Лісова газета

Лісова газета

        СТОРІНОЧКА ОСЕНІ  

 

 

          У ПОЛІ ЗІБРАЛИ ВЖЕ ВРОЖАЇ,

          ПТАХИ ВІДЛЕТІЛИ У ТЕПЛІ КРАЇ,

 

          ЛИСТЯ КРУЖЛЯЄ, ЛЕТИТЬ НЕВПОПАД,

          ОСІНЬ ВІТАЄТЬСЯ - ЗОЛОТОПАД!

                                      А. Максакова

        

 

         ЩЕ НЕ ЗИМА, АЛЕ ПОЛЯ ВЖЕ ГОЛІ,

         ПРИНИШКЛИ І ЗАМРІЯЛИСЬ ЛІСИ,

 

         ЗМОВКАЮТЬ, ВІДДАЛЯЮЧИСЬ ПО ВОЛІ,

         ОХРИПЛІ ЖУРАВЛИНІ ГОЛОСИ.

                                      В. Скомаровський

                                                                                                 

                                                                                                                               

                    

     ЛЮБИЙ МАЛЕНЬКИЙ  ЧИТАЧУ! 

 

        Проминуло літо. Настала пора, яку часто звуть чудовою, замріяною, золотою... Вона особливо мяка, ніжна, як гарна мелодія. Слухаєш, спостерігаєш природу в перші осінні дні і відчуваєш усю її урочисту красу. У ній поєдналися чарівність барв теплого літечка з першими подихами наступних холодів зими.

 

        А що ти знаєш про осінь, друже? Чим вона відрізняється від інших пір року? Пригадай, де ти був минулої осені, що цікавого спостерігав у природі? Що тебе найбільше вразило, які прикмети осені запам'ятались?

 

       Нерідко початок осені дивує своїм теплом, яскравістю, здається літо повернулося. Та подих осені вже відчутний у вечірній і нічній прохолоді. Виблискують у небесній сині жовтою різьбою берези, святковими у своїй красі стоять золотаво-червоні клени, переливаються бронзою осики, від фіолетово-червоних до мідних відтінків сяють вдалині ще вбрані в свої шати дерева.

 

    Краса ж пізньої осені скромна. Листопад найчастіше сумний. Зникають яскраві барви, перестають звеніти пташині голоси. Стає тихо в садках і парках.  Природа ніби, задумавшись, чекає зимових холодів. Починає насуплюватись свинцево-сірим небо, опускаючи на землю ниточкии осіннього дощу.     

 

          Саме в цей час на сторіночці «Лісової газети» для тебе, любий друже, розгортаються цікаві роздуми про природу восени, і казки про веселих мешканців лісу. Ти дізнаєшся, коли починається осінь, хто про неї сповіщає, і хто раніше за всіх лягає в зимову сплячку, а також про осінню мальовничу пору та про її характерні прикмети.

 

 

        Якщо тобі подобається читати про ОСІНЬ,  ми хочемо запросити ТЕБЕ, ДРУЖЕ,

 до "ЧИТАЛЬНІ ОСЕНІ"  і запропонувати  КНИГИ   за цією тематикою.

                                                     

         Ними ТИ зможеш скористатись, завітавши до бібліотеки .                        

Запрошуємо  ТЕБЕ  потрапити   у світ    фантазії,  доброї казки,

                                                                                                    читаючи  разом  з  нами!                                                       

 

 

                       Ніби притомилось сонечко привітне,

                            У траві пожовклій молочай не квітне.

 

                                                 Облетіло літо листячком із клена,

                                                  Лиш ялинка в лісі сонячно-зелена.

 

                                                                    Журавлі курличуть: - Летимо у вирій! –

                                                                    Пропливає осінь на хмаринці сірій… 

                                                                                       Б. Чалий                                                                                

 

 

                                                        БАБИНЕ ЛІТО

                                                             В. Сухомлинський

 

     Так називають теплі осінні дні, коли гріє ласкаве сонце й плавають срібні павутинки.

     Сидить бабуся на лавці, гріється на сонечку. Вкрила плечі теплою хусткою. Дивиться на поле, і  очі у неї сумні. А в полі вже пусто й тихо.

     І раптом бабуся посміхнулася: побачила вона маленьку квітку ромашки при дорозі.

 

 

       Подумайте, діти, чому посміхнулась бабуся?

 

       Спробуйте намалювати свої спостереження за погодою восени.

