9

     Про Старицького-режисера писав рецензент газети «Минский листок» (1883): «Народний театр – справа надзвичайно важка, і багато людей на ній провалилось. Потрібно було знати народне життя в такій мірі, щоб на сцені показувати його в правдивому, а не в спотвореному вигляді. Михай­ло Петрович вірно розумів, як треба показувати життя. Сам він не грав, але постановка кожної нової п'єси у нього завжди була чудово відшліфо­вана — все це наслідок саме його старання і турбот».

 

 

          Альманах «Минский листок»  

 

 

      Та все це мало і зворотній бік – постійні сутички з цензурою і властя­ми, безкінечні переїзди, робота в непристосованих приміщеннях  постій­на плинність виконавського складу, суперечки з акторами через    розподіл ролей та гонорари. Роками Старицький лише уривками бачив дружину та дітей, родинний добробут було підірвано: старші дочкиз юності самі му­сили заробляти на життя, ще й допомагаючи батькові в театральних і літе­ратурних справах.