проте завжди залишалась в межах берегів Дніпра, тому що болота й плавні захищали її від татар і турецьких галер. Козаки любовно називали Дніпро «своїм братом», а лоцмани – «козацьким шляхом».

 
 

   За часів Богдана Хмельницького Дніпро став головною річкою козацької держави. Велике значення мала верхня частина річки та її праві притоки – Прип’ять і Десна: ними перевозили товари на захід і північний захід – до Вісли, Німана й Балтійського моря.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
    Богдан Хмельницький