 

 

 

                                                            ЛИСТОПАД

                                                             Лариса Недін

 

                                         Листопад, листопад,

                                         Покружляй ще трішки,

                                         Жовтолистим килимом

                                         Вкутай наші ніжки.

 

                                                                  Із калини подаруй

                                                                  Нам разок намиста,

                                                                  Хай воно палахкотить,

                                                                  Наче жар вогнистий.                                          

 

 

 

                                                            ОСІНЬ

                                                    За С. Васильченком

 

 

      Тонко ковані золоті листочки шумлять, дзвонять, шелестять: осінь, осінь, осінь… Хмари гасають вороними кіньми, дикими табунами з порваними уздами…

      Бліднуть мрії, в’януть квіти, туманом сиплеться лист…

      І видніше стають крізь голе обшарпане гілля огні, що не гаснуть, не осипаються… зорі.

      І спадає з очей полуда, прокидаються думки.

 

                          Намалюй дари осені.

              Спробуй розповісти у  своїх малюнках про осінню пору.

                                          Зверни увагу на древа, які не змінюють свого кольору.

                                                                                     А також на ті, що вбралися в нові шати.

Намалюй або зроби аплікацію з кольорового паперу.

Що ще цікаве  можна показати на своїх малюнках про осінь?

Подумай чим вона приваблива?

 

 

 

                                                                    БЕРІЗКА

                                                               Василь Діденко

                           

 

                             Берізка біла, світла

                             Ще сонця жде, мабуть.

                             А вже осінні мітли

                             Скрізь листячко метуть.

 

                                                                                 А вже холодні, сині

                                                                                 Хлюпочуться дощі…

                                                                                 Стоїть берізка нині

                                                                                 У жовтому плащі

 

 

 

                                                 ЯК БЕРІЗКА ЛИСТЯ РОЗДАРУВАЛА

                                                                  Ірина Прокопенко

 

 

 

             Позолотила осінь берізку. Заблищала вона, засяяла. Хто не пройде, кожен берізкою милується.

 

            - От би мені таку ковдру, теплу, як сонечко, - сказав мураха, дивлячись на жовте листя.

            - Ось, візьми, - відповіла берізка і скинула один листочок.

 

            Зрадів мураха, схопив листочок, до мурашника поволік.

            - До мого б капелюха отаку золоту пір’їнку, - обізвався гриб Підберезник.

 

            - Ось тобі золота пір’їнка, скинула береза ще один листочок.

 

            Приліпив його підберезник до оксамитового капелюха, стоїть, не дихає з радощів.

 

            - І мені б листячка трохи, попрохав їжак.

 

          Гойднула гілками берізка, аж кілька листочків на землю струсила. Покачався на них їжак, начепив листя на колючки і золотою кулькою додому покотився.

 

            А тут ялинка-чепуруха зітхає.

           - От якби по моїй зеленій сукні розкидати твоє золоте листя, не було б на світі дерева, ошатнішого за мене.

           - Візьми, сусідко, візьми мені ж не жаль, - сказала берізка і все своє  листя на ялинку струсила.

 

           Глянь, а сама ні з чим лишилася, все до останнього листочка роздарувала.

           Засумувала тоді берізка: «Де моя золота краса?»

 

           Тут вітер підлетів.

          - Не журись, берізко, прийде весна, подарує тобі нове вбрання, не журись… не жур-и-ись…

 

           Гойдалася берізка, слухала ласкаві вітрові слова та й заснула. На цілу зиму заснула.

          З того часу так і повелося: як тільки подарує берізка своє золоте листя, то й засне на всю зиму, щоб скоріше весни діждатися.

 

 

 

                                                                   РАННЯ ОСІНЬ

                                                                    В. Кочевський

 

        

                             Дні коротшають потроху,

                             Вицвіта міжхмарна просинь.

                             В край наш з дальньої дороги

                             Завітала рання осінь.

 

                                                                                      Йшла по лісу – не забула:

                                                                                      Під пеньки грибів сипнула,

                                                                                      Розтрусила кошик глоду –

                                                                                      Ти не їв такого зроду!

 

                              Понад лугом підрівняла

                              Стрій у журавлинім клині

                              І вінків сплела чимало

                              З грон червоних на калині.

 

                                                                                       На колгоспному роздоллі

                                                                                       Вдень трудилась, ніч не спала:

                                                                                       З тракторних димків у полі

                                                                                       Павутиннячка напряла.         

 

        Чимало інших ознак можуть вказати на зміни в погоді осінньої пори.

 

 А які ти знаєш прикмети, які таємниці тобі відкрила природа?

