10

      У 1893 р. М. Старицький через  серйозну хворобу серця залишає трупу і цілком віддається літературній творчості. Дедалі більше допомагає батькові в літературній роботі дочка Людмила. В майбутньому во­на напише докладні мемуари "Двадцять п'ять років українського театру (Спогади та думки)".

 

 

 

 

 

 

 

 

Людмила Старицька, 1892 р. Невідомий художник

 

 

 

 

 

 

     

 

 

 

    

 

    В останні роки життя М.Старицький керує драматичним гуртком Київського літературно-артистичного товариства, продовжує літературну, видавничу діяльність.

     

      Життя його затьмарює і шалене цькування за введення в українську мову неологізмів ("мрія", "байду­жість", "нестяма", "страдниця" та багато ін.), за публікацію частини тво­рів російською мовою в російській періодиці, за "плагіат" – використан­ня для своїх найпопулярніших творів сюжетів п'єс інших авторів ("Циганка Аза", "За двома зайцями" та ін.).

      На захист М. Старицького виступили видатні діячі культури, письменники і вчені – І. Франко, 0. Потебня, Д. Багалій, М. Сумцов.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       І. Франко              О. Потебня                 Д. Багалій                  М.Сумцов

 

 

      У 1903 році разом з групою українських письменників бере участь у відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві.

 

 

     Цього ж року М. Старицький почав готувати  видання альманаху «Нова ра­да», але вже не зміг цей намір завершити. Життя М. Старицького обірвалося 27 квітня 1904 року.

 

 

 

 

 

   

      Він похований у Києві на Байковому кладовищі.

 

 

     

    

 

 

 

 

 

 

    

 

 

 

 

 

    Микола Віталійович Лисенко сказав, прощаючись із побратимом: «Хоч ти тілом мертвий, так заслуги твої невмирущі. Те діло, якому ти чес­но служив, росте, і ти немало втішився б, коли б побачив, як несла тебе на своїх раменах оця молодь, що віддала шану твоїм думкам і твоїй пра­ці і що понесе і в життя віру в те діло, якому служив і віддав сили й ти, брате Михайле»

      У доробку Михайла Старицького – поетичні твори, роман-хроніка «Богдан Хмельницький», історичні романи «Руїна», «Останні орли», «Розбій­ник Кармалюк», повісті, оповідання, понад 200 перекладів з російської та європейських літератур. Вершиною його творчості є твори для театру: це ліб­рето опер М.В. Лисенка «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Чорноморці», «Тарас Бульба»; інсценізації «За двома зайцями» – на сюжет маловідомої п'єси І. Нечуя-Левицького «На Кожум'яках», «Зимовий вечір» – за оповіданням Е. Ожешко, «Циганка Аза» –  за повістю Ю. Крашевського «Хатина за селом» та ін.; оригінальні п'єси «Не судилось», «У темряві», «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», «Оборона Буші», «Остання ніч», «Талан»(перша п'єса про українських акторів) та інші, які становлять золотий фонд української драматургії.