8

     

    Зустріч у Києві на початку 80-х років М. Старицького та М. Лисенка з організаторами Єлисаветградського аматорського гуртка М. Кропивницьким та М. Садовським поклала початок першій українській професійній трупі під керівництвом М. Старицького. До неї ввійшли М. Заньковецька, М. Кропивницький, М. Садовський, П.Саксаганський,     І.  Карпенко-Карий,  М. Садовська-Барліотті та інші.

 

 

М. Кропивницький

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
 
 
 
                                                                                    в образі Тараса Бульби        у ролі Коваля («Невільник»)
 
 
 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

у ролі Стецька («Сватання на Гончарівці»)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Марія Заньковецька

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                             

                                                              

 

 

                                                             у ролі циганки Ази                в образі Олени («Глитай»)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 в ролі Цвіркунки  («Не судилось»)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

М. Садовський

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

М. Садовський, М. Кропивницький, М. Заньковецька

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Панас Саксаганський

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                    

 

 

 

 

               

 

 

 

 

                         у ролі козака-гуляки                                                         В образі Ханенка («Гандзя»)

 

 

 

 

Марія Садовська-Барілотті      

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

у ролі  Наталки Полтавки  

 

 

 

 

     

 

 

 

 

 

     

 

 

 

 

     

 

 

     

 

 

 

 

 

 

     

  

 

 

     

      

 

 

 

 

  

 

 

 

     

 

     Незабаром трупа розділилася на два колективи, один із яких очолив М. Кропивницький, а другий – переважно молодь – М. Старицький. 

      Розуміючи, що сцена – «могутній орудок до розвиття самопізнання народного», Михайло Старицький, відмовившись від мрій про артистичну кар'єру, не лише віддає театральній справі свій талант режисера і театрального педагога та орга­нізаторську енергію, але й підпорядковує їй життя всієї родини.

      Продавши маєток у Карпівці, всі свої статки він від­дає на театр: створює прекрасні декорації, костюми і реквізит, набирає досить великий хор і оркестр, поліпшує умови життя всіх працівників. Артистам щойно виниклого українського театру було встановлено гонорари за розцінками імператорських труп. Постійно дбає     М. Старицький і про розширення та поглиблення ре­пертуару, намагаючись ставити перш за все високохудожні п'єси. Значну частину репертуару складають твори самого М. Старицького, М. Кропивницького та І. Тобілевича.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

М. Старицький і  М. Кропивницький                                                                 І. Тобілевич (Карпенко-Карий)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Іван Тобілевич у ролі  Івана (“Безталанна”)                                    Іван Тобілевич у ролі Калитки (“Сто тисяч”)

 

     

 

      Музику до багатьох вистав пише Микола Ли­сенко, він же працює з хором та оркестром, допомагає акторам вдоскона­люватись у виконанні вокальних фрагментів ролей. 

 

     

 

 

 

 

 

 

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Фото родини Лисенків – Старицьких. Зліва направо сидять: Ольга Антонівна Липська, Михайло Петрович Старицький, Ольга Єреміївна Лисенко, Віталій Романович Лисенко, Софія Віталіївна Старицька; стоять Андрій Віталієвич та Микола Віталієвич Лисенки (близько 1880-го р.).