 

 

 

                                                  ЯК ЗБИРАТИ ГРИБИ

                                                            А. С. Волкова

 

 

 

       «Хто довго спав, той гриба не видав»  -  учить народне прислів’я. Тому в  похід за грибами слід вирушати вранці, а ще краще на світанку. В росі блищать шапки грибів, і їх добре видно. Та ось зійшло сонечко. Тоді йти треба так, щоб воно було за спиною. А якщо йдеш проти сонця, то ряботить в очах од різнотрав’я, і грибів не видно.

 

      Після літнього суховію слід заглядати під найнижче гілля ялин: гриб тулиться ближче до стовбура дерева, ховається від сонця в тінь. У вологому лісі треба шукати гриби подалі від дерев, тому що всі гриби «вибігли» на простір  - там більше тепла, ніж під деревом.

 

        Грибник завжди повинен пам’ятати правило: ходиш у лісі - під ноги дивися. Спостережливість, зосередженість, терпіння – неодмінна умова успіху  в збиранні грибів. Пізньої осені, коли нападає вже багато листя, гриби ховаються. Треба тільки не лінуватися, розгрібати листя паличкою. Але пам’ятайте! Не слід виривати грибів з корінням! Треба зрізати. 

 

 

                                                               БІЛКА

Вікторія Климентовська

 

 

 

                                  Білка носить жолуді

                                  У своє дупло,

                                  Щоб як стане холодно,

                                  В неї все було.

                                                         Шишки із горішками –

                                                         Білчині скарби.

                                                         На гілках розвішані

                                                         Сушені гриби.

                                                                               Білка свої жолуді

                                                                               Всюди розкладе.

                                                                               Коли стане голодно,

                                                                               Білка їх знайде.

                                                                                                         А якщо згубилися

                                                                                                         Жолуді які,

                                                                                                         З них весною виростуть

                                                                                                         Молоді дубки.

 

                                                   ЛІЩИНА 

 

                                               Марія Пономаренко

                  

                                          Вже ліщина на горбочку

                                          Поскидала всі листочки,

                                          Білці віддала горішки:

                                          - Поласуй, руденька трішки!

 

 

 

                                             БІЛКА ЗАПАСАЄТЬСЯ ГА ЗИМУ

Г. Скребицький

 

 

      Настала для білочки найклопотніша пора: треба свою хатку до зими готувати, утепляти. З ранку до вечора білочка клопоче: суху траву, мох збирає, всі щілини в гнізді затуляє. І їжу також треба запасти на зиму. Знайде білка на кущі горішок, зірве і заховає десь у шпарці дерева. А то ще в дуплі цілу комірку влаштує – горіхів, жолудів туди назбирає.

 

         Білка й гриби на зиму припасає: стрибне на землю, знайде гриб, схопить його зубами й тягне на дерево. Там вона його в розвилку між гілками затисне. Гриб висохне, а як настане зима – білочка знайде його і з’їсть.

 

          Чимало треба білці горіхів, жолудів та грибів запасти восени.

 

 

 

                                                          БІЛОЧКА

                                                       Володимир Верховень

 

                                                                 У білки горіхів – повна комора,

                                                                 Є всякі гриби, лиш нема мухомора.

                                                                                       Все літечко дбала – тепер от багата!

                                                                                       Радіють запасам малі білченята.

 

                                   Зима не страшна! Не страшна холоднеча!

                                   У теплім кубельці стрибає малеча.

                                                                Смакує горішками, а шкаралупки

                                                                Не кидає долі – складає докупки.

 

 

          Обдарувала нас осінь чарівною красою позолочених дерев, бездонною глибиною синього неба. Натрусила у кошички горіхів, соковитих яблук, груш – пригощайтесь на здоров’я, набирайтеся сили.

 

         Та коли будете ласувати щедрими осінніми дарунками, не забудьте наготувати на зиму різного насіннячка та зерняток для птахів.

 

         У люті холоди й заметілі вони прилетять до вашого вікна і своїм  щебетом подякують за турботу.

 

Калинка (з "Малятка")

 

 

                                                   У ЛІСІ

                                                    Олег Орач                                          

 

                               В лісі тихо-тихо,

                               Золота пора:

                               Хто збира горіхи,

                               Хто гриби збира.

 

                                                                Я - листки збираю.

                                                                Загуде зима,

                                                                Розкладу гербарій –

                                                                І зими нема.

 

              Намалюй і  ти, друже, дарунки осені.

