4

Рішуче ламаючи родинну традицію і відмовляючись від духовної кар’єри, стає вчителем: протягом 1865-1866 років викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії.

Київська духовна академія

Саме тут він дебютує як письменник. У Полтаві Іван Левицький розпочав свою першу повість «Дві московки». Згодом з'явилися оповідання «Панас Круть» та велика стаття «Світогляд українського народу в прикладі досьогочасності», що побачили світ у львівському журналі «Правда», оскільки через Валуєвський циркуляр 1863 р. українська література на Наддніпрянщині була під забороною.

Як згадував сам Іван Семенович: «Писати повісті почав я ще, як був на службі в Полтаві. «Основа» та «Кобзар» Шевченків навели мене на думку, що мені треба писати по-українськи».

Восени 1886 року письменник переїздить до польського міста Каліш і викладає в жіночій гімназії російську мову, літературу, історію й географію.

Каліш (Польща)

Проте вже в червні 1867 р. Іван Левицький перевівся до жіночої гімназії в м .Седлець, теж на території Польщі, де працював до 17 липня 1873 р.

Седлець

В Седлеці І. Левицький брав участь у місцевих самодіяльних спектаклях, оскільки мав хист до співу, гри на фортепіано.

Інтереси молодого вчителя були досить різноманітними. Крім щоденної педагогічної, а також бібліотекарської роботи в прогімназії, екскурсій по історичних місцях (Острог, Дорогичин, Дубно, Кременець), подорожей за кордон (Відень, Женева, Цюріх, Люцерн, Львів), по Росії (Вільно, Рига, Петербург, Москва), багаторазових поїздок до Варшави, Іван Семенович займався громадсько-культурними й літературними справами.

1868 році львівський журнал «Правда» надрукував оповідання «Гориславська ніч, або Рибалка Панас Круть» під псевдонімом І. Нечуй. Автор всіляко намагався зберегти своє інкогніто, і про те, хто ховається під цим псевдонімом, не знали навіть найближчі його знайомі.

Успіх перших публікацій окрилює письменника, і впродовж 1869-1872 рр. з-під його пера з’являються переклади українською мовою творів М.Салтикова-Щедріна, повісті «Причепа» і «Хмари», нарис «Мандрівка на українське Підлясся».