4

    Першими об’єктами для пропаганди своїх ідей для С. Єфремова стали його рідні – мати, молодші брати, сестра. Перечитуючи з ними твори українських письменників, С. Єфремов отримував можливість наочно переконатися, як багато значить сила рідного слова і якою могутньою зброєю може стати освіта рідною мовою.

    Відвідування батьків юнак також використовував і для традиційної для того часу роботи громадівців – збирання етнографічного матеріалу. Протягом перших двох років навчання у семінарії С. Єфремов записав кілька сотень пісень, колядок, щедрівок, загадок, приказок і казок.

    Саме через семінарську українську громаду він долучився до київської Старої Громади та познайомився із київськими інтелектуалами – Іваном Нечуй-Левицьким, Олександром Кониським, Володимиром Антоновичем, Павлом Житецьким.

І. Нечуй-Левицький   

О. Кониський    

 В. Антонович    

 П. Житецький

    Читання було найулюбленішим заняттям Сергія Єфремова. Його часто бачили  в міській  безкоштовній  народній читальні на Подолі , яка знаходилася на  першому поверсі будинку кушнірського цеху.

    Багато книг брав у Олександра Кониського, який мав власну багату бібліотеку. 

Будинок кушнірського цеху на Контрактовій площі у Києві, в якому знаходилася народна читальня

    Покинувши через донос навчання в семінарії у 1896 р. і склавши екстерном екзамени за останній курс Київсь­кої духовної семінарії, Сергій Єфремов вступає на юридичний факультет імператорського університету Св. Володимира, який на той час був одним з кращих навчальних закладів Російської імперії.

    Роки навчання в університеті були сповнені для С. Єфремова надій і творчої праці.

     

 

Університет Св. Володимира. Фото кінця XIXсторіччя

    В періодичних ви­даннях «Зоря», «Записки Наукового товариства імені Тараса Шевченка», «Літературно-науковий вісник», «Киевское слово» та інших з’являються його рецензії, критичні та публі­цистичні статті.

    Він бере участь у просвітницько-культурницьких заходах, організованих Київською Старою громадою, семінарською та студентською громадами. В цей період закладається його талант організатора та керівника.

    Закінчивши в 1901 році Київський  університет і отримавши диплом юриста, С. Єфремов знайшов своє покликання в літературознавчій і публіцистичній діяльності.