Читач зі стажем знає чимало способів висловити своє захоплення книжкою – від спілкування з автором із проханням автографу до написання власної версії продовження вподобаної історії. А от як зробити, аби про твій літературний захват дізналися ще й нащадки? Є один варіант… От про нього й розповіли учням 8-А та 9-А класів Першої міської гімназії працівники інформаційно-бібліографічного відділу й відділу масової роботи та естетичного виховання протягом фотодайджесту «Улюблені герої – у бронзі і не тільки».
А все насправді дуже просто: йдеться про численні бронзові, гіпсові, мармурові, гранітні й пластикові пам’ятники читанню загалом й особливим книгам і книжковим персонажам зокрема. Своє матеріальне втілення мають Робін Гуд, барон Мюнхгаузен, Проня Прокопівна і Свирид Голохвастов, Білий Бім Чорне Вухо, Д’Артаньян та багато інших оспіваних у книжках героїв. Вони навіки застигли на постаментах в Україні, Білорусії, Росії, Німеччині, Данії, Франції, Нідерландах та й по всьому світу!
Часом на свою порцію бронзи претендують казкові персонажі (як-от четверо бременських музик чи Русалонька Г.-Х. Андерсена) і священні в багатьох народів протягом століть книги – Біблія і Коран. А часом автори пам’ятників висловлюють шану читанню як заняттю й літературі як мистецтву – так з’явився, наприклад, монумент книзі в містах Ла Корунья (Іспанія) та Берлін (Німеччина). В останньому випадку творці закарбували в камені паперові досягнення 17 німецьких письменників, серед яких: Фрідріх Шиллер, Генріх Гейне, Томас Манн, Еммануїл Кант, Мартин Лютер та інші.
Так, переглядаючи слайди з найвидатнішими витворами монументального мистецтва й кадри з фільму «12 стільців» (за допомогою веселої стрічки М. Захарова присутні освіжили в пам’яті образ одного з найулюбленіших «натурників» українських та російських скульпторів – Остапа Бендера), читачі вкотре переконалися у важливості видавничої справи для людської культури. І хоча вигляд та загальна ідея усіх побачених й обговорених пам’ятників сильно відрізняються одне від одного, та всі ці скульптури завжди переслідують одну головну мету – переконати людей зазирнути під обкладинку справжнього літературного шедевра.