                                      Спробуй розповісти у  своїх малюнках свої враження про осінь. 

 

 

                                                  ЛІСОВА ГАЗЕТА

                                          (За мотивами М. Сладкова)

 

       

        Хмурять небо та дмуть холодними вітрами брати-місяці  золотоволосої Осені. Та красуня Осінь намагається зберегти останнє літнє тепло. І це останнє тепло Осені називають бабиним літом. Ніби літо постаріло або збирається піти від нас назавжди.

 

          Пташечки співають прощальну пісеньку. Це вони прощаються з рідною землею, адже їм треба летіти в теплі краї, щоб там перезимувати. Та й сонечко мерзне в ці останні дні бабиного літа. Ховається воно за хмарками, пестить ніжні промінчики.

 

        То ж сіла золотоволоса Осінь серед бабиного літа та й почала в’язати шапочку для сонечка, щоб воно не змерзло взимку.

 

         А також, в ці останні дні бабиного літа, Осінь влаштовує ЗОЛОТИЙ КАРНАВАЛ!  Всі дерева та кущі починають одягатись в яскраві сукні! Берізка вибрала жовту, осика червону,  а комусь до вподоби бурий колір.

 

       Все літо листочки підставляли сонечку свої долоньки та щічки. І до того налились сонячним промінням, що до приходу Осені самі стали, як маленькі сонечка – багряними і золотими.

        

       Дує ЖОВТЕНЬ на яскраві осінні сукні. Обриває з дерев яскраве вбрання Листопад, промовляє: «До зими готуватись час!». І летить з дерев золотий дощ...

 

      А дерева красуються  собі в золотих сукнях, стоять замріяні по коліна в листі.  Це золотоволоса Осінь влаштовує осінній карнавал! Гойдаються на павутинках тендітні листочки. Летять, лопочуть, шумлять, ніби розмовляють один з одним...   

 

 

                                                              ОСІНЬ

 

                                                        Д. Фальківський

 

       

                                      Ах, ця осінь, осінь,

                                      Ця холодна осінь!..

                                      Білим павутинням

                                      Заплітає дні…

 

                                                                             А пожовкле листя

                                                                             Мчить кудись у просинь

                                                                             І безсило пада

                                                                             На стежки сумні.

 

                                                         

                                                    ВЕРЕСЕНЬ
                                               Наталка Поклад

 

                                                                      Вересень вересом
                                                                      вистелив ліс —


                                                          хай він цвіте
                                                          для дубів і беріз,


                                              що одяглися
                                              у жовті плащі


                                     і виглядають
                                     осінні дощі.

 

             ШАНУЙ  І   БЕРЕЖИ! 

 

 

           Маленький цінителю природи!

         Читаючи казки та оповідання разом з нами, ти, мабуть, помітив, яка чудова пора року – ОСІНЬ, яке багатство вона дарує людям , яку насолоду приносить!

 

         Тож  шануй і бережи все, що тебе оточує: травинку і кущик, деревце і квіточку, пташку й кожну тваринку, водойми, і всю землю, на якій ти живеш! Без усього цього збідніє наше життя!

 

 

 

 

                                                       РІДНОЮ МОВОЮ

                                                                 В.Орлов

 

                          Ніби доброї книги сторінку,

                          Ліс обличчя відкрив осяйне.

                          Розумію і птаха, й звіринку,

                          І вони розуміють мене.

                                                                               Може  статись на тихих доріжках

                                                                               Стріну лісу розбуджені сни.

                                                                               І хатинка на курячих ніжках

                                                                               Усміхнеться мені з далини.

                          Може, в цьому краю ненароком,

                          Мила казка озветься стара:

                          Заблищить підрум’яненим боком

                          Колобок поміж росяних трав.

                                                                               Я б у лісі не зміг заблукати,

                                                                               Хоч брожу від людей вдалині:

                                                                               Мова птиці й малого звіряти

                                                                               Змалку знана і рідна мені.

 

 

 

                                           ЧОГО НЕ МОЖНА РОБИТИ В ЛІСІ

                                                                Л. Матвєєва

 

 

         Якось вихователька Олена Василівна запропонувала учням пригадати, чого не можна  робити в лісі. Правил цих багато. Деякі з них діти записали.

 

          «Не можна руйнувати мурашники, бо мурахи – санітари лісу», - написав Олесь.

 

          «Не можна рвати лісові квіти, бо ліс збідніє без них і не буде такий гарний», - зазначила Наталка.

