4

    Рішуче ламаючи родинну традицію і відмовляючись від духовної кар’єри, стає вчителем: протягом 1865-1866 років викладає російську мову, літературу,  історію та  географію  в Полтавській  духовній  семінарії.

Київська духовна академія

      Саме тут він дебютує як письменник. У Полтаві Іван Левицький розпочав свою першу повість «Дві московки». Згодом з'явилися оповідання «Панас Круть» та велика стаття «Світогляд українського народу в прикладі досьогочасності», що побачили світ у львівському журналі «Правда», оскільки через Валуєвський циркуляр 1863 р. українська література на Наддніпрянщині була під забороною.

     Як згадував сам Іван Семенович: «Писати повісті почав я ще, як був на службі в Полтаві. «Основа» та «Кобзар» Шевченків навели мене на думку, що мені треба писати по-українськи».

Восени 1886 року письменник переїздить до польського міста Каліш і викладає в жіночій гімназії російську мову, літературу, історію й географію.

  Каліш (Польща)

     Проте вже в червні 1867 р.  Іван Левицький перевівся до жіночої гімназії в м .Седлець,  теж на території Польщі, де працював до 17 липня 1873 р.

 Седлець

     В Седлеці І. Левицький брав участь у місцевих самодіяльних спектаклях, оскільки мав хист до співу, гри на фортепіано.

    Інтереси молодого вчителя були досить різноманітними. Крім щоденної педагогічної, а також бібліотекарської роботи в прогімназії, екскурсій по історичних місцях (Острог, Дорогичин, Дубно, Кременець), подорожей за кордон (Відень, Женева, Цюріх, Люцерн, Львів), по Росії (Вільно, Рига, Петербург, Москва), багаторазових поїздок до Варшави, Іван Семенович займався громадсько-культурними й літературними справами.

 

 1868 році львівський журнал «Правда» надрукував оповідання «Гориславська ніч, або Рибалка Панас Круть» під псевдонімом І. Нечуй. Автор всіляко намагався зберегти своє інкогніто, і про те, хто ховається під цим псевдонімом, не знали навіть найближчі його знайомі.

    Успіх перших публікацій окрилює письменника, і впродовж  1869-1872 рр. з-під його пера з’являються переклади українською мовою творів М.Салтикова-Щедріна, повісті «Причепа» і «Хмари», нарис «Мандрівка на українське Підлясся».

    Повісті Івана Нечуя» 1872 р.

 Вперше окремою книжкою «Повісті Івана Нечуя» вийшли в 1872 р.  знову у Львові. Книжку схвально  зустріла критика, визнавши  непересічний талант автора.

   Примірник видання 1872 р. нині зберігається у фондах Національної бібліотеки України імені В. Вернадського. Його можна переглянути ТУТ: