Особняк грабаря Федора Лисака
Адреса: вул. Байди Вишневецького, буд. №14
Цю будівлю знає кожний черкаський школяр. Та і як же його не знати, коли там проводять цікавенні лекції про космос та планети, і ти, немов космонавт-першопроходець, подорожуєш по найглибших закутках космічної далечі. Це будівля Черкаського планетарію, яка раніше була будинком місцевого грабаря Федора Лисака.
Особняк Лисака був зведений наприкінці ХІХ ст., а точніше – в 70-ті роки. Таким чином, це один із найдавніших вцілілих будинків міста. Звичайно, що архітектор залишається невідомим.
Одноповерхова споруда вирізняється красивим дерев’яним фронтоном під дахом та інкрустованими різьбленими дверима. Примітно, що Лисак вважав цей будинок палацом.
Перше десятиріччя у ньому жив сам Лисак із власною родиною. Через кілька десятків років грабар здавав будинок у оренду австрійському підданому Карлові Швайгуту, що приїхав до Черкас на постійне місце проживання і мав цвяховий завод на Подолі та тартаки (лісопилки) на Митниці. А далі, схоже на те, що вже сам Карл Карлович здавав будинок.
Так, в 90-х роках ХІХ ст. тут містилися міська прогімназія (початкові класи), потім, із 1905 р. – класична друга міська чоловіча гімназія Гороновського, а ще пізніше – міська дума. Пізніше будинок, як один із кращих у місті, був знятий в оренду Громадським зібранням. Він став своєрідним культурним центром організації черкаських чиновників, учительської інтелігенції та іншої знаті. До їхніх послуг тут була бібліотека, кімнати для карточних ігор, в залі проводились вечори відпочинку. За кілька років у будинку знову господарювали гімназисти.
У 1913-1914 рр. частину свого особняка Швайгут здає в оренду приватному зубному лікарю І.Я. Кагану, який обладнав приміщення під зубопротезний кабінет.
З приходом більшовиків та націоналізацією споруди тут розмістилися майстерні першої трудової школи, потім – навчальний корпус шляхобудівного технікуму (1930-1933 рр.), а ще пізніше – класи черкаської школи №15. Під час Другої світової війни будівля належала «Народному банку», а після війни – міському Будинку політосвіти. І вже з 60-х років ХХ століття тут знаходиться Черкаський планетарій.
Взагалі, історія створення планетарію в Черкасах дуже цікава. Як пише Борис Юхно, ініціатором створення цього закладу в місті був відповідальний секретар товариства «Знання» Віктор Спорик. Майже весь 1960 рік він мотався країною у пошуках приладу, який називався «планетарій». І все ж таки добув його дефіцитну модель зразка 1956 р. німецької фірми «Zeiss». Восени 1960 р. розпочалось будівництво. Було викопано котлован, який дозволив за рахунок заглиблення глядацької зали підняти шатро зоряного неба до 8,2 метрів. У серпні 1961 р. планетарій прийняв перших експертів. Із цієї нагоди з Москви прибув лектор та майбутній директор Московського планетарію Костянтин Парцевський. Спочатку всі лекції вели московські та київські науковці, аж поки в штаті не з’явилася Світлана Туранська. Саме вона стала першим директором Черкаського планетарію. І вже за неї, 13 листопада 1961 р., відбулось офіційне відкриття. Та перші відвідувачі сюди потягнулись лише через місяць – 15 грудня.
За весь час існування заклад прийняв понад півмільйона відвідувачів. До речі, Черкаси – найменше місто України, що має планетарій.
Через дорогу від теперішнього планетарію, є ще два цікавих будинки, про які згадувалось раніше, – це в минулому будинок Лисака-Гаркавенка та прибутковий будинок Лисака-Гаркавенка.