 

          «Не можна збирати неїстівні гриби та ягоди», - записав Володя.

 

          «Не можна полохати звірів та птахів, руйнувати їхні оселі. А ще в лісі забороняється розпалювати вогнища», - писала Оксана.

 

      «Не можна ламати кущі та дерева , зрізати кору. Краще підв’язати зігнуте вітром деревце, допомогти вирівнятися», - так написав Дмитрик.

 

        - Я вірю, сказала Олена Василівна, - що всі ви дотримуєтесь цих правил. І ліс завжди гостинно зустрічатиме вас ніжними пахощами квітів, своєю чарівною красою.

 

 

         А ти, дотримуєшся правил поведінки в лісі?

 

 

                                                 Знайома  і зворушлива картина:

                                                 Ще мить – і зникне зграя мандрівна.

                                                 Дихне вітрець – і срібна павутина

                                                 Повисне, як обірвана струна.

 

 

                                        ДЕНЬ ПРОЩАННЯ З ОСІННЮ

                                                     Наталка Поклад

 

 

          Про це ще до сходу сонця оголосив усім вітер. Він промчав над деревами, над нивами та будинками і шумів-питав:

         - Чи знаєте? За крок від нас – холоди. Оголошено день прощання з осінню. Дерева загойдали-загомоніли своїм напівголим гіллям, і ще яскравіше запалало їхнє жовто-багряне листя. Будинки заворушили вусами антен, заусміхались шибками вікон у квартирах. Ниви втомлено зітхнули бурими стернями та свіжими ріллями. У дворі дитсадка, який оточували крислаті дерева, опалого листя було особливо багато, бо двірничка згрібала його лише на алеях.

          Після сніданку діти вийшли на прогулянку.

          - Ой, скільки золота! – здивовано викукнула Владочка, й оченята її заблищали.

          - Як сьогодні красиво! Ніби в казці, - підхопила Мирося.

          - А мені чомусь сумно, - задумливо сказав Миколка.

         Діти трошки постояли, дивлячись на святковий двір, а тоді кинулись згрібати листя в оберемки та підкидати вгору. «Листопад! Листопад!» - кричали вони й голосно сміялися. Голуби паслись на спориші  біля спортивного майданчика й туркотіли.

         Сонячні промені бігали-стрибали по листяному килимі, пестили кожен листочок.

         Вороненя, що народилося влітку репетувало:

         - Мамо, мамочко! А що це з деревами?

       - Нічого особливого, синку, - поважно казала ворона. – Вони пожовкли й мають обтрусити своє вбрання. Всю зиму дерева стоятимуть голі і спатимуть, а їхнє листя зігріватиме землю. Лиш ми, ворони, будем літати й віщувати негоду. Чуєш? Чуєш? Вона почнеться завтра. – І ворона гордо закаркала та затріпала великими чорними крильми.            

         – Завтра, синку, почнеться зима.

 

 

                                                              ОСІННІЙ КЛЕН

                                                                А. Костецький

 

                                                      Знов золоті листочки клена

                                                      Летять на землю і на мене,

                                                      Такі тендітні та сумні.

                                                                           Летять, кружляючи, крилато

                                                                           І, мов сліди качиних лапок,

                                                                           Лягають тихо на землі

 

 

 

  ЛЮБИЙ ДРУЖЕ!

 

Спробуй  намалювати   ОСІНЬ  

 

                                                   такою, як ти її уявляєш.

 

Сподіваємось,

що надруковані оповідання, казки та вірші

допоможуть тобі у виконанні цієї творчої роботи.

 

Ти можеш

вислати нам свої     малюнки  

 за електронною адресою бібліотечного сайту

на рубрику «Місточок дружби». 

 

  Чекаємо з нетерпінням!    

 

 

Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4

Прийшла довгоочікувана весна... 

Весна завжди радує нас своєю красою, легкістю та сонячними зайчиками… Як же довго ми чекали цього весняного сонячного тепла! Адже очі стомилися від білого снігу, що кілька місяців укривав весь світ, від морозів та холодних вітрів! Очі засумували за сонцем!

Якою довгою видалась нам ця зима!.. Так здається саме тому, що у кожному серці починає назрівати бажання зустрітися з природою, з її пробудженням від глибокого зимового сну.  Кожному з нас хочеться побачити перший зелений пагінчик, понюхати перші весняні квіти, несподівано почути веселий спів пташок…

Всі ми з нетерпінням чекали на прихід весни! Цю пору року на землі люди  називають просто – РАНОК РОКУ!