12

      Онуки Михайла Старицького теж зробили свій значний внесок у розвиток української культури.

 

     Дочка Людмили Михайлівни та видатного вченого-гістолога О.Г. Черняхівського  Вероніка (1900-1938) – прекрасна по­етеса і перекладачка.  Закінчила ІІ українську гімназію ім. Кирило-Мефодіївського братства, Інститут народного господарства (ф-т міжнародних відносин). Входила до літературних об’єднань «Аспис» та «Гроно». Серед найвідоміших перекладів – твори Дж. Лондона, Е. Золя, Ч. Діккенса, Стендаля, Гі де Мопассана. У 1929 році заарештована у зв’язку з процесом Спілки визволення України (СВУ). 1938 року вдруге заарештована за звинуваченням у шпигунстві на користь Німеччини і  22 вересня  1938 року розстріляна за постановою Особливої трійки при Київському облуправлінні НКВС УРСР.

Більше про Вероніку Черняхівську можна дізнатися, переглянувши відеофільм "Рона" за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=4pCqyWuX_aw

 

                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                     1914 р                                                                                                               1916 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

О. Мурашко. Портрет В. Черняхівської.                                           

      

             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Людмила Старицька-Черняхівська (праворуч)                                             Людмила Старицька–Черняхівська

 та її донька Вероніка Черняхівська (стоїть)                                                     й Олександр Черняхівський

з Оленою Пчілкою - матір'ю Лесі Українки,                                                з донькою Веронікою. Київ, 1925 рік

1927 рік

 

 

 

 

 

   На засланні закінчилося і життя Ярослава Стешенка (1904-1939) – відомого українського бібліографа, сина Оксани Михайлівни й Івана Матвійовича.        

       

      З 1923 році Ярослав працював в Українському науково-дослідному інституті книгознавства в Києві, згодом – на посаді секретаря журналу «Бібліологічні вісті». Склав «Бібліографічній покажчик книг українською мовою, надрукованих на території колішньої Російської імперії протягом 1798-1916 років» (капітальна праця – чотири тисячі назв), бібліографію книг і статей про українське мистецтво та бібліографію видань для дітей. У галузі мистецтвознавства відома монографія Ярослава Стешенка про творчість Георгія Нарбута.

      Молодий бібліограф став би визначним фахівцем, якби не більшовицький режим. Вперше він був арештований в 1929-му році, вдруге – 1933-му в Харкові, де в той час працював у Книжковій палаті, засланий до Казахстану, а потім у 1936-му році – в Уральськ, де мав відбувати п'ять років концтаборів. Хтось із політв'язнів згадував про перебування Я. Стешенка в бухті Нагаєва в 1939 році – це була остання звістка про Ярослава Івановича.

 

 

 

 

 

 

          Ярослав Стешенко

 

 

      Остання з роду Старицьких – Ірина Іванівна Стешенко (1898–1987) – актриса те­атру "Березіль", відома перекладачка, публіцистка і нескорена українська патріотка, попри всі бурі, що переслідували родину Старицьких, зберегла унікальний багатотисячний родинний архів і подарувала  його Україні.

 

                                                                                                                                                                                             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                  Ірина Стешенко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Могила Ірини Стешенко та її батька Івана Стешенка  на Байковому кладовищі в Києві